Діячі освіти України про формування особистості дитини засобами природи 2 page

Екологічні проблеми є глобальними, загальнолюдськими і ряд міжнародних організацій —ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП — розробля­нні, завдання, стратегію і тактику освіти і виховання в галузі охо­пиш навколишнього середовища. В матеріалах міжурядових кон­ференцій сформульовані такі завдання:

1. Викликати стурбованість сучасним станом навколишнього середовища.

2. Формувати у всіх груп населення екологічні знання і на основі цих знань — діяльність, спрямовану на поліпшення навколиш­нього середовища.

Підкреслюється потреба у безперервності освіти і виховання в і галузі охорони навколишнього середовища, починаючи з дошкіль­ного і кінчаючи пенсійним віком. Обов'язковою умовою є міждис­циплінарний підхід, який передбачає, щоб питання охорони навколишнього середовища, природокористування пронизували всі дис­ципліни, що вивчаються учнями у школі, а студентами у вищих навчальних закладах. В умовах дитячого садка здійснення міждис­циплінарного підходу означає, що формування позитивного ставлення до природи повинно здійснюватися не тільки в процесі ознайомлення дітей з природою, але й в усіх інших розділах роботи дитячого садка. Наприклад, під час формування культурно-гігієнічних навичок (умивання, миття рук) потрібно розповідати про цінність води для природи, життя людини, привчати економно витрачати її тощо.

У міжнародних рекомендаціях підкреслюється, що в дошкіль­ному і молодшому шкільному віці слід забезпечити якомога біль­ші безпосередніх контактів дітей з природою. Всі ці рекомендації повинні щоденно втілюватися у практиці роботи дитячих дошкіль­них закладів.

Питання екологічного виховання досліджувалося у дітей як шкільного, так і дошкільного віку. Враховуючи значення наступності у проведенні цієї роботи, коротко спинимося на них.

У дослідженнях І. Д. Звєрєва, А. П. Залєбного, І. С. Матрусова та ін. ставиться завдання виховати нове покоління людей, які б завзято берегли землю, сади, ліси, воду, повітря. Важливо сформувати у учнів екологічну культуру, виробити усвідомлення того, що в природі все збалансовано, що неприпустимо перебудовувати її на власний розсуд. Природу треба всіляко оберігати, примножувати її багатства.

Дослідниками були конкретизовані завдання екологічного ви­ховання школярів. Враховуючи, що в дошкільному віці починають закладатися основи для вирішення їх і дитячий садок є першою ланкою в системі освіти, ці завдання слід сприймати і як завдання дитячого садка, а реалізація їх повинна здійснюватися з урахуван­ням віку і можливостей дітей. Розглянемо їх.

1. Засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фак­тів, на базі яких визначається оптимальний вплив людини на при­роду відповідно до її законів.

Стосовно дошкільного віку — це засвоєння системних знань, які відображують основну залежність у природі — залежність організ­мів від умов існування. Рослина може рости і розвиватися тільки тоді, коли є потрібні для цього умови: світло, тепло, волога, по­живний ґрунт. Слід піклуватися про створення саме таких умов для рослин.

2.Розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела ма­теріальних і духовних сил суспільства.

Під час проведення практичної роботи з дошкільниками це за­своєння знань про значення рослин і тварин в житті людини і природи, завдяки чому формуються ціннісні орієнтації. В сучасній педагогічній науці поняття ціннісні орієнтації співвідносяться з мотиваційними орієнтаціями особистості. Цінність, зазначав С. Л. Рубінштейн, це значимість для людини чогось у світі. Тільки та цінність, яка визначається, здатна виконувати важливу цін­нісну функцію — функцію орієнтира у поведінці людини, отже, ви­значати її ставлення до природи.

3. Оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями і навичками раціонального природокористування, розвиток здатності оцінювати стан навколишнього середовища, приймати правильні рішення щодо його поліпшення, передбачати можливі наслідки своїх дій і не допускати негативних дій на природу в усіх видах громадсько-трудової діяльності.Уже в дошкільному віці діти оволодівають деякими правилами природокористування: слід охороняти корисні види рослин, тва­рин; не можна брати живих істот з місць їхнього існування; слід дбайливо ставитися до землі, води, повітря, оскільки це середови­ще, де мешкають живі істоти. Дошкільники оцінюють стан своєї ділянки і роблять висновок: на забрудненій ділянці гратися не можна, її треба спочатку прибрати.

