Об'єднання позовних вимог. Відмова від позову. Зустрічний позов

Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виник­нення або поданими доказами. Прагнення позивачів об'єднати ви­моги обумовлене переважно такими причинами:

- об'єднання сприяє економії процесуальних коштів і часу;

- спірні вимоги розглядаються одночасно одним і тим самим судом;

- оперативність провадження стосовно вирішення спору й зменшення судових витрат;

- правильність і одностайність розгляду та вирішення окре­мих позовних вимог.

Об'єднання кількох позовних вимог має на меті забезпечити належну організацію розгляду господарської справи, щоб суттєво не ускладнювати її розгляд, а також реалізацію принципу процесу­альної економії.

При об'єднанні позовних вимог необхідно звертати увагу на те, що вони мають бути пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. В іншому випадку позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Пов'язаними між собою підставою виникнення є ті вимоги, які ви­пливають з одних і тих самих правовідносин. Не впливають на об'­єднання позовних вимог ті обставини, що зміст об'єднуваних ви­мог за характером різний: одних - про визнання, інших - про присудження..

Зв'язок однорідних вимог, які можуть бути об'єднані, обумов­люється особливостями спірних матеріальних правовідносин. Такі вимоги можуть випливати з одних цивільних правовідносин. Коли вимоги випливають з різних правовідносин, урегульованих різни­ми галузями права, і спрямовані на досягнення різних цілей, особ­ливо коли їх розгляд пов'язаний з різними методами дослідження, які ускладнюють процес розгляду та вирішення справи, тоді об' єд­нання видається недоцільним¹.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Таким чином, право на об'єднання кількох позовних вимог ма­ють як позивач, так і суддя, але останній ще додатково має право на об'єднання кількох справ. Якщо позивач порушив правила по­єднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясу­ванню прав і взаємовідносин сторін чи може суттєво ускладнити' вирішення спору, суддя має право згідно з п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК Укра­їни повернути позовну заяву.

Суперечить ст. 58 ГПК України об'єднання вимог про розірван­ня чи зміну умов договору та відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань. Однак ст. 58 ГПК України не виключає право позивача об'єднати в одній позовній заяві вимоги про визнання угоди недійсною з вимо­гою повернути одержане за цією угодою в натурі або про відшкоду­вання в грошовій формі.

Упродовж розгляду судом позовної заяви позивач має право змі­нити предмет, підставу та зміст позову. Відмова позивача від позо­ву, зменшення або збільшення розміру позовних вимог та визнан­ня позову відповідачем викладаються в адресованих господарсько­му суду письмових заявах, що додаються до справи.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює позивачеві процесуальні наслідки його дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд вино­сить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

¹ Штефан М.Й. Цивільний процес. - К., 1997. - С 296.

164

165

Поряд із визнанням позовних вимог відповідач у разі потреби має правову можливість захищатися дещо активніше. Правила такого захисту викладені у ст. 50 ГПК України.

Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним по­зовом. Зустрічний позов - це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для спільного її розгляду з первіс­ним позовом. Зустрічний позов має бути взаємопов'язаним із первіс­ним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними пра­вилами подання позовів.'

У юридичній літературі звертається увага на зв'язок зустрічного та первісного позовів. На думку авторів науково-практичного ко­ментарю, зв'язок зустрічного позову з первісним можливий у різних формах. Зустрічний позов може бути поданий на той самий мате­ріальний об'єкт, що й первісний. Наприклад; первісному позову про усунення перешкод користування правом власності протиставляєть­ся аналогічна зустрічна позовна вимога. Зустрічний позов може бути пов'язаний з первісним позовом обставинами виникнення незалеж­но від різних умов вимог. Так, позову покупця про стягнення штра-_ фу за несвоєчасну поставку продукції може бути протиставлений зу­стрічний позов про стягнення вартості відвантаженої продукції, від сплати якої позивач відмовляється, обґрунтовуючи це втратою інте­ресу до неї через несвоєчасну поставку¹.

Зв'язок зустрічного позову з первісним, на думку інших авто­рів, може бути зумовлений різними причинами і, відповідно, мати різний зміст:

- відповідач протиставляє вимогам позивача однорідну вимо­гу, строк якої настав, пред'являючи її для заліку первісної вимоги;

- задоволення зустрічного позову виключає повністю чи част­ково задоволення первісного позову;

- закон припускає й ініпі випадки взаємного зв'язку між первіс­ним і зустрічним позовами, якщо їх спільний розгляд призве­де до більш швидкого й правильного вирішення спору².

У практиці господарського судочинства відсутність обмежень для подання зустрічного позову в ході вже розпочатого господарського процесу дає відповідачу можливість необґрунтовано затягувати

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесу­альний кодекс України: їїаук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 137. Більш докладно див.: Васильєв СВ. Хозяйственное судопроизводство Укра­ины: Учебное пособие. - X.: Эспада, 2002. - С. 150-151.

терміни розгляду первісного позову. Зокрема, позивач, одержавши зустрічний позов на одному з останніх судових засідань, відчувати­ме дефіцит часу для підготовки заперечень за ним, якщо зацікавле­ний вирішити спір у цілому в межах загальних строків, встановле­них ст. 69 ГПК України. В аналогічній ситуації може опинитися й господарський суд, якому також знадобиться час для вивчення но­вих вимог і доказів, особливо, якщо справа є складною. А оскільки чинне законодавство не регламентує ні строки, ні кількість зустріч­них позовів, що можуть бути заявлені в межах одного судового за­сідання, відповідач має можливість заявити їх не відразу, а послі­довно, затягуючи тим самим розгляд первісного спору.

