Очна ставка

Чинний КПК відносить очну ставку також до слідчих дій (ст.ст. 172, 173). Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є суперечності.

Визнаючи той факт, що очна ставка має деякі риси, які притаманні допиту, але в той же час цей допит має свої специфічні процесуальні, психологічні та тактичні особливості, обумовлені предметом, умова­ми та порядком провадження, що характерні тільки цій слідчій дії і які в сукупності дозволяють відрізняти її від інших слідчих дій.

Очна ставка може бути проведена:

1) між двома особами одночасно (між двома свідками, двома по­терпілими, між свідком і потерпілим, між свідком (потерпілим) і обвинуваченим (підозрюваним), між двома обвинуваченими (підозрю­ваними). Але очна ставка недопустима між вказаними вище особами і експертом. Пояснюється це різною природою показань свідків, по­терпілих, обвинуваченого і підозрюваного з одного боку і експертів, з другого боку.

Закон передбачає не тільки присутність, але й активну участь допитуємих на очній ставці. Відповідаючи на запитання слідчого, допитуємий висловлює свою думку з приводу показань іншого учас­ника, наводить доводи їх помилковості або неправдивості. З дозволу слідчого учасники очної ставки можуть задавати один одному запи­тання;

2) тільки між особами, які раніше були допитані щодо одних і тих же обставин. Звідси, недопустимо проведення очної ставки, якщо пе­редбачувані її учасники не були раніше допитані, або давали лише по­яснення на стадії порушення кримінальної справи, або якщо протокол допиту одного із учасників до очної ставки не був оформлений.

Учасниками очної ставки в більшості випадків стають особи які або знайомі між собою, чи бачили один одного на місці події або при інших обставинах. Разом з тим, не можна не враховувати, що нерід­ко на місці події ситуація розвивалася таким чином, що очевидці не встигають запам'ятати один одного. Чи можна проводити очну ставку між ними при наявності в їх показаннях протиріч? Оскільки в законі не має відповідного обмеження, то в разі необхідності таку очну став­ку між цими особами можна проводити.

Тепер щодо мети і предмета очної ставки. В ст. 172 КПК сказано буквально наступне: «Слідчий має право провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких маються про­тиріччя».

Деякі автори відзначають, що в наведеному формулюванні, одному з найбільш стислих в КПК, відображені всі суттєві риси та процесу­альні підстави для проведення даної слідчої дії. Не заперечуючи ко­роткості цього формулювання, зі свого боку додамо, що якраз подібна стислість і породжує деякі неясності, оскільки в наведеній нормі немає чіткої відповіді на два принципових та взаємопов'язаних питання: яка мета цієї слідчої дії, тобто, заради чого її треба проводити, та що слід розуміти під «протиріччями» або «суттєвими протиріччями» в пока­заннях раніше допитаних осіб.

В літературі підкреслюється, що мета очної ставки в КПК прямо не визначена. Однак оскільки необхідною умовою для проведення очної ставки с наявність у показаннях її учасників протиріч, то очевидно, що вона проводиться задля їх ліквідації.

Разом з тим, не всяка ліквідація протиріч веде до встановлення іс­тини щодо спірних обставин. Зустрічаються випадки, та й нерідко, коли один 9 учасників очної ставки відмовляється від раніше даних правдивих показань і підтверджує неправдиві, і, таким чином, про­тиріччя ліквідовані, але слідчий опинився ще далі від істини. А тому мета очної ставки полягає не в формальній ліквідації протиріч у

показаннях, а у встановленні істини у спірних обставинах, у визначенні, чиї ж показання відповідають фактичним обставинам справи.

Зі свого боку ми вважаємо, що очну ставку закон не забороняє про­водити і в тих випадках, коли зовні між показаннями учасників немає протиріч. Метою такої очної ставки є перевірка психологічної стійкос­ті одного з учасників. Такі випадки мають місце, коли розслідуються, наприклад, статеві злочини і слідчому вкрай важливо знати, як по­веде себе потерпіла, коли зустрінеться віч-на-віч з насильником в залі судового засідання.

