Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві

У більшості випадків після пред'явлення первісного обвинувачен­ня виникає потреба в зміні та доповненні обвинувачення, як резуль­тат подальшого розслідування кримінальної справи. І закон (ст. 141 КПК) передбачає таку можливість, стверджуючи, що коли під час до­судового слідства виникне необхідність змінити пред'явлене обвину­вачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131,132, 133 і 140 КПК.

Необхідність у зміні обвинувачення виникає у двох випадках: а) як­що в постанові про притягнення як обвинуваченого була допущена помилка в кваліфікації злочину (злочинів); б) якщо були встановлені нові обставини, які змінюють первісну кваліфікацію або суттєво від­різняються від вказаних у початковій постанові.

Потреба в доповненні обвинувачення з'являється тоді, коли були одержані достатні докази вчинення обвинуваченим інших злочинів або нових епізодів злочинної діяльності обвинуваченого.

При необхідності змінити або доповнити обвинувачення закон ви­магає від слідчого знову пред'явити обвинувачення, оскільки це га­рантує право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують, і да­вати пояснення по новому пред'явленому обвинуваченню.

Зміна і доповнення обвинувачення здійснюється шляхом винесення нової постанови про притягнення як обвинуваченого. При пред'явленні нового обвинувачення застосовуються той же порядок, що і при первіс­ному пред'явленні (ст.ст. 133,140 КПК), після чого він допитується по всьому обсягу обвинувачення, а не тільки за обставинами, що виклика­ли зміну або доповнення обвинувачення.

Зміна обвинувачення може полягати і у виключенні а нього окре­мих епізодів, які не знайшли свого підтвердження в ході подальшого розслідування. В такому випадку виноситься постанова про закриття справи в цій частині обвинувачення, про що оголошується обвину­ваченому. Однак, якщо виключення із обвинувачення одного або де- кількох епізодів злочинної діяльності пов'язане зі зміною кваліфіка­ції злочину, то поряд із закриттям кримінальної справи в цій частині необхідно знову пред'явити обвинувачення.

Якщо прокурор скасує постанову про закриття в певній частині об­винувачення, то слідчий повинен також знову пред'явити обвинува­чення.

У разі незгоди слідчого з постановою прокурора про скасуван­ня закриття кримінальної справи слідчий має право подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладенням своїх запере­чень (ч. 2 ст. 114 КПК). Якщо кримінальна справа повернута проку­рором або судом на додаткове розслідування, слідчий зобов'язаний пред'явити обвинувачення лише в тому випадку, коли попереднє об­винувачення змінюється або доповнюється.

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література

Альперт С.А. Обвинение в советском уголовном процессе. — X., 1974.

Громов Н.А. Институт привлечения в уголовной ответственности. — Саратов, 1991.

Давьідов П.М. Обвинение в советском уголовном процессе. — Свердловск, 1974.

Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняе- мого. — К., 1989.

Каминская В.И. Показання обвиняемого в советском уголовном процессе. —М., 1969.

Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности: закон- ность и обоснованность. — М., 1971.

Карнеева Л.М. Особенности предьявления обвинения и допрос об­виняемого в условиях деятельности ОВД. — М., 1989.

Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. — X.: Одиссей. — 2007.

Лукашевич В.З. Обеспечение прав обвиняемого на предваритель- ном следствии. — Волгоград, 1976.

Лукашевич В.З. Установление уголовной ответственности в совет­ском уголовном процессе. — Л., 1985.

Льовкін В. Поняття і види показань обвинуваченого у криміналь­ному процесі України // Право України. — 2005. — № 7.

Кримінальний процес України: Підруч. Для студентів юрид. спец, вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хо- матов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. — X.: Право, 2000.

Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практич­ний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П Алені- на. — X.: ТОВ ♦Одіссей», 2008Матієк С. Щодо визначення поняття «обвинувачення» // Вісник прокуратури. — 2002. — № 6.

Михайленко О. Публічне та приватне обвинувачення. Історія заро­дження, співвідношення та розвиток // Прокуратура. Людина. Дер­жава. — 2004. — № з.

Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення. Його види і значен­ня в кримінальному судочинстві України // Вісник прокуратури. —• 2003. — № 5.

Михеєнко М., Сейтназаров К. Про момент виникнення функції об­винувачення у кримінальному процесі // Право України. — 1995. — №11.

Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Нор В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 1999.

Мікулін В. Підстави для формулювання обвинувачення в світлі ви­мог Конституції України // Право України. — 1997. — № 12.

Парадиев В.М. О понятии обвинения // Уголовно-процессуальние форми борьбьі с правонарушениями^ її- Свердловск, 1983.

Петрова Н.Е. Частное и субсидиарное обвинение. — Самара, 1999.

Рогатюк І. Зміна обвинувачення у досудовому слідстві та суді. Прак­тичні аспекти // Підтримання державного обвинувачення у суді. — К., 2003.

Рогатюк І. Перекваліфікація злочинних дій у кримінальному про­цесі: проблема юридична чи статистична // Право України. — 2004. — №12.

Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: Монографія. — К.: Атіка, 2007.

Сторогович М.С. Презумпция невиновности и право обвиняемого на защиту. — М., 1984.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України. — К., 2003.

Удалова Л.Д. Кримінальний процес України. — К., 2007.

Фаткуллин Ф.Н. Изменение обвинения. — М., 1971.

Черкасова М.Ю. Зміна обвинувачення в кримінально-процесу­альному праві України. — К., 2006.