Наказ господарського суду і порядок його виконання

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського:уду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконав­чим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Наказ про стягнен­ня державного мита надсилається до місцевих органів державної по­даткової служби. Отже, дата видачі наказу має збігатися з датою на­брання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимога­ми статті 85 ГПК, а строк дії наказу повинен відповідати статті 118 ДІК, згідно з якою цей термін має становити три роки.

Проте з деяких категорій спорів, наприклад, про визнання не­дійсними актів ненормативного характеру, визнання угод недійо­вими, про визнання недійсними установчих документів, такі нака­зі не видаються. Виконання рішень про визнання та перетворення проводиться відповідними органами та службовими особами на під-зтаві копій рішень господарського суду.

Наказ видається на виконання не тільки рішення, а й ухвали № постанови господарського суду. Наприклад, при винесенні ухва-ци про залишення позову без розгляду та повернення державного мита з бюджету (ч. 2 ст. 81 ГПК України) або постанови апеляцій­ної інстанції щодо розподілу між сторонами судових витрат у разі скасування чи зміни рішення (п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України).

За змістом ст.ст. 116 і 117 ГПК України видавати накази ма­ють право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішен­ня місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або касаційному порядку апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокре­ма, про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами ст. 122 ГПК України.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомен­дованим чи цінним листом.

У разі повного або часткового задоволення первісного й зустріч­ного позовів згідно з ч. З ст. 116 ГПК України накази про стягнен­ня грошових сум видаються окремо за кожним позовом.

Якщо ж судове рішення прийнято на користь кількох позивачів чи проти декількох відповідачів або якщо виконання має бути про­ведене в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї части­ни судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

248

249

Згідно зі ст.ст. 66 та 67 ГПК України господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. Пунктом 6 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче про­вадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підляга­ють виконанню, зокрема, ухвали господарського суду. Отже, ухва­ла господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, у тому числі накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими ор­ганами виконання судових рішень відповідно до вимог ст.ст. 2,3,6 і 18-1 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається. У п. 4 ст. 18-1 цього Закону зазначено, що виконавчими документами є, зокрема, ухвали судів у випадках, передбачених законом¹.

Статтею 117 ГПК України визначено вимоги до наказу госпо­дарського суду, який має відповідати вимогам до виконавчого до­кумента, встановленим Законом України «Про виконавче прова­дження». Відповідно до ст. 19 цього Закону у виконавчому доку­менті мають бути зазначені:

1) назва документа (наказ), дата видачі та найменування ор­гану (господарського суду), посадової особи (судді), що ви­дали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягува-ча і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікацій­ний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та борж­ника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуаль­ний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а та­кож інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому орга­ну, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стя­гувача та боржника чи можуть сприяти примусовому вико­нанню, такі, як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення господарського суду;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

¹ Рекомендації Президії Вищого господарського суду від 10.02.2004 р. № 04-5/212.

Наказ підписується суддею господарського суду і засвідчується печаткою цього суду.

Господарським процесуальним кодексом визначений порядок ви­правлення помилок у наказі та визнання наказу таким, що не підля­гає виконанню. Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його офор­мленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконан­ню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягува-чем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а в разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок борж­ника відсутній повністю чи частково через його припинення добро­вільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших при­чин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає вико­нанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Ухвала господарського суду за результатами розгляду заяви надсилається стягувачеві та боржнику в п'ятиденний строк з дня її винесення і може бути оскаржена в порядку, установленому Госпо­дарським процесуальним кодексом України.

Законодавством установлений строк для пред'явлення наказу до виконання. Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлений для виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого в разі від­строчки виконання судового рішення, або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинене.

У разі пропущення строку для пред'явлення наказу для вико­нання з причин, визнаних господарським судом поважними, про­пущений строк може бути відновлений.

Заява про відновлення пропущеного строку подається до госпо­дарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядаєть­ся в засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомля­ються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

250

251

За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка надси­лається стягувачеві і боржнику. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому ГПК України порядку.

