Система вищої освіти у Республіці Грузія

Перші перетворення в системі освіти, що відповідали Західній моделі, у Республіці Грузії почалися у 1994 році. З 1996 року дев'ятирічна освіта стає обов'язковою, а початкова, середня і вища професійна – частково безкоштовною. Законом про освіту визначено загальні принципи участі держави в організації, управлінні і фінансуванні системи освіти. Людина здобуває початкову освіту на базі середньої школи, етапами якої є: дошкільна (до 6 років), обов'язкова (з 6 до 14 років), що включає початкову (6-12 років) і базову (12-14 років), загальна середня освіта (14-17 років). Крім загальноосвітніх навчальних закладів, функціонують початкові і середні професійні училища, коледжі, технікуми, по закінченні яких випускники одержують дипломи й атестати про середню освіту, що надають їм право на вступ до вищих навчальних закладів країни.

Для системи вищої освіти країни характерні такі нововведення: підготовка бакалаврів (протягом чотирьох років) та магістрів (два роки). Ці нововведення були впроваджені передусім у Державному університеті Тбілісі, а в подальшому і в інших вищих навчальних закладах країни. Проте вони не мали системного характеру, не були належним чином орієнтовані на радикальні зміни і вдосконалення існуючої системи освіти.

Сьогодні в Грузії функціонують 26 державних і 209 недержавних вищих навчальних закладів, континґент студентів в яких складає 163345 осіб. 75 % здобувають освіту у державних вищих навчальних закладах, а 25 % – у приватних. У секторі освіти Грузії працюють 7,1 % населення країни, 3,5% населення – студенти[28]. На жаль, зростання кількісних показників не супроводжується поліпшенням якісних (у більшості вищих навчальних закладів якість освіти залишається досить низькою, особливо у приватних).

Ще у 1991 р. Президентом країни був затверджений Закон, що дозволив платну освіту, і який надавав право відкриття платного навчального закладу. Після одержання ліцензії такий навчальний заклад автоматично набуває право на видачу сертифіката (атестата, диплома) державного зразка. Проте вимоги щодо одержання ліцензії не були чітко сформульовані, фактично була відсутня і нормативна база. Як наслідок, за короткий час ліцензування пройшли понад ста недержавних вищих навчальних закладів, професорсько-викладацький склад і матеріально-технічна база яких не гарантували одержання якісної вищої освіти[29].

У 1994 році Парламентом Республіки Грузія було затверджено “Положення про недержавні світські навчальні заклади”, відповідно до якого недержавні вищі навчальні заклади були зобов'язані періодично проходити процедуру атестації та акредитації – контролю за якістю вищої освіти.

Згідно з Указом Президента, у 1996-1997 р.р. уперше було проведено атестацію приватних медичних вищих навчальних закладів та розроблено відповідні рекомендації. Водночас, у 1997 році був прийнятий новий Закон про освіту, в якому було сформульовано основні вимоги до проведення атестації й акредитації. Метою атестації закладу освіти є перевірка дотримання ним державних освітніх стандартів та реалізації освітніх програм. За результатами атестації заклад освіти отримує свідоцтво про державну акредитацію, що надає йому право на видачу державного освітнього сертифіката. Позитивні результати атестації закладу освіти стають підставою для отримання свідоцтва про державну акредитацію, в якому вказуються державний освітній ценз, академічний ступінь і державний сертифікат, що його має право присвоювати і (або) видавати даний навчальний заклад. В акредитовані вищі навчальні заклади, незалежно від форми власності, країна розміщує держзамовлення. Закон визначає органи, що мають повноваження на проведення атестації й акредитації, терміни цих процедур, умови фінансування.

Атестацію вищих навчальних закладів проводить Міністерство освіти. Однак, якщо воно не забезпечило проведення атестації й акредитації в зазначений термін, ці процедури зараховуються автоматично.