При прийнятті зустрічного позову до розгляду кожен із позовів (первісний та зустрічний) зберігає самостійне значення, і вони під­лягають вирішенню господарським судом спільно в одному процесі. За кожним з них суд повинен дати відповідь у своєму рішенні про задоволення зустрічного позову або про відмову в позові повністю або частково.

Стаття 58 ГПК України не виключає право позивача об'єднати в одній позовній заяві вимогу про визнання угоди недійсною з вимо­гою повернути одержане за цією угодою в натурі або відшкодування в грошах. У цьому випадку відповідач має право подати зустрічний позов про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

Як добросовісний, так і недобросовісний набувач майна, яке по­вертається власникові, вправі вимагати від останнього відшкоду­вання зроблених необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна. До поняття «необхідні ви­трати» слід віднести тільки ті, що необхідні для забезпечення нор­мального стану і збереження майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто такі, що не є «необхідними», відшкоду­ванню не підлягають. Згадане право власника майна може бути реа­лізоване ним, зокрема, шляхом подання зустрічного позову.

7.5. Забезпечення позову

Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступни­ка, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити за­ходів до забезпечення позову. Дії господарського суду щодо забез­печення позову здійснюються з метою забезпечення виконання

¹ Новицький В.В. Терміни пред'явлення зустрічного позову та критерії встановлення // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 4. - С 2]

166

167

рішення господарського суду, але тільки в разі необхідності, ос­кільки безпідставне їх вжиття може призвести до nopynj_eHb прав та інтересів відповідача, заподіяти йому матеріальну шкоду

Засоби забезпечення позову розглядаються як такі, _що забезпе­чують поновлення порушених прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Засоби забезпечення позову - це застосування господарським судом процесуальних засобів тимчасов^_го характе­ру, які гарантують можливість реалізації позовних виіуі_{ог &}q₀ спри­яють збереженню існуючого положення між сторонами; д₀ винесен­ня судового рішення¹.

Оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України право звернутися _до господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову мають сторони, то виникає питання, у яких випадках може звертатися відповідач. Відповідач може реалізувати сво^ право тіль­ки в тому разі, якщо він пред'явить зустрічний позов» _Тобто коли відповідач стає позивачем за зустрічним позовом². Зая^_{а про} вжит­тя засобів забезпечення позову може бути подана відповідачем, щоб гарантувати стягування судових витрат відповідачем: ₃ позивача при необгрунтованому, на думку відповідача, позові³.

Пунктом 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітра_жного суду України «Про деякі питання практики застосування з^_ХОді_в до за­безпечення лозову» від 23.08.1994 р. № 02-5/611 (у реакції Роз'­яснення від 31.05.2002 р. № 04-5/609) визначено що Забезпечен­ня позову як засіб запобігання можливим порушення^ майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної ag₀ фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішен­ня, ухвали, постанови (у подальшому - рішення) в ап^_ляпд_ИНОМу або в касаційному порядку.

Умовою застосування заходів щодо забезпечення Розову є до­статньо обґрунтоване припущення, що майно (у том\, числі гро­шові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача _{на МО}мент пред'явлення позову до нього, може зникнути, змеі^_{шитися З}а

---„-,.—— j ------- —■' ™""^с'"-* * "^"ийской Феде

рации (постатейный) / Отв. ред. М.С. Шакарян. - М.: Проспект, 2Qy)3 - С 238 Притика Д.М., Тітов МЛ., Гайворонський В.М. Господарський пк,_{оцесуальни}| кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 152

³ Комментарий к Арбитражному процессуальному кодексу Po«_cchjj_ckojj ф_е. дерации (постатейный) / Под. ред. В.В. Яркова. - М.: Волтерс Kj^_VBeD 2004 -С. 230.

кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішен­ня. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позо­ву на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провад­ження в справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Законодавство не встановлює переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи щодо забезпечення позову. Тому господарський суд у кожному конкретному випадку приймає відповідне рішення з цього приводу на основі всебічного аналізу всіх обставин справи.

Забезпечення позову як засіб запобігання ймовірним порушен­ням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

Якщо заходів забезпечення позову не було вжито до прийняття рішення зі спору, то господарський суд згідно зч. 2 ст. 121 ГПК України має право одночасно з вирішенням питання про відстроч­ку, розстрочку або зміну способу й порядку виконання рішення вжити заходів щодо забезпечення його виконання, про що зазнача­ється в цій ухвалі. У разі незгоди сторони чи прокурора, який брав участь у процесі, з такими діями господарського суду вони вправі звернутись із заявою про перевірку винесеної ухвали в повному об­сязі або з протестом.

Відповідно доч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно або грошові суми, що нале­жать відповідачеві. У разі накладання арешту на підставі винесеної ухвали видається наказ, який надсилається для виконання відповідним уповноваженим особам. При накла­денні арешту відповідач позбавляється права розпоряджа­тися майном або грошовими коштами. Накладення арешту на майно може мати місце не тільки у випадках, коли це майно є предметом спору. У тих випадках, коли арешт на­кладається на майно, що є предметом спору, господарський суд в ухвалі обов'язково має вказати на його індивідуальні ознаки, які відрізняють саме це майно від іншого подібного. Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, суд має виходити із суми позовних вимог і можливих судових ви­трат. Арешт на майно громадянина-підприємця може бути накладений на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно із цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернене стягнення;

16S

169

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії. Застосовується у випадках, коли невжиття таких заходів може призвести до псування майна, погіршення його якості або неможливості його використання за функціональним призначенням у по­дальшому. Наприклад, при розгляді справ, що виникають з орендних відносин, господарський суд має право заборони­ти орендодавцю укладати договори оренди майна з іншими особами до винесення судового рішення. Приймаючи ухва­лу про заборону вчиняти певні дії, суд повинен точно визна­чити, які саме дії забороняється вчиняти;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються пред­мету спору. Застосовується у випадках, коли спірне майно знаходиться в таких осіб^на підставах, передбачених орен­дою, майновим наймом тощо. У разі безпідставного утри­мання спірного майна або користування ним, як правило, на це майно накладається арешт замість заборони вчиняти певні дії;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Може мати місце лише при частково виконаному або взагалі невиконаному стягненні.

