Юридична література. 1.Арбитражный процесе: Учеб

1. Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. - М.: Юридическая литература, 1996. - С. 50-86.

2. Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов и факуль­тетов / Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстю-ка. - М.: 000 «Городец-издат», 2002. - 480 с.

3. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. В.В. Яркова. - М.: Юристъ, 2002. - 480 с.

4.Балюк І.А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод, по­сібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 248 с.

5.Боровик С.С, Джунь В.В., Мудрий СМ. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України. - К.: Оріяни, 2001. - 228 с.

6.Васильев СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. - X.: Эспада, 2002. - 368 с.

7. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чер-надчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук'янець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. - 331 с.

8. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Уклад. В.Е. Беляневич. - К.: Юстініан, 2002. -544 с

9.Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес: Навч. посібник. - X.: Консум, 2001. - 432 с

10.Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - X.: Консум, 2003. - 320 с

11. Степанова Т. Щодо відстрочки оплати державного мита в арбі­тражних судах // Право України. - 2000. - № 12. - С 49-52.

12. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесу­ального права: Навчальний посібник. - Суми: ВТД «Універси­тетська книга», 2003. - 220 с

Позов у господарському судовому процесі

7.1. Поняття і елементи позову. Форма і зміст позовної заяви

Діяльність господарського суду щодо розгляду та вирішення гос­подарських спорів здійснюється у встановленій господарським про­цесуальним правом формі, яка, з одного боку, забезпечує заінтере­сованим у вирішенні господарського спору сторонам певні правові гарантії правильності розгляду спору, рівність процесуальних прав і обов'язків, а з іншого - зобов'язує господарський суд розглянути і вирішити цей спір відповідно до норм господарського процесуаль­ного права (а також норм господарського права), установити суттєві для справи обставини, а також прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Позов у господарському процесі є процесуальним засобом захи­сту порушеного права. Щоб він виконував цю функцію, його необ­хідно подати до господарського суду для розгляду в передбаченому законодавством порядку, оскільки господарське судочинство ці питання вирішує тільки в порядку позовного провадження за ви­нятком справ про банкрутство.

Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов. Перелік осіб, які мають право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, наданий у ст.ст. 1, 2 ГПК України. Під правом на позов розуміється не саме порушене суб'єктивне право, а мож­ливість отримання захисту у визначеному процесуальному поряд­ку, у визначеній процесуальній формі і разом із тим у примусовій його реалізації.

З точки зору матеріального права, право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого

150

права або про особу, яка його порушила, а також у інших випадках відповідно до ст. 261 ЦК України.

Позов - це спрямована через суд вимога позивача до відповідача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі¹. Інші автори під позовом у господар­ському процесі розуміють вимогу до господарського суду заінтере­сованої особи про здійснення правосуддя в господарській справі на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою осо­бою. Позов втілює в собі право заінтересованої особи на порушення справи в господарському суді і судову діяльність на захист поруше­ного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу суб'єктів права звернення².

Позовом у господарському процесі слід вважати спірну правову вимогу однієї особи до іншої, що виходить із матеріальних госпо­дарських правовідносин, засновану на юридичних фактах і пред'яв­лену до господарського суду для розгляду та вирішення у встанов­леному процесуальному порядку³. Позов є єдиним поняттям, що має пов'язані між собою дві сторони - матеріальну та процесуаль­ну, без кожної з яких не може бути позову.

Матеріально-правова сторона позову (вимога позивача до від­повідача) хоча й виникає ще до порушення провадження у справі, але тільки з порушенням провадження у справі в господарському суді набуває господарсько-процесуального характеру як складова частина позову. Матеріально-правова сторона позову - це спір­на матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка вка­зана у позовній заяві і підлягає розгляду по суті у встановленому законом порядку.

Процесуально-правова сторона позову - це звернення до гос­подарського суду з проханням щодо вирішення господарського спо­ру по суті і захисту порушеного або такого, що оспорюється правом чи охоронюваного законом, інтересу.

Для того щоб позов мав можливість виконати роль засобу по­рушення судового провадження, він повинен мати певні складові частини (елементи). Ці елементи позову визначають зміст судової

¹ Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. Арбітражний процес. - X.: Кон­
сулі, 2001. - С 63-118. - С. 118.

² Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб'єктів господарю­
вання в арбітражних судах України. - К.: Оріяни, 2001. - С 123.

³ Арбитражный процесе: Учебник для юридических вузов и факультетов /
Под ред. проф. М.К. Треушникова и проф. В.М. Шерстюка. - М.: ООО «Горо-
дец-издат», 2002. - С. 146.

діяльності та індивідуалізують позов. За ними проводиться класи­фікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду й предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для вирішення суддею питання про прийняття заяви, для органі­зації захисту відповідача проти позову, що є важливим для забез­печення реалізації принципу змагальності сторін у судовому про­цесі. Вони також визначають суть вимог, на які суд повинен дати відповідь у рішенні.