4. Розвиток потреби у спілкуванні з природою, прагнення до пізнання навколишньої природи у єдності з морально-естетичними киваннями. Прагнення до пізнання природи і спілкування з нею розвивається у дошкільників під впливом нової інформації, яка повинна іди іонію надходити від дорослих.

5.Активізація діяльності, спрямованої на покращення природі і перетворювального середовища, непримиренність до дій людей що шкодять йому, пропаганда природоохоронних ідей.

Здавалося б, що можливості дітей у дитячому садку для реалізації цього завдання вкрай обмежені, однак діти всіх вікових груп,починаючи з молодшої, самостійно висаджують квіти на ділянці лиш чого садка, доглядають за ними, підгодовують узимку птахів, підгортають сніг під дерева, кущі, захищаючи їх від пошкоджень. Мі і час цільових прогулянок висаджують укорінені живці верб на березі річки, ставка, садять насіння жолудів у лісі. За умови Проведення з дітьми змістовної роботи по ознайомленню з приро­дою вони можуть впливати на поведінку своїх батьків щодо ставлення їх до природи.

У проведених В. Г. Грецовою та 3. П. Плохій дослідженнях простежується спільна точка зору на те, що екологічне виховання дошкільників здійснюється під впливом знань та організації практичної діяльності, в якій застосовуються ці знання.

1. Дослідження доводять, що у формуванні ставлення дітей до природи важливе значення мають їхні знання про естетичні вда­тності об'єктів природи, що зумовлює емоційно-позитивний відгук у дітей.

2.Важливе значення мають знання, які розкривають зв'язки і залежності в природі, оскільки саме вони становлять ту основу, яка визначає оптимальний вплив людини на природу.

3. Дослідження показали, що для формування позитивного ставлення дошкільників до природи потрібно засвоїти знання про Мічення неживої природи, рослин, тварин у житті природи і лю­пині. Саме ці знання забезпечують формування ціннісних орієнта­ції, які визначають поведінку дітей по відношенню до природних об'єктів.

Процес засвоєння моральних норм особистістю відбувається у три етапи. Перший етап полягає у тому, що людина має уявлен­ня про моральну норму. Другий — це поєднання знань про те, що Потребує моральна норма, із знаннями того, чому її треба виконувати. Забезпечити виконання моральної норми може лише третій Цап засвоєння, коли знання моральної норми перетворюється у переконання. Саме цей етап найбільше пов'язаний з діяльністю. Спілкування дошкільників з різноманітними об'єктами природи під час прогулянок, екскурсій створює реальні можливості для засво­єння знань про правила природокористування і одночасно вико­нання їх. Особлива роль при цьому належить самостійному виро­щуванню рослин і тварин і догляду за ними, оскільки ця діяль­ність формує потребу у спілкуванні з природою, мотиви, почуття, інтереси дітей.

Основними критеріями сформованості дбайливого ставлення до­шкільників до природи можна вважати: стійкий прояв піклування про мешканців кутка природи, ділянки дитячого садка, позитивне ставлення до праці в природі, оволодіння правилами природокори­стування.

Основними умовами екологічного виховання дошкільників мож­на вважати такі:

1. Забезпечення міждисциплінарного підходу у формуванні знань про природу і природокористування.

2. Врахування вікових, пізнавальних можливостей дітей у про­цесі екологічного виховання.

3. Організація діяльності, що сприяє поліпшенню навколишньо­го середовища.

4. Вибір оптимальних форм і методів роботи з дітьми.

5. Приклад вихователя.

6. Спільна робота дитячого садка і сім'ї.

Важлива роль у здійсненні завдань морального виховання в процесі ознайомлення дітей з природою належить вихованню лю­бові до праці в природі, формуванню перших трудових навичок ви­рощування рослин, догляду за тваринами. Видатний педагог Й. Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує. Саме в процесі праці в природі найбільш комплексно здійснюються завдання ознайом­лення з природою, а на цій основі — і гармонійний розвиток осо­бистості.

