Окремі види злочинів у сфері службової діяльності

Злочини у сфері службової діяльності зазначені в розділі ХVІІ Кримінального кодексу України. В даному розділі зазначені такі види злочинів: перевищення влади або службових повноважень (ст. 365), службове підроблення (ст. 366), службова недбалість (ст. 367) та інші злочини, про яких буде йтись в другому підрозділі третього розділу. В Особливій частині Кримінального кодексу є багато статей в диспозиціях яких зазначено, що ці злочини вчинені спеціальним суб’єктом – службовою, а саме статті 212, 219, 223-2, 271, 328, 351, 353 та інші. Із прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» в Кримінальному кодексі відбулися зміни, було змінено багато статтей Особливої частини, ця зміна доторкнулась і розділу XVІІ Кримінального кодексу, де зявились нові статті. Нище буде зазначено, які саме з’явились нові статті.

Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365). З об’єктивної сторони злочин вчинюється лише шляхом активних дій, які: 1) зумовлені службовим становищем винного 2) пов’язані з реалізацією його службових повноважень 3) явно виходять за межі цих повноважень 4) спричиняють істотну шкоду або тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам 5) перебувають у причинному зв’язку із зазначеними наслідками. Отже, по-перше, відповідальність за ст. 365 КК настає лише тоді, коли дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов’язані з її владними (службовими) повноваженнями. По-друге, характерною ознакою об’єктивної сторони перевищення влади є також те, що хоча службова особа і здійснює якісь «службові» дії, проте вони не тільки не належать до її компетенції, а, навпаки, явно виходять за межі її службових повноважень. Саме в цьому полягає принципова відмінність перевищення влади (ст. 365 КК) від службового зловживання (ст. 364 КК). Найбільш характерними способами вчинення перевищення влади судова практика (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.) визнає:

а) вчинення дій, які належать до компетенції будь-якої іншої службової особи (службової особи вищого рівня цього відомства чи службової особи іншого відомства);

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється лише за наявності особливих і відсутніх у цьому випадку умов;

в) вчинення одноособово дій, які можна було здійснювати лише колегіально;

г) вчинення дій, які жодна службова особа не має права виконувати або дозволяти.[15]

Суб’єктивна сторона перевищення влади характеризується умисною чи змішаною формою вини. Явний вихід за межі повноважень означає, що винний діє з прямим умислом, оскільки усвідомлює очевидність та безперечність такого виходу й протиправність своєї поведінки. Щодо наслідків можлива як умисна, так й необережна форма вини. За частиною 2 ст. 365 КК відповідальність настає за умови, якщо перевищення влади супроводжувалося: 1) насильством 2) застосуванням зброї 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Насильство при перевищенні влади може бути фізичним і психічним. Якщо фізичне насильство полягало в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне – у реальній погрозі фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких, дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 365 КК.

Умисне вбивство при перевищенні влади кваліфікується за сукупністю злочинів – за ч. 3 ст. 365 КК і однією з тих статей, які передбачають відповідальність за умисне заподіяння смерті (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443 КК). Необережне заподіяння смерті при перевищенні влади охоплюється ознаками ч. 3 ст. 365 КК. Якщо перевищення влади призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, дії суб’єкта кваліфікуються лише за ч. 3 ст. 365 КК. Якщо фізичне насильство при перевищенні влади полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо ж катування містило ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК, вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК. Перевищення влади, поєднане з незаконним позбавленням особи волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК), — за ч. 3 ст. 365 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 365 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 365 — позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 3 ст. 365 — позбавлення волі на строк від семи до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[9,496]

Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.365-1). Об‘єктом злочину є нормальна законна діяльність юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, спрямована на реалізацію її цілей згідно з визначеним нормативним порядок її функціонування.

Об‘єктивна сторона злочину полягає у: 1) зумовлені службовим становищем винного; 2) пов’язані з реалізацією його службових повноважень; 3) явно виходять за межі цих повноважень; 4) заподіюють істотну шкоду або спричиняють тяжкі наслідки правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 5) перебувають у причинновому зв’язку із зазначеними наслідками, з настанням яких злочин вважається закінченим.

Злочин здійснюється активною поведінкою, яка може полягати в здійсненні дій: а) які є компетенцією іншої особи; б) виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) одноособово, оді як вони могли бути вчинені лише колегіально; г) які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Злочин є закінченим з моменту настання передбачених законом наслідків.

