Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем

Ч. 2 і 3 ст. 364 Кримінального кодексу України визначають кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем. У частині 2 ст. 364 встановлена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, а в ч. 3 — за вчинення службового зловживання працівником правоохоронного органу.

В п. 4 примітки до ст. 364 КК України зазначено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.[1,568]

Деснянський районний суд м. Чернігова вироком від 19 квіт­ня 2004 р. виправдав К., який обвинувачувався за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, за відсутністю в його діях складу злочину.

Органи досудового слідства обвинувачували К., який обіймав посаду голови правління відкритого акціонерного товариства (далі — ВАТ) і був посадовою особою, в тому, що він, використо­вуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, продав 15 квітня 2003 р. належний ВАТ трактор за 45 тис. грн., оформивши продаж за 15 тис. грн., а 30 тис. грн. відповідно до угоди з покупцем взяв готівкою без складення бухгалтерських документів з метою використати ці кошти для купівлі акцій ВАТ з подальшим перерозподілом їх між собою і членами правління. Крім того, К. вніс завідомо неправдиві відомості у договір купівлі-продажу, зазначивши в ньому, що трактор був прода­ний не за 45 тис. грн., а за 15 тис. грн.

За апеляцією прокурора, який брав участь у судовому розгля­ді справи, Апеляційний суд Чернігівської області 12 серпня 2004 р. вирок місцевого суду скасував і постановив новий, яким визнав К. винним у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК, на підставі ст. 70 цього Кодексу визначив йому за сукупністю злочинів покаран­ня у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпо­рядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на два роки і відповідно до ст. 75 того ж Кодексу звільнив від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим стро­ком два роки.

У касаційних скаргах засуджений К. та його захисник пору­шили питання про скасування вироку апеляційного суду і зали­шення в силі вироку місцевого суду, посилаючись на те, що в діях К. немає складу злочину, а висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи й мають супе­речливий характер.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила скарги частко­во з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд, визнаю­чи засудженого винним у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні, які спричинили тяжкі наслідки, ви­ходив з того, що К. при укладанні договору купівлі-продажу трактора діяв з корисливих мотивів — хотів викупити в інших акціонерів і перерозподілити між собою та членами правління акції ВАТ з метою впливу на його фінансово-господарську ді­яльність. Проте цей висновок недостатньо обгрунтований у ви­року. Під час судового засідання засуджений стверджував, що він діяв в інтересах ВАТ, тому що акції мали бути викуплені останнім і за його кошти.

Апеляційний суд не навів у вироку достатніх доказів того, що одержана за посередництвом головного бухгалтера ВАТ готівка за проданий трактор не могла бути оприбуткована бухгалте­рією. При цьому він визнав, що внаслідок ненадходження за­значених коштів у касу ВАТ інтересам останнього було запо­діяно матеріальної шкоди, що спричинило тяжкі наслідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок Б. стверджував, що сума 30 тис. грн. могла бути оприбуткована у касі ВАТ, хоча й із порушенням правил ведення касових операцій. Це підтвердили в суді експерт В. і спеціаліст П.

Із показань засудженого та свідків у судовому засіданні вба­чається, що зазначена готівка не надійшла до каси лише тому, що була вилучена працівниками міліції одразу ж після того, як була передана головному бухгалтеру ВАТ Б. При цьому ні органи досудового слідства, ні суд не навели доказів того, що свідок Б. і засуджений К. діяли за попередньою змовою, маючи намір при­власнити зазначені кошти чи розпорядитися ними без оприбут­кування їх у касі.

У зв'язку з істотними суперечностями у висновках апеляцій­ного суду та відсутністю в його вироку переконливої аргумента­ції щодо невідповідності дійсності заперечень засудженого про­ти пред'явленого йому обвинувачення колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 12 серпня 2004 р. щодо К. скасувала і направила справу на новий апеляційний розгляд.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. правоохоронними є органи:

1. прокуратури,

2. внутрішніх справ,

3. служби безпеки,

4. митні органи,

5. органи охорони державного кордону,

6. органи державної податкової служби,

7. органи і установи виконання покарань,

8. державної контрольно-ревізійної служби,

9. рибоохорони, державної лісової охорони,

10. а також інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.[15]

Отже, для кваліфікації за ч. З ст. 364 необхідно, щоб:

а) злочин був вчинений службовою особою;

б) службова особа була працівником правоохоронних органів;

в) в діянні особи були об'єктивні та суб'єктивні ознаки службового зловживання.