Практика підказує, що до суттєвих протиріч слід віднести:

1) протиріччя, що не дають можливості дійти однозначної відпові­ді про обставини, які підлягають доказуванню в цій справі;

2) ті, що мають протилежні оцінки зібраних у справі доказів;

3) протиріччя, котрі компрометують джерела отриманих цих до­казів;

4) ті, які мають заперечення з приводу засобів отримання певних зібраних у справі злочинів.

Проводити чи не проводити очну ставку — це право слідчого і в більшості випадків саме він є ініціатором її проведення. Але нерідко так трапляється, що ініціативу проведення очної ставки проявляють потерпілі, підозрювані, обвинувачені чи захисники останніх. їх кло­потання й заяви з цього приводу підлягають задоволенню у випадках наявності дійсної необхідності і з метою встановлення об'єктивної іс­тини в кримінальній справі. І у зв'язку з цим треба зупинитися ще на одному аспекті даного питання.

Мова йде про проблему реалізації в кримінальному судочинстві права конфронтації. Підпункт (і п. З ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає право особи, обвинуваченої в скоєнні кримінального злочину допитувати свідків, які свідчили проти неї, або вимагати їх допиту, а також вимагати ви­клику і допиту свідків з його сторони на тих же самих умовах, що й свідків, які свідчать проти нього. Це право обвинуваченого (підозрю­ваного, підсудного) в західноєвропейській правовій традиції і визна­чається як право конфронтації. Близьким за значенням є інститут перехресного допиту в судочинстві країн загального права. Право конфронтації є одним з показників принципу рівності способів надан­ня доказів, який в свою чергу випливає з принципу справедливого су­дового розгляду.

Існування вказаних інститутів переслідує декілька цілей: забезпе­чення права на захист від необгрунтованого обвинувачення; перевірка і забезпечення достовірності доказів, викладених у показаннях свід­ків обвинувачення (в тому числі потерпілого, іншого обвинуваченого, висновках і поясненнях експерта), шляхом надання обвинуваченому відповідної і належної можливості оспорити показання будь-яких свідків, які свідчать проти нього.

Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основополож­них свобод в 1997 р., Україна повністю визнала на своїй території дії підпункту сі п. З ст. 6 Конвенції стосовно права підсудного на виклик і допит свідків (ст.ст. 263, 303 КПК), а відносно права підозрюваного та обвинуваченого — тільки в частині права заявляти клопотання щодо виклику і допиту свідків і проведення з ними очної ставки у відповід­ності до ст.ст. 43, 43¹, 142 КПК.

Порядок проведення очної ставки, передбачений ст. 173 КПК. Пе­ред початком очної ставки слідчий повинен роз'яснити допитуємим й іншим учасникам суть майбутніх дій, значення і порядок їх вико­нання, а також роз'яснити права і обов'язки кожного учасника.

Якщо в проведенні очної ставки беруть участь педагог, законний представник неповнолітнього, захисник експерт, то слідчий нагадує їм (бажано при відсутності допитуємих) про те, що задавати питання можна тільки з дозволу слідчого, а також про те, що недопустимо ви­словлення зауважень з приводу поведінки допитуємих та показань, які вони дають.

Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за від­мову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань. Як і при допиті, їм роз'яснюється право не давати показання і пояснення стосовно себе, членів сім'ї та близьких родичів, про що слідчий робить позначення в протоколі, яке засвідчується підписами допитуємих осіб (ч. 1ст. 173 КПК).

Приступаючи до допиту на очній ставці, слідчий опитує осіб, між якими вона проводиться, чи знають вони один одного і в яких стосун­ках знаходяться між собою. З'ясування вказаних обставин має суттє­ве значення для оцінки показань, які отримані на очній ставці і впли­ває на вибір тих чи інших тактичних прийомів.

