Мета та завдання навчальної дисципліни. Мета дисципліни– підготовка висококваліфікованого фахівця і особистості з таким рівнем знань, умінь та навиків з поглибленого вивчення

Мета дисципліни – підготовка висококваліфікованого фахівця і особистості з таким рівнем знань, умінь та навиків з поглибленого вивчення кримінально-процесуального права, який забезпечить його ефективну діяльність під час розкриття та розслідування злочинів та встановлення об’єктивної істини.

Метою викладання навчальної дисципліни «Кримінальний процес» є:

а) науково-юридична:

- поглиблене вивчення слухачами всіх положень кримінально-процесуального законодавства та механізмів його застосування в практичній діяльності;

- придбання слухачами навичок і вмінь ефективного застосування процесуального законодавства для забезпечення встановлення об'єктивної істини, захисту прав і свобод громадян, справедливості правосуддя;

- опанування слухачами необхідною науково-методологічною підготовкою, яка забезпечує їм бачення виникаючих проблем законодавства і практики його застосування, шляхів їх розв'язання, використовуючи навички творчого мислення та самовдосконалення свого професійного рівня;

- формування навичок прийняття юридичних рішень та складання юридичних документів по кримінальних справах, опанування логікою, мовою та офіційно-діловим стилем документів;

б) загальноосвітня:

- підвищення правової культури та ерудиції фахівців,; опанування практикою Європейського суду з прав людини; оволодіння досвідом інших держав у здійсненні правосуддя та науковими ідеями в цій сфері

в) виховна:

- формування впевненості фахівців у благодійності реалізації принципу верховенства права та інших ідей правової держави в кримінально-процесуальній діяльності, відданості ідеям істини, добра, справедливості й законності, почуття відповідальності перед суспільством, державою й людиною.

1.2. Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни «Кримінальний процес» є засвоєння:

– володіння понятійним апаратом щодо основних проблем кримінально-процесуального права: теоретичних, методологічних та гносеологічних проблем, практики застосування рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному процесі України, актуальні питання удосконалення статусу учасників кримінального процесу, проблеми збирання оцінк та використання доказів у кримінальному процесі;

– знань щодо порядку проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також проблем забезпечення кримінального провадження у кримінальному процесі України;

– знань про положення законодавства щодо порядку проведення досудового розслідування у кримінальному процесі та проблем що виникають під час його провадження, а також проблем міжнародного співробітництва під час кримінально-процесуального провадження.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти та слухачі повинні:

знати:

1) на понятійному рівні: сучасні наукові дані, які використовуються в кримінально-процесуальному праві;

2) на фундаментальному рівні: положення діючого законодавства щодо виявлення та розв’язання актуальних проблем кримінально-процесуального права;

3) на практично-творчому рівні: нормативно-правові акти, які використовуються для для встановлення об’єктивної істини у кримінальному процесі.

вміти:

▫ правильно тлумачити та застосовувати норми кримінально-процесуального права,

▫ орієнтуватись в системі кримінально-процесуального права, джерелах процесуальних норм та в слідчій і судовій практиці; застосовувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини та розв'язувати проблему конкуренції правових норм;

▫ збирати і досліджувати докази та інші фактичні дані, перевіряти та оцінювати на предмет належності до справи, допустимості, достовірності та достатності для прийняття процесуальних рішень;

▫ самостійно здійснювати слідчі та інші процесуальні дії,

▫ збирати, досліджувати, перевіряти, оцінювати та використовувати докази;

▫ приймати обґрунтовані та законні рішення, юридично грамотно складати необхідні процесуальні документи;

▫ забезпечувати захист прав і свобод людини;

▫ організовувати виконання прийнятих рішень.

Основною формою занять з дисципліни «Кримінально-процесуальне право України» є лекція. Вона призначена для засвоєння теоретичного матеріалу і проводиться викладачами, а також провідними науковцями або запрошеними фахівцями.

Основна задача студента на лекції – учитися аналізувати нормативно-правові акти та теоретичні концепції, що викладаються лектором. На лекції необхідно вести конспект, що створює сприятливі умови для запам’ятовування почутого, тому що в цьому процесі бере участь слухова, зорова і моторна пам’ять. Але обов’язковою умовою, що сприяє запам’ятовуванню, є розуміння студентом матеріалу, що викладається, використання логічної пам’яті.