Природа є могутнім засобом естетичного виховання дошкільни­ків. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприят­ливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного вихован­ня, а саме: формування естетичних вражень у дітей; навчання ро­зумінню творів мистецтва (пейзажу і натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищі.

Можна без перебільшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — пер­ше джерело краси. Сприймаючи її, людина відображує цю красу у мистецтві, побуті. Без нагромадження естетичних вражень не­можливе ні відтворення краси природи в образотворчій діяльності дітей, ні розуміння образотворчого мистецтва. Насвоєрідність формування у дітей естетичних вражень вказував свій час К.Д. Ушинський, вважаючи, що краса природипередусім сприймається дорослими і вже через них — дітьми. Можна зростати серед чудової природи, але не помічати її. І подібнодо того як молоді птахи навчаються співати з голосу дорослих птахів, естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. У дослідженні, проведеному Є. О. Фльориною, ця думкабула підтверджена експериментально. Вона наполягала на тому щоб в естетичному вихованні прагнути до єдності емоційного іпізнавального. В процесі сприйняття потрібно розширювати і поглиблювати асоціативні зв'язки дітей, процеси аналізу і синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйняття.Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спостереженняприроди, доповнені розповіддю вихователя про естетичні властивості об'єктів природи, красу навколишнього світу. Дослідження Е. М. Нікітіної довели, що дошкільники здатні сприйняти красу пейзажу. Користуючись іншими засобами — поетичним словом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поновити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.Естетичні враження, що формуються у дітей у процесі ознайомлення з природою, є важливою умовою розуміння мистецтва пейзажу і натюрморту. Дослідження Н. М. Зубарєвої, Л. В. Компан­цевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вражень від навколишньої природи на твір мистецтва — пейзаж. Чим яскравіші будуть особисті враження, тим більший інтерес, більші асоціаціївикличе художній твір, що й забезпечить його сприйняття і розуміння.

Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи в образотворчій діяльності, побуті. Це витоки розуміння того, що навколишня при­рода є джерелом збагачення життя прекрасним. У ніжному пла­фоні відтворюється витончена краса конвалії, купини, у барвистій тканині — краса квітучої луки. Навчаючи дітей відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу — квіти, метеликів тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання створювати красу навколо себе.

Велике значення для естетичного виховання має трудова діяль­ність, спрямована на поліпшення навколишнього природного се­редовища. В. О. Сухомлинський підкреслював, що радість праці неможлива без відчуття краси і тут краса не тільки та, яку отри­мує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирішуючи це завдання, вихователі обов'язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квіти, наголошуючи, як прекрасно вигля­дають квітучі рослини, яким гарним стало те місце, де попрацюва­ли діти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ. Здавна було помічено, що перебування серед природи зміцнює організм, підвищує працездатність, і лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фітонцидів — летючих речовин, що їх виділяють рослини. Україн­ський ботанік академік М. Г. Холодний називав їх вітамінами по­вітря. Фітонциди згубно діють на патогенні бактерії, у тому числі й дихальних шляхів, тому діти значно менше хворіють і швидше поновлюють здоров'я, перебуваючи у природі, а не у приміщеннях. Дослідженнями виявлено, що фітонциди сприятливо діють на нер­вову систему, забезпечуючи її активний функціональний стан і запобігаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садків.

Перебування серед природи і дія природних факторів — сонця, повітря, води — стимулюють обмін речовин у дітей, сприяють їх­ньому загартуванню. Під впливом ультрафіолетового проміння в організмі дитини утворюється кальциферол (вітамін О), що сприяє зміцненню кісток скелета.Активні рухи дітей під час перебування на природі сприяють їхньому вдосконаленню, координації.Важливе значення для нормального функціювання нервової си­стеми дитини мають ті сенсорні враження, що вона їх одержує під час спілкування з природою. Лікування красою природи зараз міц­но увійшло у систему оздоровлення людей у санаторіях, пансіона­тах тощо.

