Адміністративні процесуальні відносини характеризуються всіма ознаками процесуальних відносин, але, крім цього, мають деякі особливості

1. Органічно пов’язані з адміністративними правовими відносинами, та відносинами, які виникають у інших галузях права, але захищаються нормами адміністративного та адміністративного процесуального права, наприклад, за невиплату заробітної плати передбачена адміністративна відповідальність

(ч. 1 ст. 41 КУпАП).

2. Характеризуються особливим колом суб’єктів. Наприклад, справи про адміністративні правопорушення розглядають крім судів, посадові особи органів виконавчої влади, органи адміністративні Процесуальні Правовідносини місцевого самоврядування, а також спеціально створені органи — адміністративні комісії (ст. 213 КУпАП).

3. Відрізняються специфікою прав і обов’язків учасників відносин. Наприклад, захист прав, свобод та інтересів фізичних

осіб за Кодексом адміністративного судочинства України здійснюється за ідеологічним принципом «особа проти держави», вперше громадянин є позивачем, а не відповідачем.

4. У всіх відносинах однією із сторін обов’язково є орган владних повноважень чи його посадова особа.

5. Адміністративні процесуальні відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб’єкта, і згода іншої сторони не є обов’язковою для їх виникнення. Наприклад, подання скарги, притягнення до відповідальності тощо.

6. Адміністративні процесуальні відносини, їх реалізація забезпечується заходами адміністративного примусу. Наприклад,

доставлення чи адміністративне затримання правопорушника, привід, вилучення доказів та ін.

7. Оскарження прийнятих рішень може бути здійснене не тільки в суді, а й у вищестоящому органі владних повноважень чи його посадовою особою. У більшості випадків адміністративно-правові спори чи спори про права вирішуються в адміністративному порядку, тобто уповноваженими на те органами владних повноважень, їхніми посадовими і службовими особами вищого рівня.

Підсумовуючи зазначене можна визначити, що структура адміністративних процесуальних відносин являє собою певний

механізм взаємопов’язаних юридичних, соціальних, матеріальних та фактичних передумов, що мотивують розгляд і вирішення конкретної адміністративної справи