Список рекомендованих джерел. 1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001, -№ 36. - Ст. 111.

2.Закон України «Про державну виконавчу службу» // ВВРУ. -1998. - № 36-37. - Ст. 243.

3. Закон України «Про виконавче провадження» // ВВРУ, - 1999.

- № 24. - Ст. - 207.

4. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, поста­
нов господарських судів України. Роз'яснення Президії ВГСУ
від 28.03.2002 № 04-5/365 // Збірник поточного законодавст­
ва, нормативних актів, арбітражної та судової практики. - 2002.

- № 17. - С 24.

5.Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодав­чих актів України у зв'язку з прийняттям Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче проваджен­ня». Лист ВАСУ від 11.12.2000 р. № 01-8/739 // Вісник госпо­дарського судочинства. - 2001. - № 1. - С. 101.

6, Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 році. Лист ВАСУ від 07.06.2001 р. № 01-8/665 // Вісник господарського судочинства. - 2001. -№ 3. - С 155.

7.Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, поста­нов господарських судів України. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 3. - С 82-84.

8.Про деякі питання практики застосування статті 121-2 Гос­подарського процесуального кодексу України Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 19.03.2004 р. № 01-8/492 // Вісник господарського судочинства. - 2004. -№ 2. - С 133.

9. Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, по­в'язаних з виконанням рішень, ухвал, постанов господарських судів. Інформаційний лист Вищого господарського суду Украї­ни від 21.07.2005 p. Ks 01-8/344 // Вісник господарського су­дочинства. - 2005. - № 5. - С 76-93.

Юридична література

1. Арбитражный процесе: Учебник для юридических вузов и факуль­тетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю-ка. - М.: ООО «Городец-издат», 2002. - 480 с.

2. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002. - 480 с.

256

257

3. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. *- Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 331 с

4. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. -544 с

5. Кононенко О. Правове забезпечення виконання судових рішень // Право України. - 1998. - № 9. - С 16-18.

6. Кузь О., Обідна І. Визнання і виконання рішень іноземних судів і арбітражів // Право України. - 2001. - № 9. - С 71-75.

7.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч. посібник. - X.: Консум, 2001. - 432 с.

8.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - 320 с

Э.Руденко М. Проблемні питання прокурорського нагляду за за­конністю виконання рішень арбітражних судів // Право Укра­їни. - 2000. - № 7. - С 43-46. 10. Тітов М. Про деякі проблеми виконавчого провадження // Пра­во України. - 1999. - № 11. - С 64-67.

ІІ.Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 480 с

12.Фурса С.Я., Щербак С.В. Законодавство України про виконав­че провадження: Наук.-практ. коментар. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2004. - 976 с.

ІЗ.Фурса С.Я., Фурса Є.І., Щербак СВ. Закони України «Про дер­жавну виконавчу службу», «Про виконавче провадження», «Про виконання рішень та застосування практики Європейсь­кого суду з прав людини»: Наук.-практ. коментар. - К.: Вида­вець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. - 1172 с

14.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу­ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси­тетська книга», 2003.- С 133-145.

Глава 13

Особливості провадження у справах про банкрутство

13.1. Учасники провадження у справах про банкрутство

Учасники провадження у справах про банкрутство - це особи, які здійснюють при вирішенні справи про визнання боржника банкрутом господарським судом передбачені законом процесуальні дії. Учасниками провадження є такі учасники господарського про­цесу, які мають юридичний інтерес у справі та внаслідок цього наді­лені правом впливати на рух арбітражного процесу. їх інтерес до процесу може бути спрямований на захист своїх прав або охороня-ємих законом інтересів інших осіб у передбачених законом випад­ках. За цією ознакою розрізняють матеріально-правовий інтерес та інтерес суспільний (державний, службовий, функціональний).

Інтерес кожної особи, яка бере участь у справі, є юридичним, тоб­то таким, що є підставою для участі у справі та водночас відрізняєть­ся від інтересів інших осіб, що приймають участь у справі, що перед­бачає наділення особи специфічним комплексом процесуальних прав та обов'язків. Цю обставину важливо враховувати при вирішенні питання про місце в процесі тієї чи іншої особи.

