У т о п і я

Км

Дарця несподівано заскиглила:

- Я хочу назад! Поверни мене назад, добре?

- Ні, ти таки справді дивна. Але поскільки ти особлива - раз хочеш, можеш повертатись… Але ти пошкодуєш, вір мені на слово.

- Ні ні, я не пошкодую, все круто, правда, я не шкодува тиму! - запевнила Дарця добродія.

- Ну тоді йди.

ЙДИ!!!

* * *

!!!!!!!!!!!!!

вона зірвалася з лікарняного ліжка, та сильна рука повернула її на подушку. Білий колір, іскристий біль, просторий і ниючий, наче зрідлий ультразвук, та запах лікарні. Дарця не могла сконцентрувати погляд. Двоїлося в очах. Біль і рухи, сковані гіпсом та бинтами.

- Тихо, тихо! Лежи! Лєнка, вона прийшла до тями!

Промедолу, два куби! Ну, Лєнка! Рухайся!

Укол. Ватяна темрява

* * *

!!!!!!!!!!!!

Дарця отямилась із жахливим розумінням того, що втратила руки назавжди. Під час операції ампутували обидві руки і ліву ступню, начисто розтовчену уламком бетонної панелі

* * *

вона кричала до хрипоти. Медсестра Лєнка впала в нерви і вгатила їй триста мілілітрів промедолу. Дарця відчула задуху, парноту та благословенну тишу транзитного залу.

Тиск упав майже до нуля

* * *

відчуття польоту (слайд: струмок по кам’яному гірському руслі)

* * *

лечу?

(весна)

* * *

- Привіт.

Старий мудрий Сатир Гітарист так само продовжував стискати гітару, наче юну тендітну коханку.

Дарця дивилася на Сатира замислено і сумно. Кілька секунд пан у чорному мовчав.

- Ти хороша, ти це знаєш? Направду!

Дарця байдуже знизала плечима.

- А тепер іди. На тебе чекають.

Дарця вже розвернулася йти за дороговказом, але зупинилася й глянула на Гітариста востаннє.

- Дякую, - промовила вона.

Усмішка.

- Йди. Не затримуйся тут. І передавай привіт Банзаю - він мене повинен пам’ятати!

Дарця повернулася і пішла. Сатир знову взявся переби рати струни коханки, тепер уже (слайд: табун коней) «Дім сонця, що сходить». Сумно легке і блюзове. (слайд: краплина падає у воду) Вона ішла у напрямку дороговказу,