Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого

Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів винува­тості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, слідчий виносить мо­тивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого є центральним процесуальним документом стадії досудового розслідування і по тому, як він складений, можна судити не тільки про юридичну, теоретичну підготовку слідчого, його вміння застосовувати отримані знання в га­лузі матеріального й процесуального прав, але і про рівень загального розвитку, грамотності, здібності правильно, логічно коротко і ясно ви­кладати свої думки з приводу інкримінуємого обвинувачення.

Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК. Як і кож­на постанова слідчого, вона складається з трьох частин: вступної, опи­сової (мотивувальної) та результативної.

У вступній частині постанови вказується: де, коли, хто, кому в якій справі пред'являє обвинувачення.

В описовій (мотивувальній) частині вказуються прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, викладається фактична сторона злочин­ного діяння, а також перелік обставин, які визначають кваліфікацію інкримінуємого злочину, тобто так звана загальна формула обвинува­чення, що складається з диспозиції статті (статей) Особливої частини КК, а також посилання на статті Загальної частини Кримінального кодексу. Подальше викладення інкримінуємих обвинуваченому ді­янь повинно бути вкрай конкретизовано, а тому у формулюванні об­винувачення слід вказувати: характер злочинного діяння (діянь), час, місце, спосіб і засоби його вчинення, мотиви, якими керувалася особа, що скоїла злочин та досягаємі при цьому цілі, а також завдана шкода в тій мірі, в якій це встановлено на момент пред'явлення обвинувачен­ня. Закон не вимагає, щоб у постанові слідчий наводив докази та їх джерела, якими обґрунтовується обвинувачення, але при необхіднос­ті їх можна навести, наприклад, коли мова йде про висновки судово- медичної експертизи з приводу причин смерті або ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, фактів затримання з речовим доказом або явки з повинною тощо.

При пред'явленні обвинувачення у вчиненні декількох злочинів (або епізодів злочинної діяльності), які охоплюються одним складом злочину, обставини, які відповідають ознакам кожного з інкримінує­мих діянь (або епізодів), описуються в постанові окремо. Якщо обви­нуваченому ставиться у вину скоєння декількох злочинів, що підпа­дають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення особи як обвинуваченого повинно бути відображено, які конкретно дії інкримінуються обвинуваченому по кожній статті окремо.

Якщо в кримінальній справі притягуються як обвинувачені декіль­ка осіб, то стосовно кожного з них складається окрема постанова, в якій чітко вказується його конкретна роль у вчиненні злочину або се­рії злочинів. Цим досягається індивідуалізація обвинувачення та кри­мінальної відповідальності і сприяє реалізації права обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення. Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 березня 1988 р. «Про застосування суда­ми України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» роз'яснив, що, коли пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, міс­це, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стаття (її час­тина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юридична оцін­ка кожному діянню, якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 13).

Законодавство передбачає особливий порядок притягнення як об­винувачених окремих категорій громадян з метою встановлення до­даткових гарантій їх недоторканності: Президента та кандидата в

Президенти України, народних депутатів, суддів і народних засідате­лів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Слід врахувати й те, що описово-мотивувальна частина постанови про притягнення особи як обвинуваченого в подальшому переносить­ся без змін в обвинувальний висновок; якщо обвинувачення у ході по­дальшого розслідування не було змінено, то ця частина постанови стає резолютивною частиною обвинувального висновку.

В резолютивній частині постанови про притягнення як обвинува­ченого формулюється рішення слідчого про притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності і визначається юридична ква­ліфікація вчиненого діяння (діянь). При цьому вказуються прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць і рік народження обвинуваченого, а також пункт, частина і стаття кримінального закону, який передба­чає відповідальність за дані злочини.

Постанову підписує слідчий, який її виніс. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особа стає обвинува­ченим (ч. 1 ст. 43 КПК). Копія цієї постанови негайно направляється прокуророві, який здійснює нагляд за слідством у даній справі, з тим, щоб він міг виконати свій обов'язок і точно наглядати за тим, щоб ніх­то не був підданий незаконному і необгрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності (п. З ст. 29 Закону України «Про про­куратуру»).

У переліку процесуальних прав обвинуваченого перше місце займає право знати, в чому він обвинувачується. А тому слідчий зобов'язаний пред'явити обвинуваченому сформульоване ним обвинувачення і не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше двох днів з моменту вине­сення постанови про притягнення як обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК).

Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений: а) не може з'явитися з поважних причин (че­рез несвоєчасне отримання повістки, хворобу, стихійне лихо та інші обставини, які позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого); б) без поважних причин не з'являється за викликом слід­чого. Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст. 136 КПК), а якщо місце його перебування не встановлено, то оголошує розшук (ст. 138, 139 КПК)

Пред'явлення обвинувачення складається з наступних елементів:

а) оголошення постанови про притягнення особи як обвинуваченого;

б) роз'яснення суті пред'явленого обвинувачення; в) складання окре­мого протоколу про роз'яснення йому суті обвинувачення і факту вру­чення копії постанови (ст. 140 КПК); г) роз'яснення обвинуваченому його прав на досудовому слідстві (ст. 142 КПК).