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮВ ДИТЯЧОМУ САДКУ. Зміст ознайомлення дошкільників з природою визначається програмою дитячого садка, яка є державним документом і обов'язкова для виконання. Зміст знань визначає характер і рівень розвиткуіндивіда, його інтелектуальної діяльності та світосприймання. Можна говорити про те, що зміст навчання забезпечує управління розвитком особистості.

Під час визначення змісту ознайомлення з природою керуютьсятакими принципами:

1. Принцип виховуючого і розвиваючого характеру знань, відповіднодо якого в програму включаються знання, які виконують три функції у формуванні особистості: інформативну, орієнтовнуі оціночну.

Інформативна функція є основою для формування у дошкільників уявлень про навколишню природу, зв'язки між при­родними об'єктами, ставлення людей до них. Отже, оволодіння сукупністю таких знань сприяє інформованості дітей про навколишній світ, розвиває психічні процеси.

Орієнтовна функція забезпечує дошкільникам вибір напрямку діяльності відповідно до знань. Наприклад, є їстівні і отруйні рослини. Останні не можна їсти, брати у руки.

Оціночна функція полягає в тому, що знання є базою формування ставлення до природи. Без знань про об'єкти природи неможе бути і ставлення до них. Отже, навчальні і виховні завдання в процесі ознайомлення з природою вирішуються комплекс­но,;і оволодіння обсягом знань, умінь, навичок, визначених про­грамою, повинно забезпечити виконання завдань ознайомлення:дошкільників з природою.

Відбір обсягу знань про природу зумовлюється метою виховання, яка коригується суспільством на кожному етапі його роз­цінку. Сучасний етап вимагає більш глибокої уваги до екологіч­ного виховання.

2. Важлива роль принципу доступності. Особливості пізнаваль­ній діяльності дошкільників вимагають урахування вікових особ­ливостей. Психологічними дослідженнями (О. В. Запорожець, Г.О. Люблінська, М. М. Подд'яков, Л. А. Венгер) доведено, що в дошкільному віці йде бурхливий розвиток мислення у єдності. його основних форм — наочно-дійової, наочно-образної, логічної. Переважають у цьому комплексі і мають найбільше значення наочно-образне і наочно-дійове мислення прояви. В сучасних дослідженнях доведено, що дошкільники в процесі предметно-чуттєвої діяльності здатні виділяти деякі сут­тєві зв'язки і відображати їх в образній формі — у формі узагаль­нених уявлень. Засвоєння таких знань важливо для досягнення розвиваючого ефекту у розумовому розвитку дітей, з яким тісно пов'язані інші сторони всебічного розвитку дошкільників.

Доступність знань не означає легкість. Психічний розвиток ди­тини зумовлений навчанням і вихованням, які відіграють визна­чальну роль у темпах, якісних особливостях розвитку. Взаємозв'я­зок навчання і розвитку розглядається як процес протиріч. На­вчання, будуючись не тільки на завершених циклах розвитку пси­хіки, а насамперед на тих психічних функціях, які ще не визріли, рухає вперед їх формування.

3. З принципом доступності тісно пов'язаний принцип науко­вості у відборі знань. Вже у дошкільному віці діти повинні за­своїти системні знання, які об'єднуються навколо провідної залеж­ності в природі, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Як вважають дослідники, такою глобальною залежністю у природі є єдність організму і навколишнього середовища. У рослинному світі ці зв'язки виявляються у відповідності стану рослини основ­ним факторам зовнішнього середовища. У тваринному світі це захисні пристосування — маскуючи забарвлення, відповідність бу­дови тварини способу життя.

Системні знання найбільш повно забезпечують реалізацію принципу науковості, оскільки в їх основу покладено формування елементарних понять, що відображають найбільш суттєві зв'язки. Програма передбачає ознайомлення з живою природою у трьох напрямках: різноманітність рослинного і тваринного світу, ріст і розвиток рослин і тварин, залежність життя істот від факторів зовнішнього середовища.

