Розділ 1. Утвердження модерних концепцій мистецтва в українській літературі

Вступ

Розділ 1 Утвердження модерних концепцій мистецтва в українській літературі

1.1 Своєрідність української літератури в першій половині XIX ст.

1.2 Проблема українського модернізму.

Розділ 2 Ідеї самодостатності художнього слова у ліриці Лесі Україн

2.1 Роль романтизму у національній літературі

2.2 Ідея служіння народу як одна із провідних у творчості Лесі Українки

2.3 Естетика Лесі Українки

Висновок

Література

Вступ

Кожна епоха несе в собі переакцентацію естетичних та інтелектуальних вартостей, спонукає до перегляду критеріїв, переоцінки явищ у контексті універсального культурного досвіду. Так, злам тисячоліть приніс із собою нові погляди, концепції, вчення й повернув те, що довгий час замовчувалося або не бралося до уваги. На рубежі XIX-XX століть філософська, естетична переорієнтація в культурі, мистецтві, літературі була пов’язана з відмовою від прагматики, від соціальної заангажованості, з пошуком ідеальних цінностей і культом “чистої” краси. Саме в цей час особливо охоче роздумували про місце й призначення мистецтва й митця, про артистизм, який мав би облагородити все довкола. Можна стверджувати, що саморефлексія мистецтва в модернізмі була як ніколи глибинною. Це помітно навіть при побіжному огляді самих сюжетних конструкцій. Мистецьке середовище у багатьох видатних письменників стає пріоритетним об’єктом зображення. Спостерігаємо це в творах Вірджинії Вулф, Оскара Вайлда, Герхарда Гауптмана тощо. В українському письменстві – у Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка.

Актуальність теми дослідження полягає у детальному вивченні, аналізі драматичних творів Лесі Українки та постановка цих творів на сценах театрів. Унікальність ситуації рубежу століть полягає у прагненні віднайти нове філософське, естетичне підґрунтя, визначити нові творчі орієнтири, дистанціюватися від традиційних для реалістичної літератури тем, проблем і образів. Більшість літературознавців та культурологів (В.Агеєва, А.Бичко, Т.Гундорова, В.Моренець, С.Павличко, А.Паньков, Т.Мейзерська, Я.Поліщук) період зламу століть пов’язує з виникненням нового, модерністського напряму в українській літературі. У творчості Лесі Українки здебільшого вбачають яскравий вияв модерністських тенденцій. В добу модернізму митці охочіше звертаються не до типових, а до індивідуальних характеристик людини, на перший план часто виходять психологічні проблеми. Звідси прагнення збагнути таємниці людської психіки, потаємні, підсвідомі структури, інтерес до психологічного аналізу, що відкриває простір для вияву безлічі чинників впливу на формування характерів персонажів.

Для Лесі Українки – одної з найяскравіших авторок зламу століть – ця проблема призначення мистецтва і ролі митця, художника була надзвичайно важливою й непростою. Письменниця врешті стала на бік особистісної, а не громадської моралі, обравши таким чином об’єктом зображення індивідуальне, неповторне “Я”. На жаль, індивідуалістичні мотиви творчості Лесі Українки досліджувалися мало, хоча потужний їх струмінь відзначали М.Євшан, М.Драй-Хмара, М.Зеров.

У Лесі Українки на перший план виступає людина творча, зі своїми художніми шуканнями й контроверсіями. Письменниця змальовувала особистість, що здатна протиставити себе натовпу, масі. Активність такої особистості й проявляється саме в цьому протистоянні, у здатності до бунту. Колізію індивідуального вибору й бунту, свободи й відповідальності розгорнено у драмах. Новаторство в архітектоніці та різноманітність форм, парадоксальність ситуацій, увага до вічних мотивів та образів, спроба їх модерної реінтерпретації, незвичайний тип персонажів, концентрація уваги авторки на емоційно-психічному стані героя – все це вирізняло її драму в контексті раннього українського модернізму.

Мета дослідження: визначити основні тенденції розвитку драматичних творів Лесі Українки,проаналізувати жанрово-стильові особливості та віднайти національну основу цих текстів.

Завдання дослідження:

- Проаналізувати драми Лесі Українки;

- Охарактеризувати сюжети, тематику поем та проаналізувати стиль, ідейний зміст і художню форму драматичних творів поетеси;

- Простежити зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду Лесі Українки.

Предмет дослідження: творчість Лесі Українки.

Обьєкт дослідження: розвиток поетичних творів поетеси,як зразок лытературного твору.

Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, моделювання та опис.

Структура роботи: курсова робота скаладається зі вступу,двох розділів,висновків,списку використаної літератури.

Наукова новизна полягає у детальному дослідженні драматичних творів в українській літературі, їхнє значення для минулого, теперішнього та майбутнього покоління.

Розділ 1. Утвердження модерних концепцій мистецтва в українській літературі