Акредитації в Законі приділяється особлива увага. Так, у 17-й статті Закону – “Повноваження Президента Грузії у сфері освіти” – відзначається, що Президент країни: приймає і затверджує державні програми у сфері освіти; схвалює кандидатури ректорів вищих навчальних закладів після їх узгодження з Міністром освіти та має право звільняти їх з посади до закінчення терміну їх повноважень; створює (засновує) різні державні заклади (організації) у сфері освіти.

До компетенції Президента країни належить також функція створення незалежної Ради з акредитації вищих навчальних закладів, затвердження її положення і персонального складу. Отже, контроль за якістю освіти – прерогатива керівництва країни. Сьогодні Рада з акредитації вищих навчальних закладів в країні існує, затверджені і її основні Положення.

З 2004 р. процедура ліцензування вищих навчальних закладів визначається Законом про ліцензування освітніх установ: розроблені критерії оцінки, згідно з якими оцінюється діяльність навчальних закладів, що підлягають ліцензуванню; розроблені критерії і вимоги, за якими укладаються навчальні плани і програми за спеціальностями, формується матеріально-технічна база, професорсько-викладацький склад та ін.

Забезпечення якості освіти є досить актуальною проблемою сьогодення вищої освіти. Одним із найбільш ефективних механізмів контролю якості освіти у Грузії є механізм, який передбачає відповідальність за неякісне навчання, а заподіяний освітньою установою збиток відшкодовується за його рахунок (Ст. 29 Закону про освіту).

Розглянемо основну специфічну проблему реалізації законодавчих норм, властиву для так званих «малих» країн. Незалежні експерти апріорі не повинні підпадати під вплив або бути особисто зацікавлені в результатах оцінки. Це є особливою проблемою для малих країн, де чисельність викладачів і науковців досить невелика, а група експертів одночасно може бути і групою, представленою до оцінки. За умов нестачі викладачів та швидкого зростання кількості державних і приватних вищих навчальних закладів викладачі можуть працювати у навчальних закладах обох типів.

Сьогодні у Грузії реалізується проект Всесвітнього банку “Реалізація освітньої системи та укріплення залікових одиниць у роботі”, що, на наш погляд, повинен сприяти вирішенню вищезазначеної проблеми.

Потрібно визнати, що з цією проблемою доводиться стикатися переважній більшості країн Чорноморського регіону, тому створення регіональної і (або) міждержавної системи оцінки якості, із залученням до її роботи міжнародних організацій і експертів, є нагально необхідною справою. Звичайно ж, не втрачає актуальності і необхідність удосконалювання законодавчої бази оцінної діяльності для того щоб звести до мінімуму або виключити суб'єктивність при прийнятті рішень.

Республіка Грузія поступово рухається від централізованої структури управління до децентралізованої, ліберальної моделі освіти, завдяки широкій підтримці інтеліґенції країни, яка усвідомлює необхідність проведення радикальних реформ у системі вищої освіти, метою якої є забезпечення країни професіоналами у всіх галузях людської діяльності.

Для реалізації вищезазначеної мети необхідно:

· сприяти подальшому розвитку і укріпленню співробітництва з організаціями, що працюють у галузі виробництва, поширення та впровадження знань (міжуніверситетське співробітництво, дослідницькі центри, промислові, суспільні та приватні економічні підрозділи та ін.);

· поширювати мережу об’єднань закладів вищої освіти на європейському та міжнародному рівнях, активізувати міжнародне співробітництво у таких напрямах, як мобільність, розробка та реалізація спільних проектів, створення спільних підприємств, визнання дипломів та кваліфікацій, стажування викладачів, студентів, керівного складу вищих навчальних закладів;

· сприяти процесам зближення та гармонізації у вищих навчальних закладах країн Чорноморського регіону (терміни навчання, система залікових одиниць та ін.);

· розвивати співробітництво серед країн регіону, залучати до нього інші регіони та континенти;

· відповідно до вимог часу вдосконалювати навчальні плани, застосовуючи особистісно-орієнтовану, модульну та міждисциплінарну системи.

Date: 2015-07-24; view: 597; Нарушение авторских прав