Країни-учасниці Болонського процесу

Перші, досить повільні і довготривалі, спроби надати вищій освіті загальноєвропейського характеру фактично розпочалися ще у 50-ті роки минулого століття з підписання ряду документів (Римської угоди, Єропейської конвенції про еквівалентність дипломів, що надають допуск до університетів (1953 рік, ЕТS №15), та Протоколу до неї (1964 рік, ЕТS №49), Єропейської конвенції про еквівалентність періодів навчання в університетах (1956 рік, ЕТS №21), Єропейської конвенції про академічне визнання університетських кваліфікацій (1959 рік, ЕТS №32), Міжнародної конвенції про визнання курсів навчання, дипломів і звань з вищої освіти в арабських і середземноморських європейських державах (1976 рік); що ж до академічного визнання у Європі, то вона була прийнята в рамках ЮНЕСКО і частково стосується Конвенції про визнання курсів навчання, дипломів і звань з вищої освіти в державах європейського регіону (1979 рік), Європейської конвенції про загальну еквівалентність періодів навчання в університетах (1990 рік, ЕТS №138), Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 рік). Зазначимо, що Лісабонську конвенцію 1997 року підписали 43 країни, у тому числі Україна. Вищеперераховані міжнародні документи стали підставою для створення Болонської декларації 1999 року.

Болонський процес був започаткований у травні 1998 року під час святкування 800-річчя Сорбонни. Його ініціаторами стали міністри освіти Франції, Великобританії, Німеччини та Італії (офіційне оформлення відбулося у червні 1999 року в Болоньї (Італія)[13].

Передумовами приєднання країн до Болонського процесу на той час стали:

1. Масштабні стратегічні перетворення в економіці найбільш розвинених країн світу. Сьогодні це глобальні революційні зміни в економіці майже усіх країн світу, обумовлені глобальною світовою економічною кризою.

2. Конкуренція в науковій сфері. Сучасна наука і наукові розробки – провідний фактор розвитку економіки країни. Підприємства, фірми та установи прагнуть добирати на вакантні посади високоосвічених фахівців.

3. Забезпечення мобільності робітничої сили. Обумовлено необхідністю взаємовизнання європейськими країнами дипломів та кваліфікацій громадян будь-якої країни, які прагнуть працевлаштування в європейському просторі.

4. Прагнення до створення єдиного європейського економічного механізму. Після створення Європейського Союзу та введення єдиної грошової одиниці (євро) Європа мала стати об’єднаною (на сьогодні це не відбулося з ряду об’єктивних причин).

5. Ринок освітніх послуг. На сьогодні Сполучені Штати Америки значно випереджають Європейські країни з ряду показників, які стосуються системи освіти. Перший показник – це частка вже підготовлених фахівців, що мають вищу освіту. В Європі цей показник удвічі нижчий, ніж у Сполучених Штатах. Другий показник – кількість іноземних громадян, що навчаються в країні. У США число іноземних студентів перевищує 500 тис. осіб. Ця цифра значно переважає кількість студентів-іноземців, які опановують знання в європейських університетах. Третій показник – розвиток науки й інтенсивність нарощення наукового потенціалу. На фінансування наукових досліджень Сполучені Штати Америки щороку виділяють 3% валового національного прибутку. Країни Європи вкладають у науку в середньому 1,9%[14].

Головна мета Болонського процесу – підвищення якості освітніх послуг та набуття європейською освітою незаперечних конкурентних переваг; розширення доступу до європейської освіти; формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі; розширення мобільності студентів та викладачів; прийняття порівнюваної системи ступенів вищої освіти з видачею прийнятних у всіх країнах Європи додатків до дипломів; підвищення рівня конкурентоспроможності Європейської системи вищої освіти.

