Теорія влади

Тема влади давно хвилює філософів, політологів і соціологів. Класика філософії по різному трактувала поняття влади, акцентуючи свою увагу на окремих аспектах. Платон і Аристотель намагалися створити таку модель влади, яка була б найкориснішою для суспільства, надаючи при цьому велике значення особистості. Н. Макіавеллі намагався знайти умови для найефективнішого управління державою особистістю. Т.Гобс, Дж. Локк, Ш. Монтеске шукали механізми народовладдя в демократії, а К. Маркс розглядав владу з класових позицій.

М. Вебер вважав, що ефективність влади визначається її раціональністю. Вебер не вважав за необхідне розрізняти владу і вплив, розглядав їх як певну суму прав, яка рухається зверху донизу в межах певної організаційної структури. Розвиваючи ідеї Вебера, М.Фоллетт вважала, що на місце влади, наскільки це можливо, повинні прийти докладні інструкції та професійне навчання персоналу, яка дасть можливість краще використовувати набуті досягнення, розуміти зміст і необхідність розпоряджень зверху. На противагу Фоллетт, Д. Мак Грегор стверджував, що формальної влади і прав, що випливають з службового становища варто приділяти менше уваги. Більша ж значення варто надавати,, інтеграції,, тобто створення умов, які дозволили б членам організації досягати власних цілей, одночасно працюючи на добробут свого підлеглого.

Ч. Бернард вважав, що керівника наділили владою люди, які хочуть, що б ними керували. Тому, на його думку, справжнім власником влади є сам персонал, тому що саме він вирішує, виконувати чи не виконувати розпорядження згори. Герберт А.Саймон, працюючи над алгоритмом прийняття рішень, визначив владу як,, можливість приймати рішення, які спрямовують дії іншої людини,, Саймон був твердо переконаний у тому, що влада породжує ієрархічні відносини між двома або кількома людьми: один з яких - керівник, інший - підлеглий. Дискусія про сутність влади в організації триває дотепер.

Узагальнюючи викладене вище можна побачити еволюцію уявлень про сутність влади - від розгляду в контексті управленчіскіх прав, властивих певному положенню, що займає менеджер, і до теорій, де влада розглядається як визнання інших, де чітко розмежовується право і здатність впливати.

Влада керівника дозволяє йому віддавати накази підлеглим, направляти їх дії в русло інтересів організації, спонукати співробітників до більш ефективної та плідної роботи, запобігати виникненню в колективі конфліктів. Влада так само підтримує структуру організації.

Влада- це здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, права, сили тощо.

Таким чином поняття,, влада,, в сучасній управлінській літературі найчастіше розглядається у двох аспектах:

По-перше, як здатність певної людини впливати на поведінку інших з метою подчененія їх своїй волі;

По-друге, як організаційний порядок, який забезпечує цілісність і ефективність функціонування організації.