Порядок, строки попереднього розгляду справи

Стадія попереднього розгляду справи починається з реєстрації в суді кримінальної справи, яка надійшла від прокурора (або з іншого суду, який надіслав її за підсудністю), або реєстрації скарги потерпіло­го в справах приватного обвинувачення. Судця, якому передано справу для попереднього розгляду, повинен призначити її до розгляду в стро­ки, які визначено ст. 241 КПК — не пізніше 10 діб, а в разі складності справи — не пізніше 30 діб. Складність справи визначається суддею по кожній справі з урахуванням низки обставин — кількості обвинуваче­них, обсягу матеріалів справи, тощо.

Справи, в яких було проведено досудову підготовку матеріалів в протокольній формі (розділ 7 КПК), необхідно призначати до попереднього розгляду з урахуванням строків, передбачених ст. 431 КПК, де зазначено, що справи названої категорії підлягають розгляду в суді (мається на увазі судовий розгляд) не пізніш як у десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду. Отже, суддя повинен про­вести попередній рбзгдяд в такі строки, щоб можна було призначити справу до судового розгляду, так як передбачено ст. 241 КПК.

Про призначення справи до попереднього розгляду окремий про­цесуальний документ суддя не складає, а визначає день і час розгляду своєю резолюцією.

Після призначення справи до попереднього розгляду про день і час розгляду надсилаються повідомлення прокурору та іншим учасни­кам судового розгляду — захиснику, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу та цивільному відповідачу та їх представни­кам. Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 30 травня 2008 року «Про практику застосування кримінально- процесуального законодавства при попередньому розгляді криміналь­них справ у судах першої інстанції» зі змінами та доповненнями від 24 жовтня 2008 року, у випадку надходження від обвинуваченого, який тримається під вартою, заяви про бажання взяти участь у попередньо­му розгляді справи, суддя повинен вжити заходів для доставки обви­нуваченого в засідання з попереднього розгляду (п.З). Доцільно було б повідомляти обвинуваченому про таке право під час ознайомлення його з матеріалами справи в порядку, передбаченому ст. 218 КПК.

У названій постанові Пленум Верховного Суду України також ви­знав правильною практику тих судів, які в разі надходження обґрун­тованих клопотань про обрання або зміну обвинуваченому запобіжно­го заходу, визнають обов'язковою явку в засідання з попереднього роз­гляду справи обвинуваченого та його захисника, допущеного до участі в справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КПК, а також забезпечують доставку в таке засідання обвинуваченого, що тримається під вартою.

В засідання з попереднього розгляду може з'явитися захисник, який не брав участі в досудовому слідстві. У цьому випадку суддя ви­рішує питання про допуск захисника до участі в справі, відповідно до ст.ст. 44,46,61 КПК. Пунктом 1 ч. 1 ст. 253 КПК передбачено, що суд­дя приймає рішення про призначення захисника, коли його участь у справі є обов'язковою. Тобто, суддя призначає захисника тільки тоді, коли приймає рішення про призначення справи до судового розгляду. Таке рішення з даного питання пропонує і Пленум Верховного Суду України в постанові № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосуван­ня законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», в п. 4 якої указано, що питання про допуск захисника під час провадження в суді першої інстанції вирішується в постанові судді про призначення справи до розгляду. Але таке регулювання з даного питання не враховує положень ч. З ст. 44 КПК, в якій закріп­лено, що захисник допускається до участі в справі в будь-який стадії процесу. Отже, захисник може бути допущений до участі в справі саме в стадії попереднього розгляду, що сприятиме кращому захисту прав обвинуваченого, а також прийняттю законного та обґрунтованого рі­шення суддею. Адже захисник може звернути увагу судді на певні порушення прав його підзахисного, звернутися з клопотаннями (на­приклад, про виклик додаткових свідків, призначення експертизи в судовому слідстві), задоволення яких дасть можливість краще підго­тувати справу до розгляду. Тому, ми вважаємо, що в тих випадках, коли суддя виявить, що участь захисника в справі є обов'язковою від­повідно до ч. 1 ст. 45 КПК, а на досудовому слідстві захисника не було (або захисник брав участь у досудовому розслідуванні, але в судових стадіях його участь не забезпечена), він вживає заходів до забезпечен­ня участі захисника в стадії попереднього розгляду, користуючись правилами, що містяться в ст.ст 47, 61 КПК. Після допуску до участі в справі захисник запрошується на попередній розгляд, і з урахуван­ням його думки повинно вирішуватися питання про те, чи являє со­бою відсутність захисника на досудовому слідстві істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, яке потребує повернен­ня справи на додаткове розслідування^[2]. Взагалі, доцільно було б зав­жди забезпечувати участь захисника в попередньому розгляді справи, якщо його участь у кримінальному судочинстві обов'язкова.