Семінарські і практичні заняття мають закріпити і поглибити знання отримані на лекції та під час самостійної роботи студента, спрямовуватись на відпрацювання вмінь і навичок. Для поглиблення знань з даного курсу та здобуття навичок самостійного наукового дослідження студентам може бути запропоновано підготувати доповідь або реферату.

Заняття з кримінально-процесуального права проводяться на основі раціонального поєднання активних форм і методів навчання з практичною направленістю занять. Значна частина практичних занять, зокрема, з теми "Слідчі дії" і "Судове слідство" проводиться з застосуванням ділових ігор, за результатами яких слухачі приймають відповідні юридичні рішення та складають процесуальні документи. Перелік обов'язкових документів, які складають слухачі, встановлюється кафедрою, а їх перевірка входить у систему модульного й поточного контролю знань.

Під час виклададання дисципліни використовуються такі методи навчання, як:

Словесні методи (бесіда, розповідь, пояснення, лекції тощо) характерні тим, що інформацію для засвоєння студент отримує вербальними засобами,тобто через слово.

Наочні методи — інформація для засвоєння одержується на основі сенсорно-перцептивної діяльності (демонстрування, ілюстрації, показ об´єкта, моделі).

Практичні методи застосовуються шляхом виконання практичних дій студентт отримує деяку інформацію, яку аналізує, робить висновок і приходить до тих знань, які необхідно засвоїти. Особливість методу в тому, що діяльність з одержання знань накладається в часі на діяльність з їх застосування, що дає винятково важливий педагогічний ефект.

Питання програми розглядаються не лекційних і семінарських заняттях, поглиблюються в процесі індивідуальної і самостійної роботи студента.

Семінар - це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення зі студентами питань програмного матеріалу.

Семінари мають сприяти розвитку творчої самостійності студентів, інтересу до наукових досліджень, формуванню навичок та вмінь публічного виступу і участі в дискусії, вихованню педагогічного такту, розвиткові культури мовлення, що є дуже важливим в роботі юриста.

Питання, які виносяться на семінарські заняття пропонується розглядати за схемою “закон – практика – актуальні проблеми – шляхи удосконалення чинного законодавства і практика його застосування”. Обговорення проблемних питань і ситуацій повинно мати нормативне, фактичне і логічне обгрунтування. Обговорення питань семінару проводиться у формі диспуту. Кожний слухач має бути готовим викласти своє рішення по питанням, які обговорюються і виступити в якості опонента з цих питань. Заохочуються критичні, неординарні думки, а також вміння аргументувати свої рішення.

Для диспуту з кожного питання семінару визначають доповідача, рецензента і не менше двох опонентів. Бажано, щоб учасники диспуту висловлювали не тільки свої думки, але й аргументовано відстоювали свою позицію. В диспуті повинні приймати активну участь всі студенти групи. Особливу увагу треба зосередити на розгляді вузлових, найбільш актуальних і практично значущих питань. За допомогою викладачівстуденти здійснюють евристичний пошук правильного рішення проблем, що розглядаються, доповідають своє рішення. Здійснюючи евристичний пошук рішень і проблемних ситуацій, необхідно, в першу чергу, вирішити проблему на основі діючого законодавства, і після цього з’ясувати можливості удосконалення чинного законодавства і практики його застосування.

У той же час кожний повинен бути готовий викласти своє бачення питань, винесених на семінар.

Після розкриття основних положень пропонується внести доповнення, заперечення та висловити інші погляди. Викладачем визначаються проблеми і пропонується творчий пошук їх вирішення, висуваються і розглядаються робочі гіпотези.

Прийняття всіх ідей – необхідна фаза диспуту, яка передбачає відмову від будь-якої критики таких під час їх висунення. Не слід поспішати з їх запереченням поки не будуть висунуті всі можливі гіпотези.