Матеріально-правовий інтерес до процесу існує об'єктивно і озна­чає можливість впливу судового рішення на права, обов 'язки осо­би, які беруть участь у справі. Відсутність можливості такого впли­ву свідчить про те, що особа на має юридичного інтересу до процесу і, відповідно, не може приймати участь у ньому як учасник¹.

Склад учасників процесу нормативно закріплений у розділі IV ГПК України, а також у Законі України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом». До нього входять сторони, а також інші особи, які беруть участь у процесі у

¹ Арбитражный процесе: Учебное пособие. - М.: Юрид. лит., 1996. - С.66-67.

258

259

випадках, передбачених законодавством. Таким чином, до числа учасників процедури банкрутства законодавством віднесені: кре­дитори, боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, ке­руючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповнова­жений управляти майном) боржника, а також у випадках, перед­бачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, зокрема, Фонд державного майна Украї­ни, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника тощо.

Слід зазначити, що участь третіх осіб у розгляді справ про бан­крутство не передбачена, що суттєво відрізняє процедуру банкрут­ства від процедури судового розгляду справ позовного проваджен­ня. Перелік учасників процедури банкрутства, передбачений зако­ном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дещо відрізняється від учасників про­цедури в законодавстві інших країн. Це звичайна законодавча прак­тика, оскільки коло таких учасників визначається залежно від мети, завдань та інших умов формування законодавства, що регу­лює процедуру банкрутства. Але включення до складу учасників процедури арбітражних керуючих повністю відповідає світовій прак­тиці організації процедури банкрутства і враховує позитивний до­свід удосконалення відповідного законодавства Росії, яке також передбачає участь у процедурі банкрутства арбітражних керуючих (на різних стадіях провадження - тимчасового керуючого, зовніш­нього керуючого, конкурсного керуючого)¹.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом» суб'єкт банкрутст­ва (банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої гро­шові зобов'язання встановлена господарським судом.

До суб'єктів банкрутства віднесені юридичні особи:

- суб'єкти підприємницької діяльності (ст. 1 Закону Украї­ни «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом»);

- банки. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про відно­влення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Щербіца B.C. Арбітражний процес. - X.: Кон-сум, 2001. -С. 203.

(банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нор­мам Закону України «Про банки і банківську діяльність»,--. споживчі товариства, благодійні чи інші фонди (ч. 4 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності бор­жника або визнання його банкрутом»);

- юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права дер­жавної власності, які не підлягають приватизації, у частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів (ч. 5 ст. 5 Закону Украї­ни «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом»);

- гірничі підприємства (гірничодобувні підприємства, шах­ти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фа­брики, шахтовуглебудівні підприємства), створені в процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків і продаж акцій яких розпочався. Стосовно цієї категорії справи про банкрутство можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації (розміщення акцій) (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом»);

- юридичні особи - підприємства, що є об'єктами права кому­нальної власності, якщо стосовно них виключно на пленар­ному засіданні відповідної ради органів місцевого самовря­дування не прийняте рішення щодо незастосування проце­дури банкрутства;

- субєкти підприємницької діяльності - громадяни (статті
47-49 Закону України «Про відновлення платоспромож­
ності боржника або визнання його банкрутом»).

Не можуть бути суб'єктами банкрутства відокремлені структурні підрозділи юридичної особи - філії, представництва, відділення тощо(ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); казенні підприємства (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); юридичні особи - під­приємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо сто­совно них на пленарному засіданні відповідної ради органів місце­вого самоврядування прийняте рішення щодо обмеження сфери застосування процедури банкрутства (ч. 7 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом»).

Сторонами в процедурі банкрутства є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник.

260

261

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, не спроможний виконати свої грошові зобов 'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла­тежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Після встановлення неплатоспроможності боржника він постановою суду визнається банкрутом. Боржники можуть самі ви­ступати ініціаторами порушення справи про банкрутство у випадку власної неплатоспроможності або загрози її настання.

Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановле­ному порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробіт­ної плати працівникам боржника, а також органи державної подат­кової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

На підставі аналізу законодавства Б.М. Поляков дійшов виснов­ку про наявність семи видів кредиторів: ініціюючі, вимушені, за­ставні, кредитори поточної заборгованості, привілейовані, реєст­рові (конкурсні), кредитори погашеної заборгованості¹.