Якщо в засідання не з'явився прокурор, суддя відкладає розгляд справи. Неявка інших учасників судового розгляду не перешкоджає розгляду справи. Але, як нам здається, суддя може визнати явку певних осіб обов'язковою. Якщо, скажімо, до суду надійшла справа з постановою про звільнення обвинуваченого від кримінальної від­повідальності в зв'язку з дійовим каяттям, або в зв'язку з примирен­ням обвинуваченого з потерпілим, то доцільно визнати явку обви­нуваченого та потерпілого обов'язковою для того, щоб впевнитися в наявності підстав для закриття справи. Зазначимо, що Пленум Вер­ховного Суду України в постанові № 13 від 2 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені пра­ва потерпілих від злочинів» наголошує на додержанні судами прав потерпілих при вирішенні питання про звільнення особи від кримі­нальної відповідальності і з'ясуванні думки потерпілого з цього при­воду. Крім того, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 7-2 КПК умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами є її згода на закриття справи за такими підставами, тому суддя повинен переконатися в тому, что обвинувачений правильно розуміє суть підстав звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки такого звільнена (зокрема, цивільно-правові), і згоден на закриття справи.

Порядок попереднього розгляду (за винятком справ приватного об­винувачення) регламентовано ст. 240 КПК, яка передбачає, що такий розгляд здійснюється суддею одноособово з обов'язковою участю про­курора. Участь інших учасників судового розгляду не обов'язкова. Попереднє засідання починається доповіддю прокурора щодо мож­ливості призначення справи до судового розгляду та з інших питань, передбачених ст. 237 КПК. Після виступу прокурора свою думку з тих же питань висловлюють інші учасники розгляду. Якщо хтось з них заявляє клопотання, інші обговорюють його. Після цього суддя в на- радчій кімнаті приймає рішення. Все, що відбувається в такому засі­данні, фіксується в протоколі.

Така регламентація порядку розгляду справи має певні прогалини. КПК не передбачає необхідності оголошення прізвищ судді, секрета­ря, який веде протокол, прокурора, перекладача (якщо останній бере участь у розгляді справи), роз'яснення прав учасникам розгляду, зо­крема, права заявляти клопотання. Немає в законі і вказівок щодо того, чи мають право учасники розгляду надати суду документи, чи має право суддя сам витребувати необхідні документи. В ст. 240 КПК передбачено, що сторони висловлюють свою думку щодо заявлених клопотань. В ст.ст. 237, 246 КПК передбачено можливість прийняття певних рішень за клопотанням сторін. А якщо це так, то суддя пови­нен роз'яснити відповідне право сторонам. Крім того, як ми вважа­ємо, в стадії досудового розгляду повинно забезпечуватись право на розгляд справи неупередженим суддею, а це можливо, якщо сторо­ни матимуть право на відвід судді, а також право на відвід секретаря судового засідання, прокурора, перекладача, якщо він прийматиме участь у попередньому розгляді справи.