Про забезпечення позову виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в порядку, визначеному ГПК України. Ухвала про вжит­тя заходів забезпечення позову може виноситися не тільки на під­ставі достовірно встановлених фактів, які свідчать про недобросо­вісність поведінки відповідача, але й за умови доведення високого ступеня вірогідності такої поведінки¹.

Згідно зі ст. 66, б 7 ГПК України господарський суд має право за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову в разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможли­вим виконання рішення суду. До цих заходів належить і накладан­ня арешту на майно або грошові кошти відповідача. При цьому від­повідач позбавляється права розпоряджатися коштами та знімати їх на свій розсуд.

Аналіз практики застосування господарськими судами засобів забезпечення позову свідчить, що найчастіше застосовується на­кладення господарським судом арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві на праві власності. Застосовуючи арешт, господарський суд забороняє відповідачеві, а також іншим особам,

у яких знаходиться майно відповідача, розпоряджатися ним: воно не може бути продане, передане в користування або управління іншим особам, обмінене, подароване, здане в оренду, заставлене тощо. Але накладення арешту, як правило, не є перепоною в корис­туванні майном, на яке такий арешт накладений, якщо це не тягне за собою знищення або зменшення його цінності¹.

Клопотання про забезпечення позову може бути подане також третіми особами із самостійними вимогами щодо предмету спору, оскільки ці особи користуються правами позивача в процесі. При цьому слід мати на увазі, що перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, наведений у ст. 66 ГПК Украї­ни, є вичерпним.

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхиле­не повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінили­ся певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, у за­доволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повтор­но звертатися до господарського суду. Про забезпечення позову гос­подарський суд виносить ухвалу, яка надсилається органам Дер­жавної виконавчої служби, особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або податковим органам, установам банків, кредитно-фінансо­вим установам, в яких знаходиться виконавчий документ. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

Як вище зазначалося, про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу. У разі коли на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, накладається арешт, на підставі винесеної ухвали має бути виданий наказ, який надсилається для виконання державному виконавцю за місцем знаходження майна або установі банку, який здійснює касово-розрахункове обслуговування відпо­відача.

У випадках застосування таких заходів, як заборона вчиняти певні дії або зупинення стягнення на підставі виконавчого або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку, наказ не видається, а відповідна ухвала господарського суду надсилається сторонам, особам, яким заборонено вчиняти певні дії, або установі банку, в якій знаходиться виконавчий до­кумент.

Обираючи, який саме спосіб забезпечення позову слід застосо­вувати в тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого:

¹ Комментарий к Арбитражному процессуальному кодексу Российской Фе­дерации (постатейный / Под. ред. В.В. Яркова. - М.: Волтерс Клувер, 2004. -С. 241.

¹ Булгакова І.В. Деякі питання забезпечення позову в господарському про­цесі // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С. 201.

170

171

- у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та ймовірних судових витрат. Накла­дення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене;

- за позовами про визнання права власності або витребуван­ня майна арешт може бути лише накладений на індивідуа­льно визначене майно;

- за позовами про витребування майна в ухвалі про накладен­ня арешту на майно боржника господарський суд має чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накла­дати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак («Волга», «Лада», «Москвич» тощо), державного реєстра­ційного номеру;

- у провадженні зі справ про банкрутство арешт може бути накладений на все належне боржникові (закріплене за ним) майно незалежно від поділу його на основні чи оборотні за­соби.

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забо­роняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, які за­бороняють боржникам користуватися їхнім майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу щодо забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його в будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Таке правило має за­стосовуватись і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гаран­тія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжитих заходів до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потре­ба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або зміни­лися певні обставини, що спричинили застосування заходів щодо забезпечення позову.

У випадках коли відповідач або особи, яким господарський суд заборонив вчиняти дії, що стосуються предмета спору, порушили цю заборону, до них може бути застосована відповідальність, пе­редбачена ст. 83 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується гос­подарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. Ухвала надсилається сторонам, установам бан­ку, державним виконавцям та іншим особам, які виконують ухва­лу про забезпечення позову. У тих випадках, коли забезпечення позову скасовується при прийнятті рішення, про що зазначається в рішенні, вищезгаданим особам направляється копія такого рі­шення.

Питання для самоконтролю

1.3 яких частин складається позов?

2. Які вимоги висуваються до позовної заяви?

3. Які документи додаються до позовної заяви?

4. Як визначається ціна позову?

5. Які наслідки відмови в прийнятті позовної заяви?

6. Які наслідки повернення позовної заяви?

7. Які передбачено заходи забезпечення позову?

8. Які умови застосування заходів забезпечення позову?

Список рекомендованих джерел

Нормативні акти

1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. - 2001. - № 36. - Ст. 188.

2. Про деякі питання практики застосування Господарського про­цесуального кодексу України. Роз'яснення Вищого арбітраж­ного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289.

Юридична література

1. Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юридическая литература, 1996. - С. 87-99.

2. Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов и факуль­тетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю-ка. - М.: ООО «Городец-издат», 2002. - 480 с.

3. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002. - 480 с.

4.Боровик С.С, Джунь В.В., Мудрий СМ. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України. - К.: Оріяни, 2001. - 228 с.

172

173

5.Булгакова І.В. Актуальні проблеми застосування заходів за­безпечення позову в господарському процесі // Вісник госпо­дарського судочинства. - 2007. - № 6. - С. 14-18.