Ініціюючий кредитор - це кредитор (кредитори), з ініціативи якого (яких) порушена справа про банкрутство. Не можуть бути ініціюючими кредиторами особи, перед якими боржник несе відпо­відальність за заподіяння шкоди життю і здоров'ю; з виплати ав­торської винагороди; засновники (учасники) боржника - юридич­ної особи за зобов'язаннями, що випливають з такої участі, а та­кож особи, чиї вимоги забезпечені заставою.

Вимушені кредитори - це кредитори, що звертаються до гос­подарського суду після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або при ви­знання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Заставні кредитори - це кредитори, чиї вимоги повністю за­безпечені заставою (мається на увазі застава, що виникла на під­ставі договору або закону, відповідно ст. 1 Закону України «Про заосгаву»). Заставні кредитори не мають права звертатися із заявою про порушення провадження, однак зобов'язані подавати свої ви­моги до господарського суду (під страхом втрати права вимоги) піс­ля публікації оголошення, тобто бути вимушеними кредиторами.

¹ Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Пра­во України. - 2001. - № 7. - С 39-40.

У той самий час заставні кредитори мають право на погашення сво­їх вимог у першу чергу (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом) і право вето (дають письмову згоду) на укладення мирової угоди (ч. З ст. 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Вимоги таких кредиторів погашаються в процедурі банкрутства без визнання господарським судом. У випадку відкриття ліквідаційної процедури кредитори поточної заборгованості зобов'язані зверну­тися до господарського суду, і тоді погашення їх заборгованості здій­снюється нарівні з іншими кредиторами.

Привілейовані кредитори - це кредитори, чиї вимоги не потре­бують визнання господарським судом і погашаються протягом усієї процедури банкрутства. Вони можуть звернутися до суду із заявою про визнання їх кредиторами, і в цьому випадку користуються пра­вами реєстрових кредиторів. Але, навіть якщо ці кредитори не звер­таються до господарського суду, їх вимоги на відміну від вимог інших кредиторів не вважаються погашеними, тобто погашення їхніх вимог здійснюється незалежно від визнання судом. З іншого боку, на ці вимоги не поширюється дія мораторію, і такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства. Привілейованими кредито­рами є громадяни внаслідок виплати заробітної плати, відшкоду­вання шкоди життю та здоров'ю. Такі вимоги погашаються в другу чергу (п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які з'явилися до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурс­них кредиторів належать також кредитори, вимоги яких до боржни­ка виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення та­ких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Кредитори погашеної заборгованості - це такі кредитори, чиї вимоги погашені на підставі строку, встановленого спеціальними нормами закону. Відповідно до ч.ч. 5,6ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бан­крутом» вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, а також незадоволені за недостатністю майна, вва­жаються погашеними.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий сана­цією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в

262

263

установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухва­ли господарського суду.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку покладаються повноважен­ня іцодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому Законом.

Розпорядник Майна має право:

- скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

- аналізувати фінансове становище боржника та рекоменду­вати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоров­лення боржника;

- звертатися до господарського суду у випадках, передбаче­них цим Законом;

- одержувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом;

- залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів;

- подавати в господарський суд заяву про дострокове припи­нення своїх обов'язків;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом Укра­їни «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом».

Розпорядник майна зобов'язаний:

- розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду внаслідок порушення справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

- вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

- повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

- вживати заходів для захисту майна боржника;

- аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяль­ність боржника, його становище на товарних ринках;

- виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

» скликати збори кредиторів;

* надавати державному органу з питань банкрутства відо­мості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підпри­ємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

- надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення пла­тоспроможності боржника;

- виконувати інші функції, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При здійснені своїх повноважень розпорядник майна зобов'я­заний діяти добросовісно, розумно, ураховувати інтереси боржни­ка та його кредиторів. Він несе відповідальність за неналежне ви­конання своїх повноважень відповідно до законодавства. Повно­важення розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого са­нацією або призначення ліквідатора.

Керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішен­ня господарського суду організовує здійснення санації боржни­ка. Санація - система заходів, що здійснюються в процесі провад­ження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоров­лення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Керуючий санацією має право:

- розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених Законом;

- укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-пра­вові, трудові та інші угоди;

- подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Керуючий санацією зобов'язаний:

- прийняти в господарське відання майно боржника та орга­
нізувати проведення його інвентаризації;

- відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

- розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника;

264

265

- організувати ведення бухгалтерського і статистичного об­ліку та фінансової звітності;

- здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгова­ності перед боржником; від імені боржника заявляти позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або дого­вору субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність;

- розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в про­цедурі розпорядження майном боржника та санації;

- заявляти в установленому порядку заперечення щодо заяв­лених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини;

- звітувати перед комітетом кредиторів щодо послідовної реа­лізації плану санації;

- повідомляти в десятиденний строк з дня винесення госпо­дарським судом відповідної ухвали державний орган з пи­тань банкрутства про своє призначення, затвердження ми­рової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнен­ня від обов'язків;

- забезпечувати визначення початкової вартості майна шля­хом проведення незалежної оцінки в разі відчуження майна в процедурі санації;

- здійснювати інші повноваження, передбачені Законом Укра­їни «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом».

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення госпо­дарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визна­них судом вимог кредиторів у встановленому законом порядку. Лік­відатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном бан­крута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) бан-. крута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебітор­
ської заборгованості банкруту;

■ має право отримувати кредит для виплати вихідної допомо­ги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації бан­крута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі стат­тею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від про­дажу майна банкрута;

- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквіда­ційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна бан­крута або отриманого для цієї мети кредиту;

- заявляє в установленому порядку заперечення за заявлени­ми до боржника вимогами поточних кредиторів за зобов'я­заннями, які виникли під час провадження у справі про бан­крутство, і є неоплаченими;

- з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та по­вернення майна банкрута, що знаходиться в третіх осіб;

- передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових докумен­тів підлягають обов'язковому зберіганню;

- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включе­них до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішен­ня господарським судом та надає державному органу з -пи­тань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази да­них щодо підприємств-банкрутів;

- здійснює інші повноваження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом».

Таким чином, нарізних стадіях процедури банкрутства арбіт-іажний керуючий наділяється повноваженнями щодо розпоря-іження й контролю за майном боржника, керує фінансовим оздо-ювленням підприємства або безпосередньо організує продаж май-іа банкрута, особисто очолює ліквідаційну комісію. Арбітражний <еруючий вправі давати приписи, що мають обов'язкову силу для эоржника, накладати заборону на дії адміністрації з відчуження

266

267

майна боржника, щодо здійснення інших господарських операцій підприємства, або навіть особисто очолити неплатоспроможне під­приємство на час проведення окремих процедур банкрутства. Арбі­тражний керуючий на кожну із стадій провадження у справах про банкрутство призначається господарчим судом за пропозицією кре­диторів із числа осіб, які підготовлені Агентством з питань банк­рутства та отримали в установленому порядку ліцензії на цей вид діяльності. Арбітражний керуючий реєструється як суб'єкт підпри­ємницької діяльності та отримує винагороду за участь у процедурі банкрутства. Закон не передбачає точного переліку вимог до арбіт­ражного керуючого, встановлюючи лише умови, за додержанням яких він може бути залучений до участі в процедурі: мати юридич­ну чи економічну освіту або володіти спеціальними знаннями, не бути заінтересованою особою стосовно боржника чи кредитора. Арбітражний керуючий несе відповідальність за неналежне вико­нання своїх повноважень у встановленому законом порядку.

13.2. Строки провадження у справах про банкрутство

При аналізі тривалості окремих етапів процедури банкрутства зруч­но спиратися на те, що основні строки процедури обчислюються від таких подій:

- дати надходження до суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство;

- дати проведення підготовчого засідання;

- дати проведення судового засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнання його банк­рутом.

За ознакою події, від якої обраховуються процесуальні строки в справах про банкрутство, їх можна умовно поділити на групи.

Від дати надходження заяви до суду обчислюються строки пер­шої групи:

- на винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвали про повернення заяви чи ухва­ли про відмову в прийнятті заяви - 5 днів;

- строк надання боржником відзиву на заяву - до ЗО днів;

- дата проведення підготовчого засідання - ЗО днів (може бути проведене пізніше ніж через ЗО днів з дати надходження за­яви кредитора до суду).