Безпосередньо сама очна ставка починається з того, що слідчий пропонує допитуємим по черзі дати показання про ті обставини, для з'ясування яких вона власне і проводиться. Після дачі показань слід­чий може задавати питання кожному з допитуємих. Особи, між яки­ми проводиться очна ставка, можуть з дозволу слідчого, задавати один одному питання, про що робиться позначка в протоколі.

Показання, які давалися учасниками очної ставки на попередніх допитах, в тому числі і зафіксовані за допомогою звуко-, відеозапи­су, можна оголосити лише після дачі ними показань на очній ставці й запису їх до протоколу (ч. З ст. 173, ч. 5 ст. 85¹ КПК). Оголошення попередніх показань проводиться як за ініціативою слідчого, так і за клопотаннями учасників очної ставки, але тільки в тих межах, в яких визнає необхідним слідчий.

Перебіг і результати очної ставки фіксуються в протоколі, на маг­нітну і відеострічку. Протокол є головним засобом фіксації показань ия очній ставці. Застосування звуко- і відеозапису забезпечує нагляд- иість проведення очної ставки, збереження мови допитуємих зі всіма П індивідуальними особливостями, емоційним забарвленням. Разом а тим застосування цих засобів потребує дуже ретельної підготовки і організації очної ставки.

у протоколі очної ставки зазначаються наступні дані: місце і дата Його складання; час початку і закінчення очної ставки; посада, клас­ний чин або звання, прізвище особи, яка проводить очну ставку; прізвище, ім'я та по батькові, а також процесуальне становище кожного із учасників очної ставки; позначення щодо роз'яснення свідкам про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК; а потерпілого за ст. 384 КК, перекладача — за відмову від виконання покладених на нього обов'язків і за завідомо неправдивий переклад за ст.ст. 384, 385 КК; факт з'ясування слідчим взаємин між учасниками очної ставки.

Показання осіб, допитаних на очній ставці, заносяться до протоко­лу в тій послідовності, в якій вони давались. Можливий також поділ аркуша протоколу по вертикалі на дві частини, на одній із яких запи­суються показання одного учасника очної ставки, а на другій (бажано напроти) — іншого.

В заключній частині протоколу фіксується факт оголошення про­токолу учасниками очної ставки, а також зміни і доповнення, які були внесенні до протоколу за заявами допитуємих осіб. Якщо в ході очної ставки застосовувалися аудіо- і відеозапис, то фонограма чи відео- плівка відтворюється, про що також робиться позначка в протоколі. Кожний учасник очної ставки підписує тільки свої показання і кожну сторінку окремо (ч. 4 ст. 173 КПК). Окрім допитаних осіб протокол підписують також інші учасники очної ставки та слідчий.

При проведенні очної ставки особливу значимість набуває засто­сування названих вище додаткових засобів фіксації. Це пояснюється тим, що на відміну від звичайного допиту, протокол в ході очної став­ки, доводиться вести одразу, паралельно з допитом для уникнення не­точності в фіксації показань. З цієї ж причини не тільки знижується темп проведення слідчої дії, губиться психологічний контакт, але й у допитуємих з'являється можливість обмінятися умовними знаками в той час, коли слідчий відволікається на фіксацію показань, а допитуємий, який дає неправдиві показання, отримує ще й можливість про­думати свої відповіді з урахуванням одержаної інформації.

Застосування ж звуко- і відеозапису в ході очної ставки звільняє слідчого від необхідності одразу ж вести протокол, і тому він може повністю зосередитись на допиті учасників очної ставки. Крім того, застосування звуко- і відеозапису є стримуючим фактором проти змови осіб, які володіють мовою, яка не знайома слідчому. Якщо ж допитуємі все ж таки обмінялися репліками, то потім слідчий може з'ясувати зміст розмови за допомогою перекладача.