Соціометрія. Соціометрія (від лат. societas – суспільство та метрія) – галузь соціології, яка за допомогою кількісних методів вивчає міжособистісні взаємини у малих

Соціометрія (від лат. societas – суспільство та …метрія) – галузь соціології, яка за допомогою кількісних методів вивчає міжособистісні взаємини у малих групах, зосереджуючись на внутрішньогрупових симпатіях і антипатіях; прикладна наука, метод вивчення структури і рівня міжособистісних зв’язків у групі.

При вивченні малих груп особливо ефективним виявився метод соціометрії. Запровадив його американський соціальний психолог і педіатр Джакоб Морено (1892–1974), маючи на меті не лише вивчення, а й вирішення проблем у групі.

Сучасна соціометрія найчастіше послуговується двома методами – анкетуванням та опитуванням, складеними так, щоб на підставі навіть анонімних відповідей можна було б скласти соціоматрицю (таблицю, яка містить відповіді на питання кожного члена групи), яка відобразила б особливості стосунків (симпатії, антипатії) у групі. Соціометричне опитування суттєво відрізняється від інших видів соціологічного опитування передусім тим, що його цікавить не характеристика респондента, а характеристика взаємин між респондентами.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу вивчити особливості неформальних (неофіційних) стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо. Грамотне його використання є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення очікуваних результатів у формуванні колективів, підвищення ефективності їх діяльності.

Процедурно соціометрія є поєднанням методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних вимірювань. Взаємини між членами колективу з’ясовують на основі таких процедур: вибір (прагнення індивіда до співробітництва з іншим індивідом); відхилення (небажання співпрацювати з іншим); опускання (залишення одним індивідом іншого поза власною увагою).

Запитання соціометричної анкети вибудовуються за соціометричним критерієм, форма і зміст якого повинні відповідати вимогам соціометричних анкет та предмету дослідження. Вербально його формулюють так: “Кого б Ви обрали...?”, “Чиїй думці Ви віддасте перевагу в ситуації...?” або “Хто зумів би Вас переконати...?” та ін. Запитання вміщують не тільки завдання конкретного етапу дослідження, але й водночас уявлення дослідника про пізнавальне явище. Соціометричний критерій розроблений з конкретною метою: націлювати учасника дослідження на обрання певного учасника групи або його відхилення; до того ж критерій повинен бути зрозумілим та цікавим для учасників дослідження; містити пропозиції, спрямовані на обрання певного учасника групи або його відхилення, на формування в членів групи позитивного емоційно-психологічного ефекту; унеможливлювати обмеження індивідуального та змістового характеру щодо вибору чи відхилення учасників групи.

Соціометричні критерії поділяються на два основні класи: комунікативні (“соціометричні тести”) та гностичні (“тести соціальної перцепції”).

Комунікативні критерії використовують для опису реальних або уявних стосунків у групі та визначення їх рівня, для оцінки кожним членом групи свого оточення.

Гностичні критерії спрямовані на можливість визначення уявлень студента про те, якою він бачить свою роль, позицію в групі, хто, на його думку, може обрати саме її для виконання конкретного завдання, а хто – відхилити. За гностичними критеріями можна визначати закономірності розуміння людиною взаємовідносин у групі, рівень бачення нею процесів спілкування між учасниками цієї групи.

У процесі соціометричного дослідження вибудовується соціограма.

Соціограма – формалізоване графічне відображення математичної обробки результатів, одержаних за допомогою соціометричного тесту.

Соціограма наочно відображає складне сплетіння взаємних симпатій та антипатій, наявність соціометричних “зірок” (особи, яких обирає більшість опитуваних), “паріїв” (особи, відхилені всіма учасниками групи) та ієрархію проміжних ланок між цими полюсами. Вона дозволяє проаналізувати структуру відносин у групі, зробити припущення щодо стилів лідерства, міри організованості групи в цілому.

Соціометрію застосовують одночасно з іншими методами, оскільки даний метод не розкриває мотивів стосунків у групі, а лише відображає загальну їх картину.