Визнання і виконання іноземних судових рішень. Судове рішення має виконавчу силу лише в межах тієї держави, суд якої постановив це рішення

Судове рішення має виконавчу силу лише в межах тієї держави, суд якої постановив це рішення. Для виконання рішення за межами цієї держави необхідно особливе розпо­рядження, яке має назву «екзекватура» (що означає «нехай буде виконано»). Порядок визнання та звернення до виконання рішень іноземних судів, що підля­гають примусовому виконанню в Україні визначається Вашингтонською конвенцією про визнання та примусове виконання іноземних судових рішень, а також розділом VIII ЦПК.

Визнання рішення іноземного суду — це поширення за­конної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому ЦПК. Виконання ж рішення іно­земного суду означає застосування засобів примусового ви­конання рішення іноземного суду в Україні в порядку, пе­редбаченому цим Кодексом.

Визнання іноземного судового рішення є необхідною пе­редумовою його примусового виконання, яке можливе лише внаслідок відповідного розпорядження компетентно­го суду тієї держави, в якої просять дозволу на таке вико­нання.

Відповідно до змісту ст. 390 ЦПК, ст. 84 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р., умо­вами визнання та виконання рішення іноземного суду є на­явність міжнародного договору України або взаємність за домовленістю з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Стаття 390 Розділу восьмого Цивільного процесуального кодексу України встановлює пряму залежність можливості визнання та виконання іноземних судових рішень на території України від наявності відповідних двосторонніх міжнародних договорів, що регулюють або передбачають взаємне визнання та виконання судових рішень.

Міжнародне право не передбачає обов’язку будь-якої держави визнавати та виконувати на своїй території судові рішення інших країн. Таким чином, держава, що в цілому відмовляється визнавати та виконувати на своїй території рішення іноземних судів, не діє всупереч міжнародному праву. Обов’язок щодо визнання та виконання іноземних судових рішень постає лише в тому випадку, коли держава в силу міжнародних угод добровільно взяла на себе такі зобов’язання.

У випадку коли надійшло клопотання про визнання й виконання рішення її суду Суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних дого­ворів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою винесення рішення.

ЦПК виділяє дві стадії виконання рішення іноземного суду:

· визнання, для тих рішень, що не підлягають примусовому виконанню;

· безпосереднє виконання судового рішення.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених статтею 396 ЦПК, а саме:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені законодавством.

Клопотання стягувача про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядаєть­ся судом за місцем проживання (перебування) або місце­знаходження боржника. Якщо боржник не має місце проживання (перебування) або місця знаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розгля­дається судом за місцезнаходженням в Україні майна борж­ника

Міжнародні договори про правову допомогу не містять реквізитів клопотання, а зазначають, що його форма і зміст встановлюються запитуваною договірною стороною ст. 394 якого до рекві­зитів клопотання належать:

· ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнахо­дження;

· ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

· мотиви подання клопотання.

До клопотання додаються такі документи:

· засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;

· офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

· документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);

· документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);

· засвідчений відповідно до законодавства переклад пе­рерахованих документів українською мовою або мовою, пе­редбаченою міжнародними договорами України.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснен­ня сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Після надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду його виконання здійснюється органами ДВС у порядку встановленому ЗУ „Про виконавче провадження”