4. Специфічним принципом відбору знань про природу для ди­тячого садка є принцип енциклопедичності. Вперше він був за­стосований Я. А. Коменським, а в російській педагогіці — К. Д. Ушинським, які вважали за необхідне формувати у дошкіль­ників досить широке коло знань про неживу природу, рослини, тва­рин, працю людей у природі. І сьогодні у програму дитячого садка включається досить широке коло знань про природні матеріали (елементи геологічних знань), метеорологічні явища (елементи метеорології), сезонні зміни в природі (елементи фенології), різно­манітність рослин, їхню будову (елементи ботанічних знань), різ­номанітність тварин (елементи зоологічних знань) тощо. Це по­трібно для того, щоб навчити дитину орієнтуватися у природномусередовищі, сформувати правильне ставлення до природнихоб’єктів.

5.Краєзнавчий принцип виявляється у підборі такого природ­ній о матеріалу, який найбільш поширений у даній місцевості. Ще К. Д. Ушинський вказував на те, що вивчення дітьми природи повинно починатися не з курйозів і диковин, а з того, що безпосередньо оточує дитину. Відомо, що Україна розташована у межах трьох географічних зон: Полісся, Лісостепу і Степу.Вони мають суттєві відмінності у рослинному і тваринному світі, які зумовлені кліматичними і ґрунтовими факторами.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІСТУ ЗНАНЬ ДІТЕЙПРО ПРИРОДУ, УМІНЬ І НАВИЧОК ВИРОЩУВАННЯ РОСЛИН,ДОГЛЯДУ ЗА ТВАРИНАМИ. У наш час створено кілька програм для дитячих садків («Дитина» «Дитина у дошкільні роки», «Малятко», «Українське до­шкілля»), в яких визначається рівень знань, умінь, навичок, які Повинні сформуватися у дітей в процесі ознайомлення їх з природою. Слід відмітити відсутність принципових відмінностей у змісті програм по ознайомленню з природою, спрямованістю кожної з них на вирішення завдань екологічного виховання дошкіль­ними.Програми передбачають ознайомлення дошкільників з явищами і тої природи, рослинним і тваринним світом.Які ж знання про явища неживої природи повинні отримати діти?Формування знань про явища неживої природи включає ознайомлення їх з властивостями піску, глини, ґрунту, повітря, води. У дітей повинні скластися уявлення про існування води в трьох станах, а також розуміння значення води, повітря, ґрунту і їй життя живих істот і на основі цього дбайливого ставлення доних.Дошкільники повинні ознайомитися з метеорологічними елементами (температурними змінами, різними формами опадів, характером вітрів), а також з метеорологічними явищами (зливами,грозами, туманами, завірюхами), світловими явищами (веселкою,зорею), вміти використовувати деякі місцеві ознаки передбачення погоди.

Програми передбачають формування знань про поступові се­зонні зміни, їхній зв'язок із зменшенням чи збільшенням дня і ночі, положеннямСонця на небосхилі, його активністю. У дітей має бути сформоване узагальнене уявлення про те, що зміни в неживій природі призводять до змін рослин, тварин, діяльності людей.

Зміст програм по ознайомленню дітей з рослинним світом включає формування у дітей протягом перебування їх у дитячому садку знань про будову рослин (коріння, стебло, листок, квітка, плід), їх різноманітність і окремі функції (коріння вбирає воду і поживні речовини з ґрунту, утримує рослину у землі, через стеб­ло проходять поживні речовини, насінням рослини розмножую­ться).

Програми передбачають формування у дітей знань про дико­рослі і культурні рослини. За дошкільний період діти повинні ознайомитися з найбільш поширеними городніми, польовими, са­довими рослинами, рослинами квітників, кімнатними декоратив­ними рослинами, знати їхні зовнішні ознаки, основні вимоги до умов життя, вирощування, використання їх людиною. Дошкільни­ки мають навчатися вирощувати рослини на ділянці дитячого сад­ка і в кутку природи, доглядати за ними, ознайомитися з основ­ними фазами в їхньому розвитку.

Усі програми передбачають ознайомлення дітей з дикоросли­ми рослинами природних і штучних рослинних угруповань (дико­рослі дерева, кущі, трав'янисті рослини лісів, лук, степів; бур'яни, придорожні, пустирні рослини). Враховуючи різноманітність при­родних умов, в яких працюють дитячі садки, програми обмежую­ться лише приблизним кількісним визначенням дикорослих рос­лин, з якими знайомляться діти, а також завданням формування у дітей уявлень про значення рослин у природі, житті людини, виховання дбайливого ставлення до них.