Безпосередній аналіз і дискусія може розвиватись по моделі “щит і меч”, “звинувачення і захист”. В цьому випадку одна група відпрацьовує аргументи “за”, а інша - “проти”. Але завжди треба мати на увазі можливість появи неординарних версій, ідей чи гіпотез в процесі дискусії, треба давати простір для вільного творчого пошуку і цінувати нестандартні думки. При колективному обговоренні в малих групах необхідно, щоб свою позицію, свою точку зору мав можливість висловити кожний учасник групи. Колективне обговорення проблеми виявить різні підходи і рішення однієї і тієї ж проблеми або задачі

Для більш активного проведення диспуту група може бути поділена на маля творчі колективи відношення між якими будуються на засадах змагальності.

Кожна мала група доповідає свій варіант вирішення аналізованої проблеми. Учасники інших малих груп виступають у якості опонентів, вони задають питання, виступають із критичними зауваженнями або в підтримку конкретної позиції.

Успіх залежить від уміння викладача вести дискусію. Варто мати на увазі, що в основному повинні висловлюватися студенти, а не викладач. Викладач відкриває дискусію, підтримує її рівновагу між учасниками ділової гри і при необхідності управляє нею за допомогою навідних запитань.

Небажано, щоб викладач по перебігу дискусії виражав свою точку зору, пов'язану з аналізом проблеми або ситуації. На практиці бувають випадки і досить часто, коли дискусія схиляється до помилкового варіанта або думки. Тому мистецтво викладача полягає в тому, щоб за допомогою навідних запитань змусити учасників гри переглянути запропоновані позиції і вийти на правильне рішення проблеми.

В процесі диспуту треба прищеплювати культуру діалогу, повагу до інших. По відношенню один до одного опоненти повинні бути поважними, без пихатості, ввічливими без лицемірства, добрими без підлабузництва, критичними без сарказму, з почуттям гумору, але без блазенства.

Практичні заняття проводяться з використанням активних форм навчання – ділових ігор. Кожний учасник ділової гри виступає в ній у рамках тієї посади, що він буде виконувати в структурі правоохоронних органів. Це засіб підвищення ефективності навчального процесу,бо отримані знання, уміння і навички безпосередньо переносяться на практичну діяльність.

Перевагою ділових ігор перед іншими формами занять полягають в тому, що вони дозволяють: розглядати проблему в динаміці розвитку правовідносин в умовах значного скорочення часу (стиск процесу); забезпечувати оволодіння студентами навичками виявлення, аналізу і розв'язання конкретних проблем правозастосовної і правоохоронної практики в умовах динамічного процесу виникнення розвитку та припинення різних правовідносин;відпрацювати навики роботи груповим методом; орієнтації в нестандартних ситуаціях; розвивати навики взаємодії, а також психологічну готовність до самостійних дій і рішень;розвивати логіку мислення та творчий підхід при розв’язанні стандартних та проблемних ситуацій;здобувати навики забезпечення прав і свобод громадян при проведенні процесуальних дій в складних динамічних процесах; правильно документувати процесуальну діяльність, складати необхідні юридичні документи.

У кожній діловій грі її зміст визначають самі студенти -учасники гри. Як правило, перебіг розгляду ділової гри і її результатів не повторюються. Кожна ділова гра - це свого роду експеримент.

Обов'язкові умови ділових ігор:

зосередженість, коли учаснику гри треба думати тільки про гру. Необхідно зосередитися на тому, що робиться в групі або підгрупі, тому що потім доводиться “наздоганяти” і відволікати увагу інших. Учасникам треба відразу включитися в гру і відвернутися від всього іншого;

колективізм, коли всі учасники працюють у грі спільно, бачачи один одного, і поважно відносяться до висловлень інших, навіть у тих випадках, коли це не збігається з їхньою власною точкою зору;

свобода творчого пошуку, коли учасники гри бачать проблему і шляхи її вирішення без урахування жорстких настанов з боку вчителя і його стилю роботи. Це дає можливість істотно розширити рамки проведення ділової гри і забезпечити “розкутість” кожного студента. У такій ситуації, як правило, з'являються нові ідеї, що можна адаптувати до практичних дій;

самовираження, коли кожний учасник гри намагається внести свій особистий внесок у вирішення проблеми,

персональна відповідальність за свої дії і рішення.

Ділова гра “Нарада”. У процесі самопідготовки проводяться рольові ігри. Рольова гра зобов’язує студентів діяти в рамках компетенції того суб’єкту процесу, від ім’я якого він виступає.

