Система вищої освіти в Республіці Молдова

Систему освіти у Республіці Молдова утворює низка державних та приватних освітніх закладів (31 вищий навчальний заклад, 52 коледжи, 1551 загальноосвітній навчальний заклад, 1295 дитячих садків, 56 дитячих таборів). Зазначимо, що державні та приватні навчальні заклади здійснюють власну освітню діяльність в рамках єдиної правової бази. Тобто розробка навчальних програм, прийом студентів на навчання, зайнятість викладацького складу повинні повністю відповідати вимогам, установленим Міністерством освіти і молоді Ресубліки Молдова.

Сьогодні у Республіці Молдова функціонують 16 державних та 15 приватних вищих навчальних закладів. Континґент студентів нараховує 126 тис. осіб, 80% з них здобувають освіту в державних вищих навчальних закладах, 20% навчаються у приватних вищих навчальних закладах, 64,7% – здійснюють підготовку на денних відділеннях, 35,3% – на заочних. Наявні університети, академії та інститути, що функціонують у Молдові, здійснюють підготовку студентів за 180 спеціальностями. У 2006/07 навчальному році 87,8 % студентів навчалися в університетах, 10,4% – в академіях, 1,8 % – в інститутах. Навчальний процес у закладах освіти забезпечують 36 тис. викладачів, 8% з яких є молодими фахівцями, 63% – мають стаж роботи понад 18 років. Підготовку аспірантів у країні здійснюють Державна Академія неперервної професійної підготовки та Державний інститут неперервного навчання[30].

Здобуття вищої освіти у Республіці Молдова відбувається у два етапи на рівні неуніверситетської та університетської освіти. Першим етапом є отримання короткотермінової (неуніверситетської) вищої освіти, яка здійснюється у коледжах шляхом засвоєння студентами здебільшого коротких циклів спеціалізованих курсів у різноманітних галузях народного господарства. Тривалість навчання коригується від 2 до 3 років, залежно від напряму підготовки. Навчання завершується здобуттям кваліфікації післясереднього рівня та отриманням диплома про скорочену вищу освіту. Вища університетська освіта має три ступеня. Навчання першого ступеня триває від 4 до 6 років, залежно від напряму підготовки. По завершенні навчання присуджуються дипломи ліценціату (Diploma de Licenta) або професійні дипломи (Doctor-Medic або Diploma de Inginer). Зазначимо, що отримання першого диплома дає право доступу до вищої освіти та подальших наукових досліджень, другий – не передбачає ні подальшої дослідницької діяльності, ані захисту дисертації. Другий ступінь передбачає додаткове навчання протягом 1-2 років, яке має бути спрямоване на закріплення одержаних раніше компетенцій, а після захисту дисертації (Теза-де-магістр) – одержання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра досліджень.

Навчання за третім ступенем вищої університетської освіти передбачає додаткове навчання у докторантурі, після успішного завершення якої присуджується диплом доктора наук (Diploma de Doctor). Вищою науковою кваліфікацією сьогодні у Республіці Молдова є науковий ступінь “габілітованого доктора” наук (Doctor abilitatin), який присуджується в усіх наукових галузях. Здобувачі вищезазначеної кваліфікації повині мати диплом доктора наук з відповідного наукового напряму. Ступінь присуджується на підставі державного захисту докторської дисертації (Теза-де-доктор) та вагомого внеску у відповідну галузь науки.

Підготовка вихователів дитячих садків та вчителів початкової школи здійснюється протягом 4 років у педагогічних коледжах та 5 років – в університетах та інститутах. Підготовка викладачів вищої школи відбувається упродовж 5-6 років в університетах, академіях та інститутах.

Вчений ступінь доктора наук є обов’язковим для здобуття посади професора вищого навчального закладу.

До внутрішніх проблем молдавської системи освіти ми можемо віднести такі:

1. Невідповідність структури вищої й обов'язкової освіти вимогам ринкової економіки. В умовах планової економіки система освіти готувала кадри з урахуванням визначеності їх майбутніх професій і працевлаштування, її характерною ознакою була безпрецедентна кількість спеціальностей вузького профілю. Такий стан, на жаль, зберігається і сьогодні, хоча тенденція переходу від спеціальностей до напрямків підготовки дещо посилюється. Натомість в умовах ринкової економіки професійне майбутнє фахівця є невизначене. Вищі навчальні заклади, укладаючи вигідні контракти, наповнюють ринок праці країни незатребуваними фахівцями (у 2008 році тільки 10% з них були працевлаштовані). Тому ВНЗ мають здійснювати підготовку студентів з урахуванням можливих перекваліфікацій. Перед обов'язковою освітою постає проблема чіткого розподілу функцій і відповідальності органів управління за початковою і середньою освітою.

2. Недостатність і нестабільність фінансування системи освіти. Так, частка ВВП Молдови, що виділена на освіту сьогодні, дорівнює 1,4 %, (в 1993 –1994 рр. на освіту виділялося майже 17% ВВП)[31]. Зараз ця частка у чотири рази менша, ніж частка коштів, що виділяється на освіту у США (5,5%), Великобританії (5,3%) і Франції (5,4%).

3. Невідповідність знань і навичок, що одержують студенти через системи освіти, умовам ринкової економіки. В умовах ринкової економіки головними якостями фахівця є здатність вирішувати проблеми і професійний універсалізм. У навчальних програмах радянського періоду акцентувалася увага на необхідності засвоєння фактичного матеріалу. Наразі оздоровлення молдавської економіки залежить від наявності працівників, здатних виявляти ініціативу в пошуку роботи й творчо підходити до створення нових робочих місць власними силами.

4. Відсутність механізмів контролю і гарантії якості, а саме: відсутність ефективно побудованої освітньої статистики, професійної системи акредитації навчальних закладів, національної служби педагогічного тестування, системи моніторингу розвитку освіти і стану на ринку праці.

5. Посилення тенденції до нерівності у системі освіти. У минулому рівність забезпечувалася через уніфікацію в межах усієї країни основних нормативних актів. На сьогодні ці нормативи неефективні, не сприяють досягненню законодавчих цілей, спрямованих на забезпечення місцевого фінансування і управління, самостійного вибору навчальними закладами педагогічних методів, навчальних матеріалів, необхідних для кожного студента.

Переважну частину проблем передбачається вирішити до 2013 року, тому сприятиме прийняття Кодексу про освіту. Проте на сьогодні деякі положення цієї програми потребують серйозного коригування відповідно до сучасних реалій.

Date: 2015-07-24; view: 345; Нарушение авторских прав