Ставиться завдання сформувати у дошкільників узагальнене уявлення про те, що для розвитку рослин потрібні тепло, світло, волога, поживні речовини. Якщо таких факторів зовнішнього се­редовища немає,— рослини не ростуть, не розвиваються. Всі рос­лини потребують уваги і дбайливого ставлення.

Програми визначають коло знань дошкільників про тваринний світ. Протягом перебування дітей у дитячому садку у них повинні бути сформовані знання про зовнішні ознаки, деякі пристосування до способу життя, значення для природи і людини таких систе­матичних груп тварин, як кільчасті черви (дощовий черв'як); чле­нистоногі (павуки, комахи, що є у найближчому оточенні); риби місцевих водойм і акваріумні; земноводні (жаба); плазуни (ящір­ка, черепаха); птахи; ссавці дикі і свійські, що є у навколишньо­му середовищі і характерні для природи України.

У дітей потрібно сформувати узагальнене уявлення про те, що тварини — живі істоти, що для життя їм потрібні певні умови:повітря, їжа, вода. Немає корисних і шкідливих тварин. Життя кожної тварини важливе для життя природи в цілому, до тварин і ставитися дбайливо.

Програми передбачають формування навичок догляду за тваринами, що живуть у кутку природи і на ділянці: готувати і да­ми корм, чистити поїлки, годівниці. Дошкільники за час перебування в дитячому садку повинні помитися з доступною їх розумінню працею людини в природі. На цій основі треба сформувати інтерес і позитивне ставлення дітей до сільськогосподарської праці. Що ж відрізняє програми?

Програма «Українське дошкілля» більше уваги приділяє ознайомленню дітей з історико-етнографічним матеріалом, що повинно бути спрямоване на формування національних рис характеру —і ті до Землі, всього живого, народних традицій, виховання людини -добротворця. Програма досить детально подає зміст знаньпро пори року.

У програмі «Дитина у дошкільні роки» детально розробляються обсяг знань для різних вікових груп за порами року, формування умінь, навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тваринам. Цю програму добре використовувати вихователям– початківцям.

Програма «Малятко» відрізняється від інших меншою деталізацією програмних вимог, відсутністю розподілу змісту за кварталами. У програму включено формування у дошкільників початковихгігієнічних знань. Більш чітко визначені завдання з формування у дошкільників узагальнених уявлень. Використання цієї програми розраховане на вихователів, які добре володіють знан­ні про природу рідного краю.

У програмі «Дитина» зміст побудований за сезонами, більшеуваги приділено пізнавальним діям (практичним, сенсорним, дослідницьким), якими повинні оволодівати діти в процесі ознайомлення з природою. Введено формування гігієнічних знань.

В усіх програмах знайшли втілення результати досліджень попроблемах змісту знань (С.М. Ніколаєвої, І. О. Хайдурової,Ф. Терентьєвої, Н. Н. Кондратьєвої та ін.). На жаль, не знайшло відображення дослідження В. І. Каразану по формуваннюпочаткових географічних уявлень у дітей старшого дошкільного віку.

Структура більшості програм підпорядкована сезонному прин­ципу подання знань, врахована концентричність у розподілі обсягу знань, для дітей різних вікових груп. Поряд з цим є важливою пінка на потребу уникати жорсткого розмежування вимог програми, оскільки у кожній групі є діти різного рівня розвитку. При певному відставанні дитини в розвиткові вихователь повинен добирати такі вимоги розділу програми, які їй під силу засвоїти, і поступово їх ускладнювати. Якщо дитина знає більше, ніж пе­редбачає програма, потрібно забезпечити випереджаюче просуван­ня в оволодінні знаннями, уміннями, навичками.

Важливою особливістю структури програм «Малятко» і «Ди­тина» є введення показників засвоєння змісту знань про природу по кожній віковій групі.