Друга група строків обчислюється з дати проведення підготов­чого засідання суду:

- строк, який відводиться на публікацію оголошення про по­рушення справи про банкрутство боржника, - 10 днів. Слід зазначити, що суттєвими особливостями публікації оголо­шення є стислість відведеного на неї строку та можливість його розміщення не тільки в центральних офіційних друко­ваних органах, а й у друкованому органі обласної Ради за місцем знаходження боржника;

- дата складення розпорядником майна реєстру вимог креди­торів, який має бути складений та поданий до господарсь­кого суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не піз­ніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засі­дання суду;

- дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду;

- дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про са­націю боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення прова­дження у справі про банкрутство, яке має відбутися не піз­ніше шести місяців після дати проведення підготовчого за­сідання суду.

Третя група строків обчислюється з дати проведення засідання, на якому виноситься ухвала про санацію боржника або про визнан­ня його банкрутом:

- строки на складення плану санації - до 3 місяців;

- строки на оцінку плану санації комітетом кредиторів - 4 місяці;

- строк на представлення схваленого комітетом кредиторів плану санації на затвердження господарського суду - 4 мі­сяці 5 днів;

- строк, із закінченням якого господарський суд, не одержав­ши на затвердження плану санації, може відкрити ліквіда­ційне провадження - 6 місяців;

- звичайні та подовжені строки проведення процедури санації - 12 або 18 місяців;

- звичайні та подовжені строки санації містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств - 12 місяців або від 2 до 10 років;

- звичайні та подовжені строки санації окремих суб'єктів під­приємницької діяльності;

- звичайні та подовжені строки ліквідаційної процедури -12 або 18 місяців.

268

269

Четверта група строків, які обчислюються:

а) з дати прийняття арбітражним керуючим рішення про від­
мову від виконання договорів боржника:

- строк, протягом якого контрагенти за угодами, від ви­
конання яких відмовився арбітражний керуючий, мо­
жуть заявляти свої вимоги - ЗО днів;

б) з дня завершення процедури санації:

- строк, протягом якого має бути скликаний комітет кре­диторів для схвалення звіту керуючого санацією -10 днів;

- строк, що відводиться на розгляд комітетом кредито­рів звіту керуючого санацією - до 15 днів;

- строк, що відводиться на подання схваленого коміте­том кредиторів звіту керуючого санацією до господар­ського суду - 15 днів (у випадку порушення цього стро­ку суд може відкрити ліквідаційне провадження.

Таким чином, максимальна тривалість процедури банкрутства для звичайного суб'єкта банкрутства, тобто такого, який не нале­жить до суб'єктів банкрутства, щодо яких встановлено подовжені строки провадження, за умови, що вона вбирає в себе і максималь­но можливу за тривалістю процедуру санації, яка потім припиня­ється, і максимально можливу за тривалістю ліквідаційну проце­дуру, становить 3 роки та 6 місяців.

У юридичній літературі висловлюються різні думки щодо три­валості строків. Так, М.І. Тітов вважає, що положення ст. 11 За­кону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо встановлення граничного терміну в три місяці та десять днів на скликання перших зборів кредиторів є недостатньо обґрунтованим, оскільки залишає господарському суду на розгляд заяв кредиторів та їх визнання чи відхилення не більше двох місяців і десяти днів. Підстави для такого висновку дає практика судового розгляду справ даної категорії. Для того, щоб рішення зборів кредиторів точно відповідали волевиявленню всіх ймовірних кредиторів, іншими словами, для того щоб реалізу­вати принцип справедливого врахування інтересів кожного з кре­диторів, господарському суду необхідно розглянути вимоги всіх без винятку кредиторів, що звернулися з вимогами до боржника, і ви­нести відповідні ухвали про розмір визнаних вимог. При цьому для розгляду вимог кредиторів необхідно призначити судове засідання, вислухати сторони, перевірити докази, повно та всебічно вивчити матеріали, надані кредитором на підтвердження своїх вимог, що потребує об'єктивно більш тривалого часу. На практиці до одного

боржника надходить у середньому не менше десяти заяв кредито­рів. А тому при встановленні досить стислого строку на розгляд всіх можливих заяв від потенційних кредиторів може позбавити господарський суд реальної можливості виконати вимоги закону або щодо повноти судового розгляду вимог кредиторів, або щодо строків проведення процедури банкрутства, що є однаково непри­пустимим. І в цій частині закон потребує певних корективів¹.