6.Булгакова І.В. Деякі питання забезпечення позову в господар­ському процесі // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С 197-203.

7.Васильєв СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. - X.: Эспада, 2002. - 368 с.

8. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 331 с.

9. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. -544 с

Ю.Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяй­ственных споров: Науч.-практ. пособие. - X.: Эспада, 2001. -С. 218-341.

И.Новицький В.В. Терміни пред'явлення зустрічного позову та критерії їх встановлення // Вісник господарського судочинст­ва. - 2003. - № 4. - С 212-218.

12. Осетинський А. Додержання законності при вирішенні госпо­дарських спорів // Право України. - 1999. - № 4. - С 11-15.

13.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - 320 с

14.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч. посібник. - X.: Консум, 2001. - 432 с

15.Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу­ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси­тетська книга», 2003. - 220 с

Глава 8

Вирішення господарських спорів у першій інстанції

8.1. Порядок вирішення господарських спорів у господарському суді

Розгляд справ у місцевих господарських судах згідно з ч. 1 ст. 4-6 ГПК України здійснюється суддею одноособово. Будь-яку справу, що належить до підсудності цього суду, залежно від категорії та складності справи може бути розглянуто колегіально в складі трьох суддів.

Значення судового розгляду полягає в тому, що вирішується головне завдання - захист майнових та інших прав і законних інте­ресів організацій та підприємств, активний всебічний вплив на по­ліпшення їх діяльності. У процесі розгляду перевіряється обґрун­тованість взаємних вимог і заперечень сторін; на підставі всебічно­го, повного та об'єктивного дослідження зібраних доказів встанов­люються їх дійсні права та взаємовідносини, виявляються умови та причини, що породили спір. Значення цієї стадії полягає також і в тому, що на підставі аналізу та узагальнення матеріалів справи, досліджених у ході судового засідання, а також достовірно встанов­лених обставин справи господарський суд розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення господарських відносин, господар­ського законодавства, а також усунення недоліків у діяльності ор­ганізацій¹.

Спір має бути вирішений господарським судом у строк не біль­ше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ч. 1 ст. 69 ГПК України). Тільки у виняткових випадках голова господарського суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення

¹ Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. -X.: Эспада, 2002. - С. 159.

174

175

спору, але не більше як на один місяць, про що виноситься ухвала, яка не підлягає оскарженню в апеляційному та в касаційному по­рядку відповідно дост.ІОбіШ-ІЗГПК України.

У разі залучення до участі іншого відповідача або заміни нена­лежного відповідача розгляд справи розпочинається заново і здійс­нюється в межах строків, передбачених ч. 1,2 ст. 69 ГПК.України. У разі необхідності голова господарського суду або його заступник можуть продовжити строк вирішення спору, але не більше ніж на один місяць.

У строк більше двох місяців суддя може вирішити спір, якщо про це є письмове клопотання обох сторін чи однієї сторони, пого­джене з другою стороною. За наявності цих обставин у судді немає необхідності порушувати перед головою господарського суду або його заступником питання щодо продовження строку вирішення спору.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішений господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. Частина 3 ст. 69 ГПК України передбачає, що у виняткових випадках голова господар­ського суду чи його заступник має право продовжити строк вирі­шення спору, але не більше ніж на один місяць.

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження в справі, у якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його прове­дення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, ор­ганізаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості й висновки або їхні посадові особи викликаються до господарського суду. Ця ухвала виносить­ся з додержанням вимог ст. 86 ГПК України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення проваджен­ня у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. Тому при поверненні до господарського суду з позначкою пош­ти «адресат вибув» або «за даною адресою не знаходиться» усіх процесуальних документів господарський суд позбавлений можли­вості здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України, оскільки ухвала про порушення повернута до суду через відсутність відповідача за вказаною в позовній заяві адресою. Відповідач автоматично

позбавляється можливості надати суду свої доводи і заперечення по суті заявленого до нього позову. За таких обставин господар­ський суд зобов'язує позивача надати уточнені відомості про адресу відповідача та докази направлення відповідачеві за уточненою ад­ресою копії позовної заяви й доданих до неї документів. До того ж суд за власною ініціативою у порядку, визначеному ст. 38 ГПК Укра­їни, може витребувати необхідну інформацію у відповідних підпри­ємств і організацій, незалежно від їх участі у справі, і, як правило, це запити до Державного реєстратора.

Питання встановлення місцезнаходження відповідача з точки зору особливостей господарського процесу є проблематичними:

- господарський суд відповідно до ст. 69 ГПК України пови­нен вирішити господарський спір у строк, що не перевищує двох місяців з дня одержання позовної заяви;

- господарське процесуальне законодавство не надає право господарському суду зупиняти провадження у справі й ого­лошувати відповідача в розшук, або направляти повідом­лення податковому органу, або доручати розшук відповіда­ча іншим органам.

За наявності в матеріалах справи документів, які свідчать про те, що відповідач належним чином не повідомлений про дату і місце розгляду справи, суд змушений вишукувати процесуальні форми вирішення господарського спору за відсутності відповідача в судово­му процесі, що є проблематичним в умовах чинного господарського процесуального законодавства, оскільки проблема вирішення гос­подарських спорів за відсутності відповідача обумовлена як об'єктив­ними труднощами, так і неоднозначністю судової практики. Якщо позивач на вимогу суду не надав витребуваних документів, то суд має підстави залишити позов без розгляду на підставі ч. 5 ст. 81 ГПК України, але вирішення ситуації ускладнюється у випадку, коли позивач виконав усі вимоги суду, а відповідач так і залишився на­лежно не повідомленим про час і місце судового засідання¹.