Таким чином, можна дійти висновку, що в КПК є прогалини щодо регулювання порядку попереднього розгляду. В такому випадку, на наш погляд, доцільно застосувати аналогію закону і починати попе­редній розгляд з додержанням положень ст.ст. 283, 284, 285, 287, 289, 294, 295, 296 КПК, які регламентують порядок проведення підготов­чої частини судового розгляду, а саме: суддя повинен відкрити засі­дання з попереднього розгляду, оголосити, яка розглядається справа, а також, хто з викликаних осіб з'явився; якщо в справі бере участь перекладач, суддя роз'яснює йому його обов'язки та попереджає про відповідальність за завідомо неправильний переклад; далі суддя вста­новлює особистість обвинуваченого, перевіряє повноваження інших учасників попереднього розгляду; потім суддя оголошує власне пріз­вище, прізвища прокурора, секретаря судового засідання, переклада­ча, роз'яснює учасникам попереднього розгляду право на відвід. Питання про відвід повинні вирішуватися за правилами, передбаченими ст.ст. 57,58 КПК.

Після виконання названих дій, суддя повинен роз'яснити учас­никам розгляду їх права, зокрема, право заявляти клопотання. Як випливає із змісту ст.ст. 237 та 246 КПК, клопотання сторін можуть торкатися питання про необхідність притягнення до відповідальності нових осіб, клопотання сторони обвинувачення — питання про необ­хідність кваліфікації дій обвинуваченого за статтею КК, яка передба­чає відповідальність за більш тяжкий злочин або притягнення його до відповідальності за інший злочин; сторони можуть клопотатися про витребування нових доказів, про виклик у судове засідання нових свідків, про приєднання до справи певних документів, про повне фік­сування судового засідання технічними засобами, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу та з інших підстав.

Після роз'яснення прав, суддя пропонує прокурору висловити свою думку з питань, передбачених ст. 237 КПК. Якщо прокурор на­полягає на призначенні справи до розгляду, він, на наш погляд, також торкається питань, передбачених п.п. 1,2,3,4,5, 7,8,10 ст. 253 КПК. Оскільки при попередньому розгладі суддя вправі вирішити питан­ня про дослідження в судовому засіданні лише деяких доказів (ч. 2 ст. 253 КПК) прокурор може пропонувати прийняти певне рішення і щодо тих доказів, які доцільно дослідити (або не досліджувати) в су­довому слідстві. З тих же питань висловлюються інші учасники судо­вого розгляду.

Якщо хтось з учасників засідання з попереднього розгляду заявляє клопотання, інші висловлюють свою думку з приводу таких клопо­тань.

При попередньому розгляді справи обов'язкове ведення протоколу.

Рішення суддя приймає в нарадчій кімнаті.

Чинний КПК України передбачає, що скарги на дії та постанови ор­ганів дізнання (ч. 4 ст. 110 КПК), на дії слідчого (ч. 6 ст. 234 КПК), на дії прокурора (ч.З ст. 236 КПК) розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи, або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено кримінально-процесуальним кодексом. Але КПК не регулює порядок розгляду скарг у стадії попереднього розгляду, не дає підстав для вирішення питання про те, які саме скарги необхідно розглянути в стадії попереднього розгляду, а які — в стадії судового розгляду. На наш погляд, при попередньому розгляді справи доціль­но розглянути скарги, в яких йдеться про істотні порушення прав суб'єктів кримінального судочинства, внаслідок чого можливе повер­нення справи на додаткове розслідування (якщо суддя дійде висновку, що такі порушення мали місце, і не дозволяють розглянути справу по суті). Якщо ж скарги стосуються порушень, допущених при про­вадженні слідчих дій, що може призвести до визнання одержаних ві­домостей недопустимими як докази, розгляд скарг можливий в стадії судового розгляду. Саме в стадії судового розгляду сторони, з участю яких розглядатиметься скарга, зможуть висловити свою думку щодо визнання певних відомостей недопустимими через наявні порушення.

Коли в справі, в якій відбувається попередній розгляд, є скарги, які суддя вважає за необхідне розглянути в цій стадії, в засідання з по­переднього розгляду слід викликати особу, яка звернулася зі скаргою, а за розсудом судді також інших осіб, на дії та рішення яких подано скаргу.