Розподіл валового випуску за галузями, що виробляють товари, і за галузями, що виробляють послуги в Україні в 1999 р

Якщо імпорт М перенести у праву частину рівняння (1), то можна обчислити ВВП підсумовуванням кінцевих витрат:

(2)

Розглянемо взаємозв’язки показників правої частини рівняння (2). Експорт мінус імпорт (Е — М) у рівнянні (2) — це сальдо чистого експорту або витрати іноземців. Додатне позитивне сальдо відбиває приплив валової доданої вартості, від’ємне — відплив валової доданої вартості, та, відповідно, і грошей із країни. Від’ємне пасивне сальдо чистого експорту у відсотках до ВВП означає, що відповідна частка створеного за цей період у державі ВВП після переходу у грошову форму опинилась за межами країни і ці гроші втрачено для власної економіки, а через це скорочується номінальна пропозиція грошей. Відплив грошей за кордон є потужним фактором демонетизації економіки, тобто зменшення забезпеченості національного ринку грошима.

Важливим у рівнянні (2) є також співвідношення динаміки витрат на споживання домогосподарствами та державного, або непродуктивного, споживання, яке визначає тенденцію централізації, якщо коефіцієнт більше одиниці, чи децентралізації економіки, якщо коефіцієнт менше одиниці [8]:

Державне (непродуктивне) та, зокрема, надлишкове споживання призводить до подальшої монополізації (централізації) державного кредитування та грошового обігу, що призводить до кредитної інфляції [3], уповільнює подолання занепаду економіки.

Враховуючи те, що валовий випуск галузей, які виробляють товари, і галузей, що виробляють послуги (ВВ), являє собою суму валової доданої вартості та проміжного споживання (ПС), додамо до правої і лівої частин рівняння (1) проміжне споживання (ПС):

(3)

Тоді рівняння (3) можна подати в такому вигляді:

(4)

Рівняння (4), що характеризує умову рівноваги на ринку, є важливим інструментом для балансування національних рахунків. У статистичній практиці воно відоме як метод товарних потоків. Рівняння (4) читається так: “Валовий випуск товарів і послуг плюс імпорт має дорівнювати сумі поставок (продажу), включаючи зміну запасів”.

Якщо ліва частина рівняння (4), тобто виробництво ресурсів, перевищує праву, тобто їх використання, то умова рівноваги порушується (внаслідок, наприклад, недообліку обсягів продажу товарів і послуг). Якщо права частина рівняння (4), тобто використання ресурсів, перевищує ліву, тобто виробництво ресурсів, то умова рівноваги порушується внаслідок, наприклад, недообліку обсягів виробництва, неформальної діяльності і т. ін.

Метод товарних потоків передбачає врахування повного руху товарів і виробництва послуг, включаючи й проміжне споживання. Такий підхід застосовується під час розробки зведеного національного рахунку товарів і послуг, щорічних таблиць “витрати — випуск”. Таблиці формують концептуальні підходи до балансування результатів розрахунків ВВП, здобутих трьома методами: виробничим, розподільним і кінцевого використання.

Важливою особливістю рівняння (4) є те, що його можна використати і на рівні окремих товарів, тобто на мікрорівні. Тоді рівняння читається так: “Виробництво (наприклад, цукру) плюс імпорт цукру дорівнює сумі його проміжного споживання, кінцевого споживання, валового нагромадження, зміни в запасах цукру та його експорту”.

Товарні потоки супроводжуються, як правило, грошовими потоками, тому макроекономічна умова рівноваги на національному ринку може відновлюватись і кругооборотом потоків грошей, а саме показниками вилучення та вливання грошей [2].

2.2. Макроекономічне рівняння товарів і послуг за методом грошових потоків для визначення рівноваги на ринку

Рівновагу в економіці можна визначити не тільки згідно з методом товарних потоків, а й скориставшись методом грошових потоків за умови, що виплачений виробниками дохід дорівнюватиме витратам, яких зазнали ці виробники, тобто товарні потоки за розподільним методом розрахунку валового внутрішнього продукту (як вартості кінцевих товарів і послуг) трансформуються в потоки витрат та доходів за такою формулою:

(1)

де ВП — валовий прибуток, змішаний дохід;

ОП — оплата праці найманих працівників;

П — податки на виробництво та імпорт (на продукти та інше, що пов’язане з виробництвом);

С –– субсидії на виробництво та імпорт;

ДВ — дохід від власності, одержаний від інших країн.

Інформація про грошові потоки надається за зведеними національними рахунками розподілу та використання доходу у статистичних щорічниках України, статистичних збірниках НБУ.

За рівнянням (1) передбачається, що у виробництво має входити і виходити з нього одна й та сама сума грошей. За стабільних умов доходи, одержані домогосподарствами, мають усі витрачатись. Але домогосподарства за інших умов завжди намагаються заощадити кошти, тобто вилучити їх із кругообігу. На макроекономічному рівні заощадження визначаються як різниця між доходами (ресурсами) і витратами на споживання, тобто дохід, який не витрачено, є, за визначенням, заощадженням:

Заощадження = Ресурси – Споживання. (2)

Для компенсації кругообігу грошей потрібне вливання грошей. У складі валового внутрішнього продукту залишаються дві категорії продуктів: ті, які йдуть на кінцеве споживання, і ті, які йдуть у резерв для майбутнього виробництва чи споживання, тобто призначаються для інвестицій. Тому ВВП з погляду використання ресурсів з урахуванням зовнішньоекономічної діяльності визначається за тотожністю:

ВВП + Імпорт – Експорт = Споживання + Інвестиції. (3)

Якщо ліва частина тотожності (3), яка визначає умову рівноваги, є ресурси або кінцеві товари, маємо: Ресурси – Споживання = Інвестиції, а якщо згідно з (2) дістаємо: Ресурси – Споживання = Заощадження, то звідси випливає:

Заощадження = Інвестиції, (4)

що є умовою рівноваги на ринку грошей.

Отже, рівновага в економіці за методом грошових потоків може бути збережена за умови, що сума вилучення грошей дорівнює сумі вливання їх в економіку. За методом грошових потоків розраховується система показників вилучення та вливання грошей (табл. 2.2).

Таблиця 2.2