З метою забезпечення правильного й своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії щодо підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України):

1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного від­повідача;

¹ Більш докладно див.: Литвинова А.П., Ребриста С.В, Проблеми процесуаль­них форм вирішення господарських спорів за відсутності відповідача в судово­му процесі // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С. 29-32.

176

177

2) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому самому населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали мо­жуть бути подані додатково;

З)зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, органі­зації, державні та інші органи, їх посадових осіб викона­ти певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці знаходження тощо); вимагає від них документи, ві­домості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи зна­йомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

4) вирішує питання про призначення експертизи;

5) провадить огляд і дослідження письмових та речових дока­зів у місці їх знаходження;

6) вирішує питання про визнання явки представників сторін на засідання господарського суду обов'язковою;

7) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для надання пояснень по суті справи;

8) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на під­приємстві, в організації;

9) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;
10)вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і

своєчасного розгляду справи.

Про витребування доказів від сторони, а також від інших під­приємств, установ, організацій, державних органів господарський суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі.

Якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтвер­джують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на ст. 63 ГПК України. У цьому випадку суддя в процесі підготовки спра­ви до розгляду ухвалою вимагає ці докази від позивача чи відпо­відача.

Підготовка справи до розгляду є самостійною обов'язковою ста­дією господарського процесу, яка здійснюється в кожній справі після її порушення з метою правильного розгляду і вирішення спо­ру у встановлені процесуальним законом строки. Завданнями цієї стадії є:

- уточнення позовних вимог і обставин, що складають під­ставу позову;

- встановлення характеру правовідносин сторін і, відповід­но, кола нормативних актів, які будуть застосовуватися при вирішенні спору;

- встановлення кола осіб, що беруть участь у справі;

- визначення кола доказів, які необхідні для вирішення спо­ру по суті, і забезпечення їх надання до початку розгляду справи;

- повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду.

Вирішення спорів у господарських судах відкрите, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної чи банківської таємниці або коли сторони чи одна зі сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи в'закритому судовому засіданні або про відхи­лення з цього приводу виноситься ухвала.

Правосуддя в господарських відносинах здійснюється на заса­дах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і свободи в наданні ними доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Процесуальний порядок провадження в судових справах визна­чається системою процесуальних дій, які виконуються судом і уча­сниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесу­альних дій; системою процесуальних прав і обов'язків суб'єктів пра­вовідносин, які визначають зміст процесуальних дій; гарантіями реалізації процесуальних прав та обов'язків. У судовому процесі дії судді та учасників господарського процесу мають певний зміст і про­цесуальну форму вираження, вчинення і закріплення, провадять­ся в певній послідовності і порядку, визначеному нормами Госпо­дарського процесуального кодексу та іншими актами господар­ського процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями -суддею, головуючим у засіданні. Засідання господарського суду проводиться в залі засідань з дотриманням вимог господарсько­го процесуального законодавства. Підготовкою засідання займа­ється помічник судді господарського суду, який надсилає заінте­ресованим особам ухвали про дату і час розгляду спору, приймає від учасників процесу необхідні для розгляду справи докази і за­лучає їх до справи, а також виконує за дорученням судді інші дії. На початку судового засідання суддя або головуючий оголошує склад господарського суду, перевіряє явку представників сторін та їх повноваження, роз'яснює учасникам судового процесу їхні права й обов'язки та сприяє в здійсненні належних їм прав, ви­значає порядок ведення засідання, з'ясовує надходження від уча­сників процесу заяв, клопотань, відводів складу суду, експертів тощо.

178

У засіданні заслуховуються представники позивача й відпові­дача та інші особи, які беруть у ньому участь. Суддя (головуючий) з'ясовує надходження від учасників господарського процесу допов­нень до досліджених справою матеріалів. Після цього повідомляє про закінчення розгляду справи й оголошує рішення чи його резо­лютивну частину або те, коли буде прийняте повне рішення.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що, якщо відзив на по­зовну заяву і витребувані господарським судом документи не пода­но, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України¹ зазнача­ється, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися на засідання. Вищий госцодарський суд України звертає увагу нате, що розгляд справи за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засі­дання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місце­вого або постанови апеляційного господарського суду² (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України). Особи, які беруть участь у справі, вважа­ються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухва­лу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. У випадку нез'явлення в за­сідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору³.

У разі нез'явлення в засідання господарського суду представни­ка позивача, якщо його присутність була визнана обов'язковою, суд­дя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої п. 5 ст. 83 ГПК України, або залишити позов без розгляду, або вжити обидва ці заходи одночасно, а щодо представника відповідача слід зазначити, що в разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (ст. 77 ГПК України), ужити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 ГПК України або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсут­ності цього представника⁴.

¹ Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання прак­
тики застосування Господарського процесуального кодексу України» від
31.05.1997 р. № 02-5/289 зі змінами та доповненнями.

² У редакції Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002 р. № 04-5/609.

³ Рекомендація Президії Вищого господарського суду України від 01.02.2005 р.
№ 04-5/26.

⁴ Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609;
із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господар­
ського суду України від 01.02.2005 р. № 04-5/26.

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позов­них вимог, відмовитися від позову можуть бути реалізовані до при­йняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовуєть­ся під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права мо­жуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи в першій інстанції після скасування рішення й передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової ви­моги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимо­ги, то має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України приймає рішення про задоволення позову в разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі ч. 6 ст. 22 ГПК України в разі, якщо відповідні дії супере­чать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства¹.

Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільно­го розгляду з первісним позовом. Отже, відповідач не обмежується якимось терміном на подання ним зустрічного позову в межах стро­ку вирішення спору. У разі подання відповідачем зустрічного позо­ву і необхідністю внаслідок цього дослідження в стислі терміни до­даткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій су­дам рекомендується застосовувати положення ч. 3-5 ст. 60 ГПК України.