У результаті ряду зустрічей і конференцій міністрів освіти європейських країн (Лісабон, 1997; Париж, 1998; Болонья, 1999; Саламанська конференція європейських вищих навчальних закладів (Саламанка, 2001); Празьке комюніке міністрів європейських країн (Прага, 2001); Берлінське комюніке міністрів європейських країн (Берлін 2003); Бергенська конференція міністрів європейських країн (м. Берген, Норвегія, 19 травня 2005 р.), Лондон, 2007)), що відбувалися у рамках Болонського процесу були визначені етапи формування загальноєвропейського освітнього простору:

1. Уведення двох циклів навчання. Після успішного опанування першого циклу з тривалістю навчання 3-4 роки студент одержує ступінь бакалавра. Другий цикл - одержання ступеня магістра (1 – 2 роки навчання) або одержання ступеня доктора (наприклад, у Великій Британії – доктора філософії, у Франції – доктора наук) за умови загальної тривалості навчання 7-8 років.

2. Запровадження кредитно-модульної системи. Пропонувалося ввести в національних системах освіти країн-учасниць єдину систему обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах. За основу було вирішено взяти ECTS (the European Credit Transfer System) – Європейську систему трансферу кредитів – залікових одиниць, а також перезарахування обсягу вивченого матеріалу і термінів навчання за кордоном, розроблену в рамках підпрограми ЕС Erasmus (European Сommunity action scheme) – плану дій Європейського співтовариства, та у подальшому зробити її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції “навчання впродовж усього життя”. Із часом пріоритети Болонського процесу істотно змінилися, кардинальних змін, зокрема, зазнала парадигма європейської вищої освіти, що характеризується переходом у навчанні від формату “teaching” (навчаємо) до формату “learning” (вчимося), тобто студента (учня) не навчають, а він сам навчається впродовж усього життя, викладачі ж лише допомагають йому.

3. Сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості освіти шляхом розроблення порівняльних критеріїв і методологій. Оцінювання якості освіти має ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях та навичках, що їх набули випускники. Передбачено створення незалежних від національних урядів країн-учасниць та міжнародних організацій акредитаційних агентств з одночасним встановленням стандартів транснаціональної освіти. Відповідно до принципу автономії основну відповідальність за забезпечення якості освіти покладено на вищий навчальний заклад. На Празькому саміті були вироблені певні рекомендації щодо контролю за якістю освіти:

· система оцінки якості вищої освіти повинна мати подвійний характер, тобто бути ініційована як “ згори ” - державою, так і “ знизу ” - вищим навчальним закладом;

· активну участь у цьому процесі повинні брати студенти як члени академічної спільноти і як споживачі освітніх послуг;

· функції перевірки якості освіти полягають як в її оцінці, так і в допомозі розвитку вищого навчального закладу;

· правила та результати оцінки якості вищої освіти повинні мати відкритий характер;

· процедури оцінки якості вищої освіти не повинні приводити до зайвої її стандартизації. Стандарти освіти повинні мати динамічний характер;

· процеси оцінки якості не повинні суперечити тенденції до диференціації вищої освіти;

· оцінка якості не повинна перетворюватися на важкий тягар для вищого навчального закладу, на Virus akkredititis, як його влучно назвали німецькі освітяни [15].

4. Сприяння мобільності студентів, викладачів, науковців, адміністраторів в європейському регіоні. Відповідно до впровадження у практику попередніх пунктів передбачено істотний розвиток мобільності студентів, викладачів, науковців та адміністраторів. До того ж передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Однією з найважливіших цілей Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання, уміння та навички випускників повинні бути затребуваними на всьому європейському просторі.

6. Забезпечення привабливості та конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Пріоритетним напрямом Болонського процесу є залучення до навчання у країнах Європейського Союзу великої кількості студентів з інших регіонів світу.

7. Сприяння розвитку європейських поглядів на вищу освіту, зокрема на методику розроблення навчальних планів, міжінституційного співробітництва, спільних програм навчання, практичної підготовки і наукових досліджень. Сутність зазначеної цілі полягає у тому, що всі без винятку викладачі вищих навчальних закладів повинні мати тему наукових досліджень і пов’язувати її з навчальним процесом та необхідністю залучення студентів до науково-дослідної роботи.