Визначаючи наказ господарського суду одним з основних про­цесуальних документів, законодавець передбачає в ст. 120 ГПК України порядок його відновлення в разі втрати. У разі втрати на­казу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчен­ня строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

- довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

- при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписа­на керівником чи заступником керівника та головним (стар­шим) бухгалтером підприємства, організації, про те, що на­каз втрачено і до виконання не пред'явлено.

Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. Дублікат на­казу має повністю відповідати за змістом та формою первісно вида­ному наказу і має юридичну силу. На ньому робиться позначка «Дуб­лікат».

Уразі пропущення передбаченого строку (згідно зі ст. 118 ГПК України) стягувач може звернутися до господарського суду із за­явою про відновлення пропущеного строку, додавши до неї заяву про видачу дубліката наказу. Встановивши, що строк пропущено стягувачем із поважних причин, господарський суд повинен винес­ти ухвалу про його відновлення й видачу дубліката наказу. Зви­чайно, у такому випадку в цьому наказі вказуються нові строки виконання. Господарський суд при вирішенні питання про видачу дубліката наказу з'ясовує всі обставини його втрати, перевіряє, чи не виконано вже рішення, чи не втратило воно сили та чи не скасо­ване (змінене) на тих чи інших підставах. У разі часткового вико­нання рішення зміна загальної суми стягування не допускається, а лише ця стягнена сума береться стягувачем і господарським судом до уваги і зараховується у подальшому виконанні.

За відсутності клопотання про поновлення пропущеного стро­ку або якщо причини пропущення строку господарським судом не визнані поважними, заява про видачу дубліката наказу не може бути задоволена. Таким чином, дія строку давності при виконанні судових рішень виявляється в тому, що наказ господарського суду втрачає свою силу і не підлягає виконанню.

12.3. Відстрочка або розстрочка виконання судового

рішення. Зупинення виконання судового рішення.

Поворот виконання рішення, постанови

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що усклад­нюють виконання рішення або роблять його неможливим, за зая­вою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника й у надзвичайних випадках, залежно від обставин спра­ви, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухва­ли, постанови, змінити спосіб і порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішен­ня на новий строк, який визначається господарським судом. Роз­строчка означає виконання рішення частками, встановленими го­сподарським судом, із певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки має визначатися господарським судом.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розумі­ти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в порядку й у спосіб, раніше встановлений. Наприклад, зміна способу виконання рішен­ня можлива шляхом видозміни форми виконання (грошової чи май­нової), зазначеної в рішенні, тобто за відсутності в боржника майна в натурі, присудженого позивачеві, або грошових коштів, достат­ніх для покриття його заборгованості. Підставою цієї дії можуть бути конкретні обставини, пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення в строк або встановленим господарським судом способом. Зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови може мати місце, наприклад, у випадках, коли боржник не виконує певних дій, вказаних у рішенні суду, або коли у боржни­ка відсутнє майно, яке він повинен віддати стягувачеві. У першому випадку суд може надати стягувачеві право виконати за рахунок боржника ці дії з наступним поверненням витрат, а в іншому - стя­гнути вартість майна.

Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК Укра­їни, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обме­жений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстро­чки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстроч­ку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу й порядку ви­конання рішення, господарський суд повинен ураховувати матері­альні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача

252

253

у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, по­станови господарський суд на загальних підставах може вжити за­ходів щодо забезпечення позову. Вони можуть бути застосовані як з ініціативи господарського суду, так і за заявою сторони або про­курора. Порядок застосування, перелік заходів до забезпечення позову та інші питання регулюються розділом X ГПК України.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміни способу й по­рядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК Укра­їни. Заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви та доказів на її обґрунтування. Сторони мають бути по­відомлені про час і місце розгляду заяви. Відстрочку, розстрочку або заміну способу та порядку виконання господарський суд за вла­сною ініціативою чи за заявою сторони повинен здійснювати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів про те, що у сторін з поваж­них причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом, але, перш за все, повинен урахо­вувати такі самі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ух­вала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. У необ­хідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезна­ходженням боржника або державному виконавцю. Ухвала про від­строчку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та по­рядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконан­ню на підставі п.6ч.1ст.3тап.4ст.18-1 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідний наказ у такому випад­ку не видається¹.

Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обста­вин, передбачених ст. 121 ГПК України, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до вине­сення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазна­ченої ухвали або постанови.

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р. №04-5/212.

В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано сторо­ною, державним виконавцем після винесення ухвали або постано­ви апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї ухвали вирішує господарський суд першої інстанції.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, змі­ну способу та порядку виконання рішений, ухвали, постанови під­лягає виконанню на підставі ч. 1 ст. З Закону України «Про вико­навче провадження», тому відповідний наказ у такому випадку не

видається.

Мирова угода, укладена сторонами в процесі виконання судово­го рішення, затверджується виключно господарським судом пер­шої інстанції шляхом винесення відповідної ухвали. Ця ухвала не може бути оскаржена у встановленому для інших ухвал порядку. Суд касаційної інстанції на підставі ст. 121-1 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою має право зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Відповідна за­ява чи подання розглядаються колегією суддів без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі. Про зупинення вико­нання судового рішення виноситься ухвала. Після закінчення пере­гляду оскарженого судового рішення господарський суд може поно­вити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.

Питання про поновлення виконання судового рішення роз­глядається судом касаційної інстанції під час прийняття постано­ви, про що зазначається в постанові касаційної інстанції. Ухвалу про поновлення виконання судового рішення може бути винесено після закінчення перегляду оскарженого судового рішення й ухва­лення судом касаційної інстанції постанови.

Гарантією захисту майнових прав суб'єктів господарювання є передбачений ст. 122 ГПК України поворот виконання рішення, по­станови господарського суду. Ця стаття регулює підстави та поря­док повернення майна, грошових сум та інших предметів, одержа­них стягувачем при скасуванні чи зміні рішення, згідно з яким вони були передані стягувачеві. Рішенню про повернення майна та інших предметів передує перегляд судового рішення в апеляційному чи ка­саційному порядку або перегляд справи за нововиявленими обстави­нами. Повернення майна та інших предметів як наслідок перегляду справи можуть мати місце у разі постановления нового рішення про повну чи часткову відмову у задоволенні позову, або припинення про­вадження у справі, або залишення позову без розгляду.

254

255

В основу повороту виконання покладено загальне положення цивільного права;юсоба, яка одержала майно за рахунок іншої осо­би з підстав, що згодом відпали, зобов'язана повернути його. Пово­рот виконання спрямований на відновлення прав боржника, що порушені виконанням рішення.

Апеляційна чи касаційна інстанція в резолютивній частині своєї постанови має зобов'язати господарський суд першої інстанції ви­дати відповідний наказ, зокрема, про поворот виконання рішення згідно з вимогами ст. 122 ГПК України.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою бор­жника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступ­ником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучене державним виконавцем.

Якщо не приведені у виконання рішення або постанови змінені чи скасовані й прийнято нове рішення про повну або часткову від­мову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву зали­шено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням постановою.

При повороті виконання позивач зобов'язаний повернути від­повідачеві гроші чи те майно, яке від нього одержав за скасованим рішенням. Якщо повернення в натурі неможливі, наказ суду пови­нен передбачати відшкодування вартості цього майна.

Питання для самоконтролю

1. Якими нормативними актами врегульовано виконання рішень господарських судів?

2.Назвіть учасників процедури виконання судових рішень.

3. Охарактеризуйте наказ господарського суду як виконавчий до­кумент.

4. У чому сутність виконавчої давності?

5. Який встановлено порядок видачі дублікату наказу господар­ського суду?

6. У чому полягає відмінність між відстрочкою й розстрочкою ви­конання судових рішень?

7. Що розуміється під заміною способу й порядку виконання рі­шення господарського суду?

8. Яку передбачено гарантію захисту майнових прав суб'єктів гос­подарювання?