Статтею 79 ГПК України встановлений вичерпний перелік під­став зупинення провадження в справі, і тому зупинення проваджен­ня з інших підстав слід визнати неправомірним. За змістом цієї

¹ Роз'яснення Вищого господарського суду від 31.05.2002 р. № 04-5/609.

180

181

статті оскарження у встановленому порядку ухвал суду першої інстанції і, відповідно, надіслання матеріалів справи до апеляцій­ної інстанції може бути підставою для зупинення ним позовного провадження або провадження у справі про банкрутство¹.

Отже, засідання господарського суду можна поділити на три частини: підготовчу, розгляд справи по суті (дослідження й оцінка доказів) і прийняття рішення у справі.

Підготовча частина судового розгляду є системою процесуаль­них дій, спрямованих на встановлення можливості розгляду спра­ви по суті. На думку С.В. Васильєва, у цій частині необхідно вирі­шити два відносно самостійних завдання:

1)установити наявність або відсутність умов, які є необхід­ними для забезпечення правильного вирішення справи в судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, які передбачають здійснення процесуальних дій щодо пе­ревірки явки учасників процесу і вирішення питання з роз­гляду справи за відсутності кого-небудь із них; щодо вияв­лення згоди на розгляд справи суддею одноособово; щодо вирішення питань про відвід; щодо відкладення розгляду справи;

2) створення необхідних умов для всебічного, повного та об'­єктивного дослідження доказів у справі, для здійснення су­дочинства на основі змагальності й рівності сторін. На це, передусім, спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії щодо роз'яснення учасникам їхніх проце­суальних прав і обов'язків; щодо вирішення судом заяв і клопотань осіб, що беруть участь у справі².

У цій частині здійснюються такі процесуальні дії:

1) головуючий відкриває судове засідання й оголошує, яка спра­ва підлягає розгляду;

2) встановлюються особи, які з'явилися на засідання;

3) головуючий оголошує склад суду, інших учасників розгля­ду (прокурор, експерт, секретар), роз'яснює особам, що бе­руть участь у справі, їхні права та обов'язки;

4) суд розглядає заяви осіб, які беруть участь у справі;

5) розглядає питання про відкладення розгляду справи (за на­явністю підстав).

¹ Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.02.2004 р
№ 04-5/212.

² Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. - X.: Эспада
2002.-С. 161.

Основною частиною судового засідання є розгляд справи по суті, де вирішуються такі завдання:

- визначення обсягу та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні;

- встановлення наявності чи відсутності підстав для припи­нення провадження у справі в стадії судового розгляду. На­приклад, головуючий здійснює процесуальні дії щодо вияв­лення бажання позивача відмовитися від своїх позовних вимог або бажання сторін укласти мирову угоду;

- дослідження доказів у справі, які входять до структури гос­подарського процесуального доказування. До її складу та­кож входять дії щодо встановлення предмета доказування, збору, надання та оцінки доказів.

Для цієї частини властиве здійснення таких процесуальних дій:

1)доповідь головуючого, з'ясування питань щодо підтримки позивачем своїх позовних вимог, визнання відповідачем вимог позивача, укладення мирової угоди;

2) встановлення порядку дослідження доказів;

3) заслуховування пояснень осіб, що беруть участь у справі;

4) дослідження письмових доказів;

5) дослідження речових доказів;

6) дослідження висновку експерта.

Провівши дослідження матеріалів справи і оцінивши всі наявні докази, господарський суд може дійти відповідного висновку по суті спору і прийняти рішення.

На судовому засіданні складається протокол.

У протоколі судового засідання зазначаються:

1)рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;

3) номер справи і найменування сторін;

4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;

5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, права заявляти відводи, та попе­редження перекладача про відповідальність за завідомо не­правильний переклад, судового експерта - за дачу завідомо неправильного висновку або відмову від дачі висновку;

6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і від­повіді на поставлені їм додаткові запитання.

182

183

Протокол веде секретар судового засідання. У триденний строк його підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секре­тар судового засідання.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають пра­во знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Заува­ження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Господарський суд розглядає зауваження на протокол протя­гом п 'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгля­ду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано від­хиляє їх.

На вимогу хоча б одного учасника судового процесу в суді пер­шої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за іні­ціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомо­гою звукозаписувального технічного засобу. Відтворення техніч­ного запису судового процесу здійснюється в судовому засіданні при розгляді справи судом у першій інстанції, в апеляційному чи каса­ційному порядку, а також при розгляді зауважень на протокол су­дового засідання на вимогу сторін чи за ініціативою суду. Питання про видачу копії технічного запису учаснику процесу, про його від­творення поза судовим засіданням вирішуються головуючим у кож­ному окремому випадку залежно від обставин.

8.2. Відкладення, зупинення, поновлення і припинення судового розгляду

Відкладення розгляду справи полягає в перенесенні засідання на інший строк з тим, щоб забезпечити необхідні умови розв'язання спору. По своїй суті це організаційні заходи суду щодо забезпечен­ня принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду позов­них вимог. Нерідко це пов'язано з недоліками в підготовці справи до розгляду, які зумовлені діями сторін чи судді. Умовами для відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дають мож­ливості розглянути її в даному засіданні, але вони не можуть бути усунені господарським судом і особами, які беруть участь у справі, до наступного засідання. Нерідко відкладення розгляду справи є наслідком недоброякісної підготовки справи до розгляду, несвоєчас­ного відправлення ухвали учасникам процесу тощо. Проте навіть у разі належної підготовки справи до розгляду виникають обставини,

які не залежать від господарського суду і не дають можливості роз­глядати справу в даному засіданні¹.