Позов складається з трьох частин (елементів):

1. Предмет позову. Це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою госпо­дарському суду. Правильне визначення предмета позову має важ­ливе практичне значення, а саме: визначає суть вимоги, на яку суд має дати відповідь у своєму рішенні, підвідомчість цієї справи, про­водить класифікацію на окремі категорії справ.

2. Підстава позову. Це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тяг­нуть за собою певні правові наслідки. Підстава позову складається з таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, належність сторін до цієї справи та привід до позо­ву. Правильне встановлення підстави позову визначає межі дока­зування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунту­ються позовні вимоги позивача до відповідача. Як правило, підста­ва має складний фактичний склад. Юридичні факти та фактичні обставини складають фактичну підставу позову. Правова підста­ва позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші норма­тивно-праві акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

3. Зміст позову. Це вид судового захисту, якого потребує пози­
вач від суду. Відповідно до ст. 20 ГК України позивач може просити
суд про визнання наявності чи відсутності прав; визнання повніс­
тю або частково недійсними актів органів державної влади та орга­
нів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що супере­
чать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта
господарювання або споживачів; визнання недійсними угод з під­
став, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало
до порушення прав та законних інтересів суб'єкта господарюван­
ня; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу
його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;

152

відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; устано­влення, зміну та припинення господарських правовідносин тощо.

Усі елементи позову знаходяться між собою в тісному зв'язку. Юридичні факти, які підтверджують суб'єктивне матеріальне пра­во і є підставою позову, визначають у той самий час юридичну при­роду матеріально-правової вимоги, яка становить предмет позову. Водночас матеріально-правова вимога зумовлює процесуальну фор­му захисту - зміст позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноваж­ною посадовою особою позивача або його представником, прокуро­ром чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємни­цької діяльності або його представником. Дотримання відповідної форми позовної заяви та відповідність її змісту вимогам закону має суттєве значення для підготовки справи до розгляду, а також по­дальшого правильного та швидкого її розгляду.

Частина 2 статті 54 ГПК України встановлює, що позовна за­ява має містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або міс­це проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юри­дичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків). Господарський процесуальний кодекс України передбачає обов'язкову вимогу про повне найменування сторін, оскіль­ки в п. 2 ч. 1 ст. 63 Кодексу передбачено, що суддя повер­тає позовну заяву, якщо в ній не зазначене повне наймену­вання сторін. Якщо позов подається до кількох відповіда­чів, слід вказувати повне найменування та поштову адресу кожного з них.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної осо­би є адреса органу або особи, які відповідно до установчих докуме­нтів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є жит­ловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для про­живання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному на­селеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, пере­важно або тимчасово. Частиною 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання. Водночас

громадянин визнається суб'єктом господарювання в разі здійснен­ня ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГПК України. Таким чином, у випадках, передбачених ст. 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відпо­відача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єк­та господарювання:

- документів, що підтверджують за громадянином статус су­б'єкта підприємницької діяльності;

- зазначенням ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укла­денні, зміні та розірванні господарських договорів);

- змістом позовних вимог; якщо позов подано до кількох від­повідачів - змістом позовних вимог щодо кожного з них. Позовна вимога, указана в позовній заяві, - це обраний по­зивачем згідно із законодавством засіб захисту права, про що він порушує клопотання перед судом. Засоби захисту прав передбачені ст. 20 ГК України. Якщо позов подається до кількох відповідачів, то в позовній заяві має бути виділе­на позовна вимога щодо кожного з них. В одній позовній заяві можуть бути об'єднані кілька вимог до одного чи кіль­кох відповідачів, але вони мають бути пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами. В іншому випадку позовна заява підлягає поверненню без розгляду відповідно до п. 5 ст. 63 ГПК України;

викладом обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначенням доказів, що підтверджують позов; обґрунтова­ним розрахунком сум, що стягуються чи оспорюються; 'за­конодавством, на підставі якого подається позов. Обстави­ни, на яких ґрунтуються позовні вимоги, - це юридичні фак­ти, що призвели до виникнення спірних правовідносин (на­приклад, невиконання умов договору). У позовній заяві пе­рераховуються докази, які підтверджують ці юридичні фак­ти з викладенням їх суті. Розрахунок стягуваної або оспо­рюваної суми надається із зазначенням застосованих мето­дів, платіжних і товарно-розпорядчих документів із розра­хунком за періодами і підписується посадовими особами, які його склали. Законодавство, на підставі якого подається позов, вказується у вигляді посилання на конкретні поло­ження відповідних нормативних актів;

відомостями про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

відомостями про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

154

- переліком документів та інших доказів, що додаються до заяви, відповідно до ст. 57 ГПК України.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що в позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Наприклад, про третіх осіб, чиї права можуть бути обмежені результатами розгля­ду справи. У позовній заяві може бути вказане клопотання про роз­строчку, відстрочку, звільнення від сплати державного мита, від­новлення строку позовної давності тощо.