Перед оголошенням постанови про притягнення як обвинуваче­ного слідчий повинен переконатися в особі обвинуваченого шляхом ознайомлення з документами, які пред'являються ним або такими, що маються в справі і засвідчують його особу (паспорт, військовий бі­лет тощо). Необхідність у засвідченні особи обвинуваченого виникає у випадках, коли він раніше не брав участі в справі як підозрюваний, свідок.

Оголошення постанови про притягнення як обвинуваченого мож­ливе шляхом прочитання ним вказаного документа або шляхом зачи­тування уголос самим слідчим. У випадках участі перекладача остан­ній здійснює переклад постанови в усній формі.

Суть обвинувачення роз'яснюється слідчим шляхом пояснення юридичних та спеціальних термінів, які містяться в постанові, а при необхідності ще й ознайомлення з текстом відповідних статей Кримі­нального кодексу, за якими кваліфікується діяння.

Про факт пред'явлення обвинувачення, способу ознайомлення з постановою про притягнення як обвинуваченого, вручення копії цієї постанови обвинуваченому складається окремий протокол, з зазна­ченням часу і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується самим обвинуваченим, слідчим, захисником, перекладачем та інши­ми особами, які були присутні при пред'явленні обвинувачення.

Якщо обвинувачений відмовляється поставити підпис у протоко­лі ознайомлення з постановою і наводить мотиви відмови, то останні повинні бути викладені в протоколі. Інколи рекомендується в такій ситуації надати можливість самому обвинуваченому коротко виклас­ти суть відмови від підпису на самій постанові і тим самим факт озна­йомлення з постановою буде засвідчений.

Про відмову обвинуваченого поставити підпис на протоколі і про мотиви відмови слідчий повинен сповістити про це прокуророві, який здійснює нагляд за розслідуванням даної справи, з тим, щоб він при необхідності сам зміг допитати обвинуваченого.

Закон (ст.ст. 144, 438 КПК) передбачає і особливості пред'явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим, особам, які визнані обмежено осудними, неповнолітніми.

Згідно з ч. 1 ст. 142 КПК обвинувачений під час провадження до­судового слідства має право:

10) знати в чому його обвинувачують;

11) давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

12) подавати докази;

13) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертиз, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;

14) заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту і пе­рекладачу;

15) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слід­чих дій;

16) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення до­судового слідства;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

17) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

Закон вимагає, щоб права обвинуваченого були йому роз'яснені.

А тому слідчий не може обмежуватися лише ознайомленням об­винуваченого з найменуванням прав, які перераховані в ст.ст. 43, 142 КПК. До розуміння обвинуваченого повинно бути доведено в до­хідливій формі їх зміст. Особливо це стосується тих обвинувачених, у яких на момент пред'явлення обвинувачення за якихось причин відсутній захисник, а також тих прав, які можуть бути реалізовані ним безпосередньо в ході пред'явлення обвинувачення та допиту об­винуваченого.

Як правило, обвинуваченому його права роз'ясняються після пред'явлення обвинувачення. Але до цього слідчий повинен роз'яснити йому право запросити захисника і з'ясувати, чи бажає він сам або за допомогою інших осіб реалізувати це право. Якщо захисник не запро­шується, слідчий у випадках, передбачених ст. 46 КПК, зобов'язаний забезпечити його участь у справі в порядку, вказаному в ч. 1 ст. 47 КПК. Обвинуваченому також слід роз'яснити його права, щодо мови судочинства (ст. 19 КПК).

У випадках, коли захисник допущений до пред'явлення обвинува­чення, або допущений з моменту його пред'явлення, він бере участь не тільки в допиті обвинуваченого, але і в пред'явленні обвинувачення.

Виконання обов'язку слідчого роз'яснити обвинуваченому його прав засвідчується підписом останнього на постанові про притягнення як обвинуваченого. В разі відмови обвинуваченого це зробити, засто­совуються правила ст. 85 КПК.

Слід підкреслити, що слідчий зобов'язаний роз'ясняти права обви­нуваченому кожен раз, коли йому пред'являється постанова про при­тягнення як обвинуваченого.

Заява щодо відводу слідчому не припиняє виконання ним жодної з дій, які входять у процедуру пред'явлення обвинувачення.

Поряд з правами доцільно роз'яснити обвинуваченому і його про­цесуальні обов'язки: з'являтися до слідчого за викликом у призначе­ний час, дотримуватися порядку при виконанні слідчих дій, не пере­шкоджати незаконними діями нормальному перебігу кримінального процесу (погрози на адресу свідків, потерпілих, їх підкуп, тощо). Об­винувачений сповіщається про наслідки невиконання цих обов'язків: привід, зміна запобіжного заходу на більш сувору, притягнення до кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 386 КК) або іншої від­повідальності за скоєння протиправних дій.