Умовами для відкладення розгляду справи є такі обставини, які не дозволяють розглянути її в судовому засіданні, але вони мо­жуть бути усунені господарським судом і особами, які беруть участь у справі до наступного засідання. Статтею 77 ГПК України перед­бачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встанов­лених у ст. 69 ГПК України, розгляд справи, якщо через певні об­ставини спір не може бути вирішений у даному засіданні. Такими обставинами є:

1) нез'явлення на засідання представників сторін, інших учас­ників судового процесу. Якщо суддя вважає, що через таке нез'явлення не можна вирішити справу, то розгляд справи відкладається в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України;

2) неподання витребуваних доказів. Про витребування дока­зів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів господарський суд зазначає в ухвалі про відкладення розгляду справи. Приймаючи рі­шення, господарський суд має право за неподання у встанов­лений строк витребуваних доказів стягнути штраф з особи, яка повинна була їх надіслати;

З)необхідність витребування нових доказів. У процесі розгля­ду справи за клопотанням представників сторін або одного з них, інших учасників процесу, які мають на це право, а та­кож з ініціативи суду може виникнути необхідність витре­бування нових доказів, без яких справу не можна виріши­ти, про що виноситься ухвала;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна не­належного відповідача;

5)необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Клопотання про відвід має бути аргументованим і перекон­ливим.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій за­значаються причини відкладення, заходи, яких необхідно вжити для забезпечення розгляду справи в наступному засіданні господарсько­го суду, а також час і місце проведення наступного засідання.

Аналіз господарського процесуального законодавства дозволяє дійти висновку, що ухвала про відкладення розгляду справи не може бути перевірена в апеляційному порядку, виходячи з того, що:

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуаль­ний кодекс України: Наук.-практ.коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 162-163.

184

185

- розгляд справи відкладається в межах строків вирішення спорів, передбачених ст. 69 ГПК України;

- розгляд справи відкладається на конкретну дату і час;

- ухвала про відкладення розгляду справи є проміжним про­цесуальним документом, і всі помилки, які ймовірні на цьо­му етапі господарського процесу, можуть бути усунені в разі перевірки рішення в порядку нагляду за цією справою.

Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встано­вленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. У Господарському процесуальному кодексі України не визначені випадки оголошення перерви. На практиці це буває, наприклад, у разі розгляду складних справ.

Відкладення розгляду справи та оголошення перерви в засіданні не впливають на передбачений законом загальний строк розгляду цієї справи.

Під час провадження справи інколи виникають обставини, що перешкоджають подальшому її розгляду, і не можна встановити час їх усунення. У таких випадках розгляд справи зупиняється. Зупиненням провадження в справі є припинення процесуальних дій у справі на невизначений строк.

Зупинення провадження в справі - це тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі з обставин, що не залежать від суду та сторін і перешкоджають подальшому руху справи.

Зупинення провадження в справі суттєво відрізняється від від­кладення розгляду справи. Слухання справи відкладається на від­повідний строк для здшснення судом або особами, які беруть участь у справі, певних процесуальних дій. У разі зупинення проваджен­ня в справі здійснення процесуальних дій припиняється, за винят­ком дій щодо забезпечення доказів або позову та дій, пов 'язаних із самим призупиненням провадження або його поновленням. Строк зупинення провадження в справі не вказується, воно поновлюєть­ся лише за настання певних, передбачених законом умов.

Перелік підстав зупинення провадження у справі міститься у ст. 79 ГПК України, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлу­маченню. Аналіз цієї статті дозволяє виділити два блоки підстав:

1) обов'язкові підстави, які вказані в Господарському проце­суальному кодексі, за наявності яких господарський суд зо­бов'язаний зупинити провадження в справі. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провад­ження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядаєть­ся іншим судом;

2)необов'язкові (факультативці) підстави, тобто підстави, за наявності яких господарський суд має право (але не зобо­в'язаний) зупинити провадження в справі. Відповідно до ч. 2 ст. 79 ГПК господарський суд має право зупинити про­вадження в справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому засіданні, або за своєю ініціативою у випадках:

- призначення господарським судом судової експертизи;

- надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

- заміни однієї зі сторін її правонаступником унаслідок реорганізації підприємства, організації.

Усунення причин, що перешкоджають розгляду справи, як пра­вило, потребує тривалого часу. Строки розгляду господарських спо­рів обмежені ГПК України. І тому час, необхідний для усунення причин, що перешкоджають розгляду справи, має бути виключе­ний із часу, відведеного господарському суду для розгляду спору. Однак здійснення окремих заходів може бути і в межах загальних строків розгляду господарських спорів. У цих випадках питання про зупинення розгляду справи є прерогативою суду, який може не зупиняти розгляд справи, а лише його відкласти.

Господарський суд поновлює провадження у справі після усу­нення обставин, що зумовили її зупинення. Про зупинення прова­дження у справі та його поновлення виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Поновлення провадження у справі поновлює перебіг загально­го строку з урахуванням уже витраченого судом часу до виникнен­ня обставин, за яких було зупинене провадження згідно із судовою ухвалою.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення госпо­дарської справи без винесення рішення, яка дає право на повторне звернення до господарського суду з такою самою заявою¹.

Залишення позову без розгляду характеризується тим, що до його розв'язання мають місце деякі передбачені законом перешко­ди, які можуть бути усунуті. Залишення позову без розгляду є за­кінченням провадження у справі без винесення рішення, що не пе­решкоджає можливості повторного звернення до суду з аналогіч­ним позовом. Перелік обставин, згідно з якими господарський суд залишає позов без розгляду, є вичерпним і розширеному тлума­ченню не підлягає. Після усунення умов, які стали причиною для

¹ Притика Д.М., Тітов МЛ., Гайворонський В.М. Господарський процесуаль­ний кодекс України: Наук.-практ.коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 171.