КУТОК ПРИРОДИ І ДІЛЯНКА ДИТЯЧОГО САДКАЯК ОСНОВНА МАТЕРІАЛЬНА БАЗАОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ. Куток природи в дитячому садку — важлива умова організації змістовної діяльності дітей, спрямованої на вирішення завдань ознайомлення дітей з природою.Уперше питання про створення науково-природничих кабінетів було розроблене Є. М. Водовозовою. Дальшу розробку воно зна­йшло у педагогічній діяльності Є. І. Тихєєвої, яка вважала кутки природи обов'язковою умовою обладнання кожного дошкільного закладу. Ця вимога зберігається і тепер.Навчально-виховне значення кутка природи не можна пере­оцінити. Наявність його у груповій кімнаті дозволяє формувати реалістичні уявлення про представників рослинного, тваринного світу через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком тварин, ростом рослин створюються можливості для формування у дошкільників систем­них знань: рослини можуть існувати лише при наявності відпо­відних умов — світла, тепла, вологи, поживного ґрунту; кожна тварина пристосована до певних умов існування і, утримуючи її в кутку природи, слід подбати про створення таких умов.

Спостереження і діяльність, пов'язана з доглядом за мешкан­цями кутка природи, збуджує думку, сприяє встановленню доступ­них розумінню дітей зв'язків, а все це вимагає і відповідного мов­ного оформлення. Об'єкти кутка природи дають змогу вихователю розвивати у дітей сенсорні органи, використовуючи для цього різ­номанітність забарвлення, форм, звуків, запахів природних об'єктів.Особлива роль належить кутку природи у розвитку пізнаваль­них інтересів і спостережливості дітей, оскільки куток природи виконує функцію маленької лабораторії, де проводяться нескладні досліди здійснюються довготривалі спостереження за розвитком рослин і тварин.Використовуючи об'єкти кутка природи, вихователь має змогу здійснювати екологічне виховання — формувати знання про залежності у природі, ціннісні орієнтації. Захоплюючи дітей цікавим і природи, вихователь викликає у них бажання спілкуватися і, формує гуманне дбайливе ставлення до живого.

Наявність кутка природи — неодмінна умова формування першихтрудових навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тва­рин і ми, а також почуття відповідальності за доручену справу. Добре обладнаний куток природи є завжди окрасою групової кімнати. Під час дослідження ставили питання старшим дошкільникам, що вонивважають найкрасивішим у груповій кімнаті. 90 % відповідали, що це куток природи. Спостереження в кутку природи за гарним цвітінням квітів, чудовим підводним світом і акваріума тощо дають змогу збагатити дітей естетичними враженнями і відобразити красу у малюнках.

Укутках природи дитячих садків утримуються рослини і тварини.До їхнього вибору ставляться певні вимоги:

1.Об'єкти кутка природи мають відповідати завданням програми, сприяти їхньому виконанню.

2. Рослини і тварини повинні бути безпечними для дітей. На­приклад, через отруйні властивості не можна утримувати в дитячому садку солянум (паслін), олеандр, маранту, аглаонему, еуфорбію, а також колючі кактуси.

3.Об'єкти кутка природи не повинні вимагати складного догляду

4. Серед об'єктів кутка природи не повинно бути рослин, тварин

які підлягають охороні або чисельність яких незначна.

5. Об'єкти кутка природи повинні змінюватися, поряд з постій­ними мешканцями повинні бути тимчасові. Це забезпечить постій­ний приплив нової інформації — важливу умову для розвитку пізнавальних інтересів дітей.

РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАДНАННЯ КУТКА ПРИРОДИ. Куток природи влаштовується у світлій частині кімнати, що забезпечує сприятливі умови для більшості його мешканців. Для розміщення його використовується стандартне і нестандартне обладнання.

Стандартне обладнання — це секційні меблі із столиком-шафоюв якому зберігаються предмети догляду за об'єктами куткаприроди.

Нестандартне обладнання — це пеньки, невеликі оригінальні стовбури дерев, декоративні грати, на яких розміщують кімнатні рослини, клітки тощо. Вибрані із смаком природні знахідки на­дають куткам природи екзотичності, індивідуальності. Найчастіше таке нестандартне обладнання доповнює стандартне.