13.3. Порядок порушення провадження у справах про банкрутство

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розгля­даються ними за місцезнаходженням боржника. Справа про бан­крутство порушується господарським судом, якщо безспірні ви­моги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановле­ного для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим За­коном.

За загальним правилом заява про порушення справи про банк­рутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими до­кументами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і має містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

- найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кре­дитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, у заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

- номер (код), що ідентифікує кредитора як платника подат­ків і зборів (обов'язкових платежів);

- виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Щербіна B.C. Арбітражний процес. - X.: Кон-сум, 2001.- С 212-213.

270

271

боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

- перелік документів, що додаються до заяви.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Однак ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспрвможності боржника або визнан­ня його банкрутом» передбачено, що боржник зобов'язаний зверну­тися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушен­ня справи про банкрутство в разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе
до неможливості виконання грошових зобов'язань боржни­
ка в повному обсязі перед іншими кредиторами;

- орган боржника, уповноважений відповідно до установчих
документів або законодавства прийняти рішення про лікві­
дацію боржника, прийняв рішення про звернення в госпо­
дарський суд із заявою боржника про порушення справи про
банкрутство;

- у разі ліквідації боржника не внаслідок процедури банкрут­
ства встановлена неможливість боржника задовольнити ви­
моги кредиторів у повному обсязі.

Заява боржника додатково має містити такі відомості:

- суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями в роз­мірі, який не оспорюється боржником;

- розмір заборгованості зі страхових внесків на загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування, за податками та зборами (обов'язкових платежах);

- розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської вина­городи;

- відомості про наявність у боржника майна, у тому числі гро­шових сум і дебіторської заборгованості;

- найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове та кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються:

- рішення власника майна (органу, уповноваженого управ­ляти майном) боржника про звернення боржника до госпо­дарського суду із заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

• перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням
його місцезнаходження та вартості на момент виникнення
права застави;

- рішення загальних зборів акціонерного товариства, учас­ників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальні­стю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасни­ків товариства з обмеженою чи додатковою відповідальніс­тю, якщо це питання було вирішене ними;

- протокол загальних зборів працівників боржника, на яко­му обрано представника працівників боржника, уповнова­жену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів - рішення кон­ференції (зборів) представників працівників боржника, упов­новажених осіб акціонерів або учасників товариств з обме­женою чи додатковою відповідальністю;

- інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації. Заява кредитора додатково має містити такі відомості:

- розмір.вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

- виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язан­ня боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

- докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати;

- докази обґрунтованості вимог кредитора;

- інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

До заяви кредитора додаються відповідні документи:

• рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги
кредитора до боржника;

- копія неоплаченого розрахункового документа, за яким від­
повідно до законодавства здійснюється списання коштів з
рахунків боржника, з підтвердженням банківською устано­
вою боржника про прийняття цього документа до виконан­
ня із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (ви­
конавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші
документи, які підтверджують визнання боржником вимог
кредиторів;

272

273

- докази того, що вартість предмета застави є недостатньою
для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою в
разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який
подає заяву, забезпечена активами боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов'язань перед цим кредитором. Кредито­ри мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги. При проведенні процедур банкрутства інте­реси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.

До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильніс­тю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'яз­кових платежів), - додаються докази вжиття заходів до отриман­ня заборгованості за обов'язковими платежами у встановленому законодавством порядку.

Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення спра­ви про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення спра­ви про банкрутство, подану з дотриманням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського процесуального кодексу України.