186

187

залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право зно­ву звернутися до господарського суду в загальному порядку. Обста­вини залишення позову без розгляду, зазначені в ст. 81ГПК Укра­їни, можна поділити на дві групи:

1)обставини, які тягнуть за собою обов'язкове залишення

(обов'язкові підстави); 2) обставини, які тягнуть за собою факультативне залишення

позову без розгляду в господарському суді (факультативні

або альтернативні обставини).

Господарський суд залишає позов без розгляду (ч. 1 ст. 81 ГПК України), якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписува­ти її, або особою, посадове становище якої не вказане. Якщо позовна заява підписана особою, яка не має права підписува­ти, то це є обов'язковою підставою залишення позову без роз­гляду. У разі підписання заяви особою, становище якої не вказане, суд має можливість або залишити заяву без розгля­ду, або прийняти і розглянути позовну заяву, якщо є докази того, що ця особа має право підписувати позовну заяву;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спо­ру між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Це може мати місце у випадках, коли законом встановлена альтернативна підвідомчість розгля­ду справ, за якої виникає можливість одночасного звернен­ня з заявою до кількох судових органів;

3) позивач не звернувся до установи банку за одержанням із відповідача заборгованості, якщо вона відповідно до зако­нодавства мала бути одержана через банк. Наприклад, при визнанні претензії відповідачем, а також в інших випадках, якщо сума може бути списана через банк згідно з чинним законодавством;

4) позивач без поважних причин не подав витребувані госпо­
дарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору,
або представник позивача не з'явився на виклик у засідан­
ня господарського суду і його нез'явлення перешкоджає ви­
рішенню спору. Застосування цього пункту можливе лише
за наявності таких умов: додаткові документи вважаються
витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідно­
му процесуальному документі; витребувані документи чи
явка представника позивача дійсно необхідні для вирішен­
ня спору; позивач не подав витребувані документи чи не на­
правив свого представника на засідання господарського суду

без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобов'язаний з'ясувати при­чини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оці­нити їх поважність. У разі нез'явлення на засідання госпо­дарського суду представника позивача, якщо його присут­ність була визнана обов'язковою, суддя вправі залишити позов без розгляду; 5) громадянин відмовився від позову, який був поданий у його інтересах прокурором.

У тих випадках, коли господарський суд помилково порушив справу без доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, а відповідач посилається на те, що він не одержав копії позовної заяви і тому не може надіслати відзив на неї, справу слід відкласти й ухвалою запропонувати прокурору надати докази надіслання відповідачеві копії позовної заяви. Якщо прокурор не виконав вимоги суду, останній відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК Укра­їни залишає позов без розгляду. Якщо позовну заяву прокуророві по­милково прийнято до провадження без додання доказів надіслання відповідачеві копії позовної заяви, однак відповідач надіслав суду від­зив на неї, господарський суд має право вирішити спір по суті.

Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, у якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судо­вих витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених уп.п.4,5ст.83 ГПК Укра­їни. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскар­жено. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господар­ського суду в загальному порядку.

Якщо відкладання справи, зупинення провадження в ній, за­лишення позову без розгляду передбачають можливість розв'язан­ня спору за умови усунення перешкоджаючих обставин, то прин­ципово інші наслідки настають у разі припинення справи. Припи-провадження у справі - це форма закінчення господарської справи без винесення рішення, коли неможливе повторне звернен­ня до господарського суду з тим самим позовом.

За загальним правилом провадження припиняється через непра­вомірність його порушення чи неможливість продовження внаслі­док обставин, які виникли під час судового розгляду справи. У випад­ках припинення провадження у справі повторне звернення до госпо­дарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не припускається. Відповідно до ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження в справі, якщо:

188

189

1)спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду; або позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами, або в позові викладені вимоги, що не під­лягають судовому захисту; або позивач чи відповідач не во­лодіють процесуальною правоздатністю;

2) відсутній предмет спору. Господарський суд припиняє про­вадження в справі через відсутність предмета спору в таких випадках: припинення існування предмету спору (напри­клад, здійснене у встановленому порядку скасування оспо­рюваного акта), якщо між сторонами внаслідок цього не за­лишилося неврегульованих питань; якщо спір врегульова­но самими сторонами шляхом перерахування боргу (пере­дачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів та­кого врегулювання; а також у випадку визнання претензії боржником;

3)є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих са­мих підстав. Господарський суд також припиняє проваджен­ня в справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господар­ський спір між тими самими сторонами, про той самий пред­мет і з тих самих підстав. Як зауважується в науково-прак­тичному коментареві, припинення провадження можливе тільки в разі, якщо в спорі беруть участь ті самі сторони; спір виник відносно того самого предмета або з тих самих підстав; прийняте рішення чи постанова набрали законної чинності, не змінені і не скасовані відповідно до чинного за­конодавства¹. Зміна хоча б однієї із перерахованих обставин або її відсутність надає право заінтересованим особам звер­нутися до господарського суду з повторним позовом;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господар­ським судом. Господарський суд також припиняє прова­дження у справі у випадку відмови від позову, якщо таку відмову згідно із ст. 78 ГПК України прийнято. У цьому ви­падку господарському суду слід керуватися ч. 6 ст. 22 ГПК

¹ Притика Д.М., Ттгов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуаль­ний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - С. 169-170.

України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова за­конодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішен­ня третейського суду; 6)підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. Припиняється провадження в справі в разі ліквідації під­приємства чи організації, які є сторонами в ній, оскільки в даному випадку не настає правонаступництво; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господар­ським судом. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, у якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами су­дових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передба­чених у п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 83 ГПК України. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.