Вищеперераховані цілі є стратегічним і пріоритетним засобом інтеґрації та демократизації системи вищої освіти для країн Чорноморського регіону (Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії, Росії, України, Молдови, Албанії, Греції, Азербайджану, Вірменії), де вже сьогодні здійснюється оновлення всіх структур національних систем освіти, модернізуються зміст і методи підготовки фахівців із вищою освітою, розвиваються нові форми роботи і зв'язки між закладами професійної підготовки і місцями майбутнього працевлаштування. Загальний напрямок усіх змін у системі вищої освіти обумовлений розпочатим об’єднанням з державами Чорноморського економічного регіону і країнами Європейського Союзу. Сьогодні усі 11 країн-учасниць Чорноморського економічного співтовариства приєдналися до Болонського процесу.

Наразі спостерігається значне відставання як європейських вищих навчальних закладів, так і ВНЗ країн Чорноморського регіону від вищих навчальних закладів США, Японії та Австралії в абсолютно кількісних (кількість іноземних студентів), а отже, і в економічних показниках. Сучасна американська система вищої освіти має значний потенціал для подальшого зростання вищезазначених показників. Ще у квітні 2000 року Президент США Б. Клінтон підписав спеціальний меморандум щодо розвитку інтернаціональної освіти, в якому зазначалося, що розвиток цієї сфери сприяє захисту американських політичних, економічних (іноземні студенти приносять США 9 млрд. дол. щорічного прибутку) та культурних інтересів. У меморандумі спланована система заходів, спрямованих на значне розширення сфери інтернаціональної освіти та її вдосконалення.

Реалії нашого часу вимагають від вищих навчальних закладів країн Європи та Чорноморського регіону негайного об’єднання у конкурентній боротьбі, інакше роздрібнена і розрізнена економіка Європи і країн Чорноморського регіону не зможе бути економічно ефективною, протистояти зростаючому конкурентному опору США, Японії та Австралії. Сучасна освіта стає одним з найважливіших пріоритетів сучасної політики.

? Запитання та завдання для самоконтролю

1. Наведіть та проаналізуйте передумови приєднання країн до Болонського процесу.

2. Наведіть та проаналізуйте основні цілі Болонського процесу.

3. Розкрийте сутність основних етапів формування загальноєвропейського освітнього простору.

4. Які з вищеперерахованих цілей Болонської декларації є невідкладними та пріоритетними? Обґрунтуйте власну думку.

5. Обґрунтуйте необхідність об’єднання країн Європи та Чорноморського регіону у загальноєвропейському освітньому просторі. Висловіть та доведіть власну думку.

6. Порівняйте погляди авторів нижченаведених статей щодо переваг та недоліків Болонського процесу:

a) Таланова Ж. Стан і проблеми участі України в Болонському процесі // Вища освіта України. – 2010. – №2. – С. 22– 27.

b) Жижко Т. Реформа університетської освіти в контексті Болонських домовленостей // Вища освіта України. – 2010. – №2. – С. 28– 25.

c) Мещанінов О.П. Університетська автономія для сталого розвитку Чорноморського регіону // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 136. Вип. 123. Педагогіка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – С. 5 – 8.

d) Сапожников С.В. Болонський процес як засіб інтеґрації та демократизації вищої освіти країн Чорноморського регіону // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. – Зб. статей: Вип. 24, ч. 1. – Ялта: РВВ КГУ, 2009. – С. 199 – 205.

7. Підготуйтеся до участі у форумі на тему: “Вища освіта України – європейський вимір: стан, проблеми, перспективи”, попередньо ознакомившись із матеріалами інтернет-ресурсів та додатків посібника:

· Офіційний сайт Президента Украни [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.president.gov.ua./topics/ prior_eurochoice

· Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.mоn.gov.ua

· Європейський освітній портал: Болонський процес у період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.eu-edu.org/bolosnky5.html

1.5. Основні документи Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система (ECTS)

Історію Болонського процесу унаочнюють такі міжнародні документи:

Date: 2015-07-24; view: 709; Нарушение авторских прав