Суб‘єктивна сторона злочину – умисна форма вини щодо дій, відносно наслідків, ставлення службової особи до своєї дії характеризується прямим умислом, а щодо наслідків вчинюваних нею дій – умислом чи необережністю. Обов‘язковою ознакою умислу є усвідомлення особою очевидності та безсумнівності виходу за межу наданих повноважень. Мотиви та мета вчинення таких дій можуть різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

Суб‘єкт злочину – службова особа юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми дій. Організаторами, підбурювачами, пособниками перевищення службових повноважень в цьому складі злочину можуть визнаватись як службові, так і неслужбові особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч 2 ст. 365²) є те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.[8,1184]

Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365² КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують встановлений правовий та організаційний порядок здійснення та надання публічних послуг.

Публічними можуть вважатися послуги, виходячи з того що: а)вони є загальнодоступними і тому надаються на звернення будь-якої особи; б) правом надання таких послуг осіб, які здійснюють певну професійну діяльність, наділяють органи держави чи місцевого самоврядування; в) такі послуги, на відміну від суто професійних, мають юридично значущий характер, оскільки підтверджують чи посвідчують певні події, явища або факти, які породжують чи здатні породити наслідки правового характеру. Надавати послуги можуть працівники: державних та комунальних закладів охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідних установ; закладів культури і мистецтв, заснованих на державній та комунальній формі власності; архівних установ, що утримуються за рахунок бюджетних коштів; установ і організацій телебачення і радіомовлення, заснованих на державній формі власності;

Соціальні послуги - це комплекс заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних житгєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їхньої життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Такі послуги надають: державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування; юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку, фізичні особи.

Об‘єктивна сторона злочину містить такі ознаки: 1) діяння – використання особою своїх повноважень, наданих в зв‘язку зі здійсненням професійної діяльності, пов‘язаної з наданням публічних послуг, всупереч своїм повноваженням; 2) наслідки – заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави. Істотною шкодою у цій статті є шкода, яка полягає у завданні матеріальних збитків і вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.Злочин є закінченим з моменту настання наслідків, матеріальний склад злочину.

Суб‘єктивна сторона злочину характеризується умисною чи змішаною формою вини. Обов‘язковими ознаками суб‘єктивної сторони також є: а) мета отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, яка поєднується з корисливим мотивом або б) мета заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам окремих громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави.

Суб’єктом злочину є лише особа, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг. До осіб, які надають публічні послуги відносяться є особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти) під час виконання ними цих функцій.

Кваліфікуюча ознака складу злочину передбачена ч.2 ст. 365² КК полягає у вчиненні таких дій стосовно: а) неповнолітньої особи (такої, яка не досягла 18-річного віку); б) недієздатної особи; в) особи похилого віку; або г) повторно.Особливо кваліфікуюча ознака передбачає дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.[2,544]

Службове підроблення (ст. 366). Предметом цього злочину є офіційні документи, тобто та інформація, яка зафіксована у формі, передбаченій законом, на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео або фотоплівці, дискеті тощо) із метою її зберігання, використання чи поширення і яка складається або видається службовою особою від імені відповідних органів, а також підприємств (установ, організацій) для посвідчення фактів, що мають юридичне значення.

Об’єктивна сторона злочину полягає в перекрученні винним істини в офіційних документах шляхом використання для цього свого службового становища. Злочин здійснюється лише шляхом активної поведінки і може бути вчинений однією з таких дій: а) внесення до документів неправдивих відомостей б) інше підроблення документів в) складання неправдивих документів г) видача неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає зазначення інформації, що повністю або хоча б частково не відповідає дійсності, у справжньому офіційному документі, який при цьому зберігає належну форму та реквізити. Інше підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань тощо. За частиною 1 ст. 366 КК злочин визнається закінченим із моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи спричинили вони наслідки і чи був використаний підроблений документ.

Якщо підроблення вчинене лише як готування до іншого злочину або мав місце замах на використання підробленого документа для вчинення іншого злочину, вчинене кваліфікується за сукупністю – за ст. 366, статтями 14 чи 15 і тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за відповідний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати і випадки, коли підроблений службовою особою документ використовується нею для вчинення іншого закінченого злочину.

Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 366 КК — прямий умисел, оскільки винний вносить до документів завідомо неправдиві відомості за ч. 2 ст. 366 КК психічне ставлення щодо тяжких наслідків може бути як умисним, так й необережним.

Суб’єкт злочину — лише службова особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 366 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 366 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[9,1184]

Службова недбалість (ст. 367 КК) з об’єктивної сторони припускає несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов’язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежнім виконанні (дія) і заподіює істотну шкоду (ч. 1) чи тяжкі наслідки (ч. 2). Таке несумлінне ставлення полягає в тому, що за наявності у винного реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, він або взагалі не діє – не виконує службові обов’язки, або хоча і діє, але неналежним чином. Тому для наявності об’єктивної сторони недбалості необхідно встановити: 1) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи 2) коло службових обов’язків, покладених на неї цим актом 3) які саме конкретні обов’язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконати в конкретних умовах 4) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов’язки в цих умовах 5) у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов’язків 6) які наслідки спричинили ці порушення 7) чи перебували ці порушення в причинному зв’язку з наслідками.

Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи має бути обумовлене його службовим становищем. Тому невиконання або неналежне виконання не службових, а професійних обов’язків не може розглядатися як недбалість і кваліфікується за нормами, наприклад, статей 131, 135, 137, 139, 140 КК.

Суб’єктивна сторона недбалості найчастіше виражається в необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива й змішана форма вини – умисел до діяння і необережна форма вини до наслідків цього діяння.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 367 — штраф від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за ч. 2 ст. 367 – позбавлення волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

[5,155-156]...

Підкуп

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368). Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які виникають у зв’язку та під час здійснення службовою особою правомірної діяльності, тобто в межах і відповідно до нормативно-правових актів, а додатковим обов’язковим – авторитет органів влади і місцевого самоврядування та ділова репутація державних, комунальних підприємств, установ, організацій.

Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею, можуть виступати права та інтереси окремих громадян чи юридичних осіб.

Об’єктивна сторона злочину є прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Фактично мова йде про торгівлю службовою особою своїми можливостями, які надає її становище чи владні функції, в обмін на матеріальні блага чи нематеріальні активи.

Перетворення владних повноважень на товар є головною небезпекою вказаного злочину.

Суб’єкт злочину спеціальний – службова особа. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище в цій статті є:

1) Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники, Голова Конституційного Суду України, його заступники та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, його перший заступник, заступники та судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники та судді вищих спеціалізованих судів, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники;

2) особи, посади яких згідно із статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорії;

3) особи, посади яких згідно із статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самаврядування» віднесені до перщої та другої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Кваліфікуючі ознаки – особливо великий розмір винагороди, чи особливо важливе службове становище службової особи.

Стаття 368-1 виключена із Кримінального кодексу на підставі Закону №2808 – VI Про визнання такими, що втратили чинність,
деяких.законів.України.щодо.запобігання та протидії корупції.[14]

Незаконне збагачення (ст. 368-2 КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують авторитет, порядок здійснення державної служби, цілі і завдання установ та організацій публічного та приватного сектора, встановлений (нормативно закріплений) порядок їх функціонування.

Предмет злочину – неправомірна вигода –грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єктивна сторона полягає у: 1) діянні – одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва, що явно виходить за межі наданих повноважень. 2) наслідках – істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам окремих груп громадян, юридичних осіб, інтересам суспільства чи держави; 3) причинновому зв'язку між діями та наслідками.

При встановленні об’єктивної сторони необхідно чітко визначити ознаки незаконного збагачення згідно із ст. 368-2 КК України, ними є.

а) одержання неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам.

б) таке одержання здійснюється будь-якою службовою особою, визначення якої міститься у примітці до ст. 364 КК України;

в) неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які службова особа без законних на те підстав одержала безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову за відсутності ознак хабарництва.

При визначенні об‘єктивної сторони злочину також необхідно звернути увагу на те, що для її встановлення необхідна низка важливих ознак. По-перше, це має бути встановлена й офіційно закріплена наявність майна, яке значно перевищує офіційно проголошені (встановлені) доходи службової особи (це робиться з використанням декларування службовою особою своїх доходів, витрат, які така особа здійснює). По-друге, при встановленні цього така службова особа має аргументовано пояснити таке становище, якщо недостатньо аргументованих положень, створює можливість проводити спеціальне розслідування з цього приводу.

Суб’єкт злочину – службова особа, що міститься у п. І примітки до ст. 364 КК України, поширюється на ст. 368² КК України

Суб’єктивна сторона злочину– прямий умисел та корисливий мотив.

Кваліфікуючі ознаки передбачені ч. 2 ст. 368² КК і полягають в незаконному збагаченні, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах – на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Особливо кваліфікуючі ознаки передбачені ч. 3 ст. 368² КК і полягають у незаконному збагаченні, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368³ КК). Об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують нормальну (нормативно закріплену) діяльність юридичних осіб приватного права, їх суспільні цілі, завдання.

У частині 1 і 3 ст. 368³ КК передбачено відповідальність за два самостійні злочини, спільним для яких є предмет злочину – неправомірна вигода. Згідно з ч.1 ст. 368³ КК об‘єктивна сторона злочину полягає у пропозиції, наданні або передачі службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готовність на передачу або надання їй неправомірної вигоди.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб‘єкт злочину – загальний, тобто особа 16-ти років

Кваліфікуючими ознаками за ч.2 є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, а так само статтями 368 та 369 КК); 2) попередньою змовою групою осіб (попередня змова двох і більше осіб) або 3) організованою групою (попередня змова трьох і більше осіб).

За ч.3 ст. 368-3 КК об‘єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб.