Суддя господарського суду відмовляє в прийнятті заяви про по­рушення справи про банкрутство, якщо:

- боржник не включений до Єдиного державного реєстру під­приємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

- подано заяву про порушення справи про банкрутство лікві­дованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі пере­творення) юридичної особи;

- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банк­рутство;

- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, у сумі складають менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови в прийнятті заяви виноситься ухвала, яка на­правляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами. Цю ухвалу

може бути оскаржено у встановленому порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

- заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

- у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом»;

- не подано доказів щодо сплати державного мита у встанов­лених порядку та розмірі;

- заявник не дотримав тримісячного строку;

- з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського проце­суального кодексу України, з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до Господарського суду в загальному порядку після усунення допу­щеного порушення. Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька заяв і одна заява повертається без розгляду, суд­дя розглядає інші заяви. Ухвала про повернення заяви про пору­шення справи про банкрутство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявни­ками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошен­ня про порушення справи про банкрутство або після такого опублі­кування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про від­кликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутст­во, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, у якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпо­рядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття

274

275

заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не перед­бачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпо­рядник майна призначається на підготовчому засіданні.

До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'яза­ний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відзив боржника має містити:

- наявні в боржника заперечення щодо вимог заявника (заяв­ників);

- загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати працівникам боржника, а також заборгованості зі страхових внесків на загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування, по податках і збо­рах (обов'язкових платежах);

- відомості про наявне в боржника майно, у тому числі і кош­ти, які знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, за­слуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його раху­нок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його по­штову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу госпо­дарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

13.4. Судові процедури, які застосовуються шодо боржника

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом» щодо боржника за­стосовуються такі судові процедури банкрутства:

- розпорядження майном боржника;

- мирова угода;

- санація (відновлення платоспроможності) боржника;

- ліквідація банкрута.

276

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів б ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі гро бан­крутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні вказу­ється про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна в порядку, установленому За­коном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та роз­порядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та про­ведення аналізу його фінансового становища.

Ухвала суду про призначення розпорядника майна моке бути оскаржена у встановленому порядку. Розпорядник майна іризна-чається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей стрск може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Після призначення розпорядника майна і до припинення про­цедури розпорядження майном органи правління боржника не ма­ють права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

- реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, пе­ретворення) і ліквідацію боржника;

- створення юридичних осіб або про участь в інших юридич­них особах;

- створення філій та представництв;

- виплату дивідендів;

- проведення боржником емісії цінних паперів;

- вихід із складу учасників боржника юридичної осо&и, при­дбання в акціонерів раніше випущених акцій боржяика;

- про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб.

Керівник або орган управління боржника виключно за пого­дженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

- передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазна­ченого майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

- одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і ви­дачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

- розпорядження іншим майном боржника, балансова вар­тість якого становить понад один відсоток балансової вар­тості активів боржника.

277

Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-гос­подарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених За­коном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Призначення розпорядника майна не є підставою для припи­нення повноважень керівника чи органу управління боржника. По­вноваження керівника боржника або органів управління боржни­ка, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вжива­ються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, ство­рюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов 'язків керівника боржника ухвалою гос­подарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та устано­вчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника госпо­дарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встано­вленому порядку.

З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржни­ка розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгал­терська та інша документація боржника, печатки і штампи, мате­ріальні та інші цінності.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, уста­новленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. _ Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопо­танням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжений ще до шести місяців або скорочено.

Комітет кредиторів приймає рішення про погодження канди­датури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвален­ня плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету креди­торів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваже­ного управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядни­ка майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів.

Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності в нього

ліцензії. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскар­жена у встановленому порядку.

З дня винесення ухвали про санацію:

- керівник боржника відсторонюється від посади в порядку, визначеному законодавством про працю, управління борж­ником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого ст. 53 Закону України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- припиняються повноваження органів управління боржни­ка - юридичної особи, повноваження органів управління пе­редаються керуючому санацією. Органи управління борж­ника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про са­націю та призначення керуючого санацією зобов'язані за­безпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріа­льних та інших цінностей;

- арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі якщо вони не пере­шкоджають виконанню плану санації та не суперечать інте­ресам конкурсних кредиторів.

Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове при­пинення процедури санації тягне за собою припинення повнова­жень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що за­значається у відповідній ухвалі суду. У разі дострокового припи­нення процедури санації внаслідок укладення мирової угоди або погашення вимог кредиторів керуючий санацією продовжує вико­нувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управ­ління) боржника.

У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і від­криття ліквідаційної процедури керуючий санацією продовжує ви­конувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому законом порядку.

Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кре­диторів для схвалення план санації боржника. План санації роз­глядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим са­нацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським су­дом ухвали про санацію, якщо інше не передбачено законом. Керу­ючий санацією письмово повідомляє членів комітету кредиторів про

278

279

дату і місце проведення засідання комітету і за два тижні до прове­дення комітету кредиторів надає можливість попередньо ознайо­митися з планом санації. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засі­дання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в госпо­дарський суд на затвердження не пізніше п 'яти днів з дня проведен­ня засідання комітету кредиторів. Протокол засідання комітету кредиторів може містити особливу думку кредиторів, які голосува­ли проти порядку і строків погашення заборгованості, передбаче­них у плані санації. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про сана­цію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання бор­жника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. У разі схва­лення комітетом кредиторів плану санації, який передбачає біль­ший строк санації боржника, ніж початково встановлений, госпо­дарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання її плану сприятиме від­новленню платоспроможності боржника.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наяв­ності підстав для дострокового припинення санації керуючий сана­цією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і по­відомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення за­сідання комітету кредиторів. Звіт керуючого санацією, розгляну­тий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредито­рів направляються в господарський суд не пізніше п'яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів. До звіту керуючо­го санацією додаються реєстр вимог кредиторів і за наявності - скар­ги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом креди­торів рішення або не брали участі в голосуванні. Звіт та скарги кре­диторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про при­пинення процедури санації внаслідок виконання плану санації та відновлення платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом. У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кредиторів господар­ський суд може відмовити в затвердженні звіту керуючого санацією.

Про затвердження звіту керуючого санацією, або про відмову в затвердженні зазначеного звіту чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії прова­дження у справі про банкрутство. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредито­рами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється уго­дою сторін. Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів при­ймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - чле­нів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керу­ючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження орга­нів управління та керівника боржника і підписують її.

Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпе­чених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Мирова угода укладається в письмовій формі та підлягає затвер­дженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі госпо­дарського суду про припинення провадження у справі про банкрут­ство і набирає чинності з дня її затвердження господарським судом та є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди має подати до господарського суду заяву про затверд­ження мирової угоди. До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

- текст мирової угоди;

- протокол засідання комітету кредиторів, на якому було при­йнято рішення про укладення мирової угоди;

- список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборго­ваності;

280

281

- зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачене в першу чергу згідно зі ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом», крім вимог кредито­рів, забезпечених заставою;

- письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в го­лосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідом­ляє сторони мирової угоди. Господарський суд зобов'язаний за­слухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого ви­никли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення ми­рової угоди. Господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди в разі:

- порушення порядку укладення мирової угоди, установле­ного Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд ви­носить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвер­дженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

Затвердження господарським судом мирової угоди є підста­вою для припинення провадження у справі про банкрутство. З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиня­ються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника боржника (органів управління). Винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкод­жає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.

За заявою будь-когб із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують під­стави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним зако­нодавством України. Визнання мирової угоди недійсною є підста­вою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскар­жена у встановленому порядку.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не

менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди гос­подарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

Ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здій­снення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредито­рів шляхом продажу його майна. У випадках, передбачених Зако­ном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну проце­дуру. У постанові про визнання боржника банкрутом господарсь­кий суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Го­сподарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка ви­конувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника. Строк ліквідаційної процедури не може пере­вищувати дванадцяти місяців, але господарський суд може продо­вжити цей строк на шість місяців.

За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредито­рів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутно­му фонді якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної ко­місії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності - органу місцевого самоврядування.

У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повнова­ження, передбачені Законом України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом». Так, наприк­лад, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'я­заннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кре­диторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Від­повідно до ч. 13 ст. ЗО Закону України «Про відновлення плато­спроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі неви­конання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'яз­ків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і (за пропозицією комітету кредиторів) призначає нового ліквідатора.

282

283

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентари­зації);

- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з поси­ланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-пере-дачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів вино­сить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволен­ня вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд ви­носить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєст­рацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статисти­ки для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податко­вої служби за місцезнаходженням банкрута.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимо­ги кредиторів, він вважаєт

Date: 2015-07-23; view: 358; Нарушение авторских прав