Статистика макроекономічного попиту і макроекономічної пропозиції товарів і послуг

2.1. Макроекономічне рівняння товарів і послуг за методом товарних потоків для визначення рівноваги на ринку

За методологією системи національних рахунків ООН від 1993 року Державний комітет статистики України розраховує за даними статистичних звітів інституційних одиниць та експертних оцінок такі показники макроекономічного реалізованого попиту (за рік і квартал):

· продаж товарів і послуг домогосподарствам, некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства, державі — кінцеве споживання товарів і послуг (С);

· продаж товарів і послуг підприємствам для виробничих потреб — проміжне споживання (ПС) або проміжні товари і послуги;

· продаж товарів і послуг іншому світу — експорт (Е);

· продаж капітальних або інвестиційних (І) товарів — валове нагромадження основного капіталу.

Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Проміжне споживання становлять витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, використані інституційними одиницями для виробничих потреб (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту, кредитно-фінансових установ тощо). До складу проміжного споживання входять, зокрема, витрати із забезпечення належних умов праці та професійної підготовки працівників, що фінансуються зі спеціальних фондів підприємств, купівлі продуктів харчування та медикаментів медичними установами, витрати військових формувань на озброєння, харчування і обмундирування, квартирні та транспортні витрати осіб, які перебували у відрядженні, за винятком добових.

Проміжне споживання — це товари і послуги з коротким терміном використання в процесі виробництва. Більша частина цих продуктів споживається зразу ж і перетворюється у виробничому процесі в інші продукти (наприклад, перетворення сталі в частини до автомобіля).

Експорт — це товари і послуги, які продані іншому світу.

Валове нагромадження основного капіталу — це товари і послуги, які мають тривалий термін використання (понад рік) і задіяні у процесі виробництва. До валового нагромадження належать:

· житло та інші будівлі й споруди;

· машини та устаткування;

· багаторічні насадження та худоба;

· витрати на розвідку корисних копалин;

· програмне забезпечення ПК, куплене чи вироблене для власного використання;

· оригінали витворів мистецтва, літератури та ін.;

· витрати на поліпшення землі та інших матеріальних невироблених активів (вода, повітря, ліс та ін.);

· витрати з передання власності на всі види товарів капітального характеру, зокрема торговельні націнки, податки та витрати на оплату юридичних послуг;

· чисте придбання цінностей для збереження багатства, які не використовуються у виробництві (придбання дорогоцінних металів, каменів, прикрас і т. ін.).

Валове нагромадження основного капіталу означає, що цей товарний потік розраховується раніше, ніж обчислюється споживання основного капіталу. Чисте нагромадження основного капіталу дорівнює валовому нагромадженню капіталу за відкиданням споживання основного капіталу (зносу). Взагалі слово “капітал” походить від лат.“caput” — голова. Очевидно, це пов’язано з тим, що коли мова заходить про капітал, то до його створення завжди якоюсь мірою причетні людський розум та духовний творчий потенціал. Капітал за видовою структурою може бути речовий або монетарний, а за напрямами використання — торговий, позичковий, власний та ін.

Макроекономічну реалізовану пропозицію характеризують такі статистичні показники:

· валова додана вартість (ВДВ), Σ ВДВ + Σ чисті податки = ВВП;

· імпорт (М).

Валова додана вартість кожної галузі визначається як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням і відображається в основних цінах, тобто з урахуванням субсидій, але за відкиданням податків.

Сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс чисті податки дорівнює валовому внутрішньому продукту (ВВП), тобто ринковій вартості всіх кінцевих товарів і послуг.

Валовий випуск товарів і послуг — це вартість товарів і послуг, які є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді.

Згідно з прийнятими в СНР межами випуск охоплює:

· усі товари незалежно від їх використання (як товари, поставлені іншим одиницям, що їх не виробляють, так і товари, вироблені для власного кінцевого споживання або валового нагромадження, включаючи приріст запасів у виробника);

· послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;

· послуги домашніх господарств з проживання у власному житлі та домашні послуги, які оплачуються. Варто зауважити, що послуги, які надаються домашніми господарствами для власного споживання (приготування їжі, прибирання, догляд за дітьми), не включаються до випуску, але якщо ці послуги надаються на платній основі, вони реєструються як випуск.

Випуск товарів і послуг оцінюється за основними цінами, які відображають реальні надходження виробників. До складу основних цін не входять будь-які податки на продукти, але вони містять субсидії на продукти: виплати з державного бюджету у зв’язку з регулюванням цін, на покриття поточних збитків та компенсацію певних видів витрат.

Наведені щойно основні статистичні показники розраховуються управлінням національних рахунків Держкомстату України за зведеним національним рахунком товарів і послуг, таблицями “Витрати –– Випуск”, за галузями, що виробляють товари, і за галузями, що надають послуги, а також за регіонами з публікацією у статистичному бюлетені “Валова додана вартість за регіонами України”.

Так, у статистичному бюлетені “Валова додана вартість за регіонами України за 1999 рік” наводяться розроблені Державним комітетом статистики України основні показники економічної діяльності регіонів — випуск товарів та послуг і валова додана вартість, їхня структура та зміна індексів фізичного обсягу порівняно з попереднім роком.

В основу визначення обсягів валової доданої вартості регіону покладено виробничий метод, методологію розрахунків якого розроблено відповідно до міжнародних стандартів СНР ООН 1993 року, аналогічних рекомендацій Міждержавного статистичного комітету СНД та набутого досвіду практичної роботи управлінням національних рахунків Держкомстату України.

Сума валової доданої вартості регіонів менша за обсяг такої вартості, розрахованої в цілому по Україні. Різниця полягає в тому, що валова додана вартість окремих галузей визначається повністю тільки на державному рівні. Здебільшого це стосується галузей, які надають послуги суспільству в цілому (охорона здоров’я, фізична культура, соціальне забезпечення, освіта, культура та мистецтво, управління та оборона тощо).

Валова додана вартість регіону складається із суми валової доданої вартості всіх галузей економіки, включаючи галузі, які виробляють товари, та галузі, які виробляють послуги.

Розрахунок показників валової доданої вартості за регіонами ґрунтується на наявній інформаційній базі, коли застосовуються дані статистичної та бухгалтерської звітності, а іноді –– й експертні оцінки. Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.

Якщо виробники вироблять більше продукції, ніж змогли продати, то нереалізовані запаси будуть зареєстровані як “приріст запасів” зі знаком “плюс”. І, навпаки, якщо товаровиробники недооцінили споживчі потреби, то зміна в запасах буде зі знаком “мінус”. Зміна запасів (±D) — це вироблені та імпортовані товари і послуги, які не використовуються у поточному періоді, але зберігаються, щоб бути використаними в інший період. До цієї категорії також належить незавершене виробництво. Врахування показника “зміна запасів” дає змогу записати модель товарного ринку як тотожність макроекономічної реалізованої пропозиції і макроекономічного реалізованого попиту:

(1)

де ВВП + М є макроекономічна реалізована пропозиція.