Злочин є закінченим у разі одержання суб‘єктом хоча б частини неправомірної вимоги. Способи одержання можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел і корисливий мотив. Суб‘єкт злочину – службова особа приватного права.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 4 є: 1) вчинення дій повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (має місце лише між двома або більше службовими особами приватного права; 3) вимагання неправомірної вигоди.

Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368⁴ КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують установлений організаційно-правовий порядок здійснення публічних послуг.

Частинами 1 і 3 ст. 368 – 4 КК передбачена відповідальність за два самостійні злочини, спільними для яких є предмет злочину - неправомірна вигода.

За ч. 1 ст. 368⁴ КК об’єктивна сторона злочину полягає у пропозиції, наданні або передачі службовій особі приватного права неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає чи передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Під пропозицією слід розуміти звернення до іншої особи про готовність на передачу. Підкуп особи, яка надає публічні послуги або надання їй неправомірної вигоди. Інші діяння полягають у наданні (наприклад, пільг, переваг, послуг) чи передачі (наприклад, грошових коштів або іншого майна) неправомірної вигоди.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб’єкт злочину – загальний. особа, яка досягла 16-ти річного віку.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 2 ст. 368 КК є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, а так само статтями 368 та 369 КК); 2) попередньою змовою групою осіб (попередня змова двох і більше осіб) або 3) організованою групою осіб (попередня змова трьох і більше осіб).

За ч. 3 ст. 368⁴ КК об’єктивна сторона злочину полягає в одержанні службовою особою приватного права неправомірної вигоди за вчинення дії або бездіяльності з використанням даних їй повноважень в інтересах того, хто передає такі вигоди, або в інтересах третіх осіб.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел і корисливий мотив. Суб’єкт злочину – службова особа приватного права.

Кваліфікуючими ознаками за ч. 4 ст. 368⁴ КК є: 1) вчинення дій повторно (вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) вимагання неправомірної вигоди.

Зловживання впливом (ст. 369² КК). Об‘єктом злочину є суспільні відносини, які встановлюють авторитет та нормальні (нормативно закріплені) умови функціонування органів, які виконують функції держави.

Предметом цього злочину є неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Об‘єктивна сторона якого полягає в активній поведінці – діях, які за ч.1. виявляються: а) у пропозиції або б) наданні неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави; за ч.2 – а) в одержанні такої вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або б) у пропозиції самої особі здійснити вплив на уповноважену особу за надання такої вигоди; за ч.3 – в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди. Зловживання впливом є злочином із формальним складом.

Злочин закінчений з моменту пропозиції неправомірної вигоди, але за умови, що посередник або сам ініціює надання йому такої вигоди, або у відповідь на пропозицію того, хто пропонує надати йому вигоду, обіцяє (погоджується) за такі вигоди здійснити вплив на прийняття рішення уповноваженою особою.

Розмір неправомірної вигоди, пропозиції, надання чи одержання визнача-ється у кожному окремому випадку, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням положень ч.2. ст. 11 КК.

Суб‘єктивна сторона злочину – прямий умисел. Суб‘єкт злочину – будь-яка особа, в тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. …Провокація підкупу (ст. 370 КК) - тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара чи неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто дав або отримав хабар чи неправомірну вигоду

Об’єкт злочину – нормальна законна діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб приватного права, спрямована на забезпечення авторитету державної служби, виконання цілей та завдань організацій публічного і приватного права.

Об'єктивна сторона провокації підкупу полягає в штучному створенні службовою особою таких обставин і умов, що зумовлюють пропозицію надання підкупу.

Конкретні способи провокації можуть бути різноманітними: натяки, пропозиції, поради, рекомендації, умовляння, вказівки тощо. Тому є підстави вважати, що злочин, передбачений ст. 370, є, як правило, різновидом підбурювання, виділеного в спеціальну норму щодо хабарництва. Провокація підкупу може бути вчинена тільки шляхом активних дій, спрямованих на створення обставин і умов, що обумовлюють пропозицію чи одержання хабара або неправомірної вигоди, і визнається закінченим злочином з моменту вчинення цих дій незалежно від того, чи було фактично передано або одержано хабар.

З суб'єктивної сторони винний діє тільки з прямим умислом (завідомо, свідомо), керуючись при цьому різними мотивами (помста, кар'єризм, заздрість, пихатість, прагнення уславитися як «борець» з корупцією, поліпшити показники в роботі тощо) і переслідуючи спеціальну мету – викрити того, хто дав або взяв (або того та іншого) хабара.

Суб'єктом провокації підкупу є тільки службова особа. Коли приватна особа схиляє іншу особу до одержання чи давання хабара, вона відповідає за підбурювання до злочину за ч. 4 ст. 27 і за статтями 368 або 369 КК.[8,1184]