![]() Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
![]() Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
![]() |
Процесуальний порядок притягнення особи як обвинуваченого
Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів винуватості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого є центральним процесуальним документом стадії досудового розслідування і по тому, як він складений, можна судити не тільки про юридичну, теоретичну підготовку слідчого, його вміння застосовувати отримані знання в галузі матеріального й процесуального прав, але і про рівень загального розвитку, грамотності, здібності правильно, логічно коротко і ясно викладати свої думки з приводу інкримінуємого обвинувачення. Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК. Як і кожна постанова слідчого, вона складається з трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) та результативної. У вступній частині постанови вказується: де, коли, хто, кому в якій справі пред'являє обвинувачення. В описовій (мотивувальній) частині вказуються прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, викладається фактична сторона злочинного діяння, а також перелік обставин, які визначають кваліфікацію інкримінуємого злочину, тобто так звана загальна формула обвинувачення, що складається з диспозиції статті (статей) Особливої частини КК, а також посилання на статті Загальної частини Кримінального кодексу. Подальше викладення інкримінуємих обвинуваченому діянь повинно бути вкрай конкретизовано, а тому у формулюванні обвинувачення слід вказувати: характер злочинного діяння (діянь), час, місце, спосіб і засоби його вчинення, мотиви, якими керувалася особа, що скоїла злочин та досягаємі при цьому цілі, а також завдана шкода в тій мірі, в якій це встановлено на момент пред'явлення обвинувачення. Закон не вимагає, щоб у постанові слідчий наводив докази та їх джерела, якими обґрунтовується обвинувачення, але при необхідності їх можна навести, наприклад, коли мова йде про висновки судово- медичної експертизи з приводу причин смерті або ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, фактів затримання з речовим доказом або явки з повинною тощо. При пред'явленні обвинувачення у вчиненні декількох злочинів (або епізодів злочинної діяльності), які охоплюються одним складом злочину, обставини, які відповідають ознакам кожного з інкримінуємих діянь (або епізодів), описуються в постанові окремо. Якщо обвинуваченому ставиться у вину скоєння декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення особи як обвинуваченого повинно бути відображено, які конкретно дії інкримінуються обвинуваченому по кожній статті окремо. Якщо в кримінальній справі притягуються як обвинувачені декілька осіб, то стосовно кожного з них складається окрема постанова, в якій чітко вказується його конкретна роль у вчиненні злочину або серії злочинів. Цим досягається індивідуалізація обвинувачення та кримінальної відповідальності і сприяє реалізації права обвинуваченого на захист від пред'явленого обвинувачення. Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 березня 1988 р. «Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» роз'яснив, що, коли пред'явлено неконкретне обвинувачення, зокрема, не вказані час, місце, спосіб, мотив, а також інші ознаки складу злочину, стаття (її частина) закону, якою цей злочин передбачено, не дана юридична оцінка кожному діянню, якщо особа обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, то це є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 13). Законодавство передбачає особливий порядок притягнення як обвинувачених окремих категорій громадян з метою встановлення додаткових гарантій їх недоторканності: Президента та кандидата в Президенти України, народних депутатів, суддів і народних засідателів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Слід врахувати й те, що описово-мотивувальна частина постанови про притягнення особи як обвинуваченого в подальшому переноситься без змін в обвинувальний висновок; якщо обвинувачення у ході подальшого розслідування не було змінено, то ця частина постанови стає резолютивною частиною обвинувального висновку. В резолютивній частині постанови про притягнення як обвинуваченого формулюється рішення слідчого про притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності і визначається юридична кваліфікація вчиненого діяння (діянь). При цьому вказуються прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць і рік народження обвинуваченого, а також пункт, частина і стаття кримінального закону, який передбачає відповідальність за дані злочини. Постанову підписує слідчий, який її виніс. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особа стає обвинуваченим (ч. 1 ст. 43 КПК). Копія цієї постанови негайно направляється прокуророві, який здійснює нагляд за слідством у даній справі, з тим, щоб він міг виконати свій обов'язок і точно наглядати за тим, щоб ніхто не був підданий незаконному і необгрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності (п. З ст. 29 Закону України «Про прокуратуру»). У переліку процесуальних прав обвинуваченого перше місце займає право знати, в чому він обвинувачується. А тому слідчий зобов'язаний пред'явити обвинуваченому сформульоване ним обвинувачення і не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше двох днів з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК). Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений: а) не може з'явитися з поважних причин (через несвоєчасне отримання повістки, хворобу, стихійне лихо та інші обставини, які позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого); б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого. Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст. 136 КПК), а якщо місце його перебування не встановлено, то оголошує розшук (ст. 138, 139 КПК) Пред'явлення обвинувачення складається з наступних елементів: а) оголошення постанови про притягнення особи як обвинуваченого; б) роз'яснення суті пред'явленого обвинувачення; в) складання окремого протоколу про роз'яснення йому суті обвинувачення і факту вручення копії постанови (ст. 140 КПК); г) роз'яснення обвинуваченому його прав на досудовому слідстві (ст. 142 КПК). Перед оголошенням постанови про притягнення як обвинуваченого слідчий повинен переконатися в особі обвинуваченого шляхом ознайомлення з документами, які пред'являються ним або такими, що маються в справі і засвідчують його особу (паспорт, військовий білет тощо). Необхідність у засвідченні особи обвинуваченого виникає у випадках, коли він раніше не брав участі в справі як підозрюваний, свідок. Оголошення постанови про притягнення як обвинуваченого можливе шляхом прочитання ним вказаного документа або шляхом зачитування уголос самим слідчим. У випадках участі перекладача останній здійснює переклад постанови в усній формі. Суть обвинувачення роз'яснюється слідчим шляхом пояснення юридичних та спеціальних термінів, які містяться в постанові, а при необхідності ще й ознайомлення з текстом відповідних статей Кримінального кодексу, за якими кваліфікується діяння. Про факт пред'явлення обвинувачення, способу ознайомлення з постановою про притягнення як обвинуваченого, вручення копії цієї постанови обвинуваченому складається окремий протокол, з зазначенням часу і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується самим обвинуваченим, слідчим, захисником, перекладачем та іншими особами, які були присутні при пред'явленні обвинувачення. Якщо обвинувачений відмовляється поставити підпис у протоколі ознайомлення з постановою і наводить мотиви відмови, то останні повинні бути викладені в протоколі. Інколи рекомендується в такій ситуації надати можливість самому обвинуваченому коротко викласти суть відмови від підпису на самій постанові і тим самим факт ознайомлення з постановою буде засвідчений. Про відмову обвинуваченого поставити підпис на протоколі і про мотиви відмови слідчий повинен сповістити про це прокуророві, який здійснює нагляд за розслідуванням даної справи, з тим, щоб він при необхідності сам зміг допитати обвинуваченого. Закон (ст.ст. 144, 438 КПК) передбачає і особливості пред'явлення обвинувачення глухим, німим, сліпим, особам, які визнані обмежено осудними, неповнолітніми. Згідно з ч. 1 ст. 142 КПК обвинувачений під час провадження досудового слідства має право: 10) знати в чому його обвинувачують; 11) давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; 12) подавати докази; 13) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертиз, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі; 14) заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту і перекладачу; 15) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій; 16) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства; - мати захисника і побачення з ним до першого допиту; 17) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора. Закон вимагає, щоб права обвинуваченого були йому роз'яснені. А тому слідчий не може обмежуватися лише ознайомленням обвинуваченого з найменуванням прав, які перераховані в ст.ст. 43, 142 КПК. До розуміння обвинуваченого повинно бути доведено в дохідливій формі їх зміст. Особливо це стосується тих обвинувачених, у яких на момент пред'явлення обвинувачення за якихось причин відсутній захисник, а також тих прав, які можуть бути реалізовані ним безпосередньо в ході пред'явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого. Як правило, обвинуваченому його права роз'ясняються після пред'явлення обвинувачення. Але до цього слідчий повинен роз'яснити йому право запросити захисника і з'ясувати, чи бажає він сам або за допомогою інших осіб реалізувати це право. Якщо захисник не запрошується, слідчий у випадках, передбачених ст. 46 КПК, зобов'язаний забезпечити його участь у справі в порядку, вказаному в ч. 1 ст. 47 КПК. Обвинуваченому також слід роз'яснити його права, щодо мови судочинства (ст. 19 КПК). У випадках, коли захисник допущений до пред'явлення обвинувачення, або допущений з моменту його пред'явлення, він бере участь не тільки в допиті обвинуваченого, але і в пред'явленні обвинувачення. Виконання обов'язку слідчого роз'яснити обвинуваченому його прав засвідчується підписом останнього на постанові про притягнення як обвинуваченого. В разі відмови обвинуваченого це зробити, застосовуються правила ст. 85 КПК. Слід підкреслити, що слідчий зобов'язаний роз'ясняти права обвинуваченому кожен раз, коли йому пред'являється постанова про притягнення як обвинуваченого. Заява щодо відводу слідчому не припиняє виконання ним жодної з дій, які входять у процедуру пред'явлення обвинувачення. Поряд з правами доцільно роз'яснити обвинуваченому і його процесуальні обов'язки: з'являтися до слідчого за викликом у призначений час, дотримуватися порядку при виконанні слідчих дій, не перешкоджати незаконними діями нормальному перебігу кримінального процесу (погрози на адресу свідків, потерпілих, їх підкуп, тощо). Обвинувачений сповіщається про наслідки невиконання цих обов'язків: привід, зміна запобіжного заходу на більш сувору, притягнення до кримінальної відповідальності (наприклад, ст. 386 КК) або іншої відповідальності за скоєння протиправних дій. Date: 2015-07-25; view: 406; Нарушение авторских прав |