Розробка законопроекту

Після того як концепцію затвердив компетентний на те орган (замовник проекту чи суб’єкт законодавчої ініціативи), починається процес підготовки власне законопроекту.

Законопроект може готуватись як державними органами чи за їхніми дорученнями відповідними державними науковими установами, так і окремими фахівцями чи групами фахівців за власною ініціативою, за замовленням суб’єктів законодавчої ініціативи, інших зацікавлених осіб.

В системі міністерств уже склалась певна практика, коли міністерство має кошти на наукові розробки, частина з яких резервується на підготовку найбільш складних законопроектів. На відкритому тендері переможець отримує технічне завдання на розробку, а договір на виконання роботи передбачає терміни та вимоги щодо перевірки якості виконаної роботи.

Незалежно від того, хто і на чиє замовлення готує законопроект, слід пам’ятати про кілька практичних правил для того, аби законопроект мав шанси в подальшому стати законом.

Правило перше: законопроект не повинен суперечити Конституції України. Невідповідність чи суперечливість норм проекту нормам Конституції України відразу перетворять його на порожній документ, оскільки першою перевіркою проекту є його перевірка на конституційність.

Правило друге: законопроект повинен мати чітко зрозумілий предмет правового регулювання і, як правило, один. Якщо предмет нового закону втручається в предмет регулювання іншим законом і здійснює регулювання по-іншому, мають бути підготовлені відповідні зміни до іншого закону.

Правило третє: законопроект повинен відповідати праву, базуватися на моральних засадах і традиціях українського народу, не створювати свідомих переваг чи, навпаки, свідомих обмежень окремим суб’єктам через політичні чи інші мотиви суб’єкта законодавчої ініціативи. Якщо це правило порушується, то навіть у разі ухвалення цього закону він або не діятиме, або його швидко скасують.

Правило четверте: до роботи над законом слід залучати не лише фахівців із проблеми регулювання, на яку спрямовано проект, а і юристів, що мають досвід законотворення й практичної діяльності з юридичного супроводу юридичних або фі­зичних осіб.

Правило п’яте: головне: проаналізуйте, наскільки можна використати сформульовані у проекті нормативні приписи на шкоду суб’єктові правового регулювання (поставте себе на місце цього суб’єкта). Такий аналіз має бути обов’язковий, адже практика показує, що чиновник, котрий застосовує закон, у більшості випадків намагається використати ті його норми, що можуть створити суб’єкту нестерпні умови, поліпшення яких має компенсуватися чиновникові суб’єктом.¹³

Правило шосте: найкраща редакція законопроекту - це сьома редакція.

Тому коли готовий перший текст проекту, дайте ознайомитися з ним більш ширшому колу читачів, ніж склад робочої групи. Особливо важливо випробувати проект на „професійних критиках” - особах, що рідко щось пишуть самі, але дуже добре бачать недоліки в інших і мають емоційну насолоду від цього, а також на представниках груп суб’єктів правового регулювання, на яких в основному буде спрямовано новий закон.