По відношенню один до іншого, учасники ділової ігри повинні бути: серйозними, але без сухості, чемними без лицемірства, добрими без солодкуватості, турботливими без підлещування, жартівливими без блазенства.

Грубість, іронія або сарказм, чванство, ущипливість або пихатість, ханжество або фіскальство повинні бути цілком виключені.

Ділова гра- “Слідча дія”. Окремі види: “Допит”, “Обшук”, “Виїмка”, “Впізнання”, “Очна ставка” та інші.

На заняттях, де ролі попередньо розподілені, “слідчому” пропонується на підставі ввідної з залученням інших “учасників процесу” здійснити слідчу дію, дотримуючись встановленого законом порядку її виконання. Інші студенти спостерігають за ходом її проведення і по її завершенні доповідають виявлені позитивні моменти; виявлені ними хиби і прорахунки. Студент, що виконує роль слідчого, повинен прагнути не тільки здійснити слідчу дію без помилки, але і виконати її з найбільшою ефективністю, максимально використовуючи передовий досвід і досягнення юридичної науки.

Заняття, яке проводиться в формі ділової гри, варто розділити на декілька етапів.

На першому етапі формулюється мета гри і дається необхідна вихідна інформація. На цьому етапі учасники гри повинні чітко уявити собі проблему або структуру задач, співвіднести проблему з поставленою ціллю. Скласти малі групи (команди) і організувати їхню роботу. Викладачу слідує звернути особливу увагу на формування команд. Важливо, щоб це була творча група. Тут може бути декілька підходів. Більш раціональним є підхід, коли студент самостійно вибирає визначену проблему і самостійно вирішує, з якою групою учасників гри в нього є бажання працювати.

Другий етап - це самостійна робота студентів у малих групах. Учасники ділової намагаються за допомогою викладача вникнути і глибоко зрозуміти проблему, виробляють навики до аналізу ситуації і виявляють особистості здібності. Тут активно використовується практичний досвід кожного учасника ділової гри, здійснюється обмін досвідом вирішення подібних проблем або задач, уточнюються позиції і виробляються узагальнені висновки або рішення.

Третій етап – безпосереднє проведення слідчої, або іншої процесуальної дії. Тут учасники малої групи виступають в ролі слідчого, захисника, підозрюваного (обвинувачуваного), спеціаліста, оперативного співробітника, понятих і т.д. По заданій фабулі проводиться процесуальна дія в відповідності з вимогами законодавства для встановлення істини та при умові забезпечення прав і свобод людини. Учасники процесуальної дії умовно вступають в процесуальні правовідносини в рамках свого юридичного статусу, використовуючи його для досягнення своїх цілей і захисту своїх законних інтересів.

Четвертий етап – юридичне оформлення проведених дій чи прийнятих рішень. Учасники гри самостійно складають необхідні юридичні акти, керуючись законом та вимогами до ділових паперів.

Після обговорення практичного заняття студенти самостійно складають протокол слідчої дії або інший передбачений законом процесуальний документ.

Самостійна робота студентів складається з:

- роботи на заняттях в процесі прослуховування і конспектування лекцій;

- вивчення лекційного матеріалу;

- опрацювання нормативних джерел;

- підготовки рефератів, реферативних повідомлень та доповідей з актуальних питань судових та правоохоронних органів України;

- підготовки до семінарських занять шляхом опрацювання основної і додаткової літератури;

- вирішення практичних завдань;

- підготовки наукових доповідей для участі у роботі наукового гуртка кафедри, науково-практичних заходах;

- узагальнення всіх отриманих знань для підготовки до заліку з навчальної дисципліни;

- роботи на ЕОМ та в мережі Інтернет.

Реферати, передбачені планами семінарських занять, присвячуються складним питанням, які не розглядаються в навчально-методичній літературі і потребують опанування наукових джерел, окремих статей або монографій. Об’єм реферату має відповідати 10-12 аркушів стандартного паперу формату А4. Реферативні повідомлення заслуховуються і обговорюються в ході відповідних занять і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Вони обов’язково оцінюються викладачем. Реферати можуть бути основою для написання наукової роботи.

Студент вважається таким, що успішно засвоїв навчальний матеріал, за умови вільного володіння понятійним апаратом та вміння застосувати його у практичній діяльності.

2009.

Date: 2015-07-24; view: 348; Нарушение авторских прав