Художнє мистецтво

Художнє мистецтво було представлено іконописом, фресками та книжковою мініатюрою. Відбувається відхід від візантійських зразків іконопису. Наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст. образи святих наділяються художниками людськими рисами, стають поетичними. Створюються ікони із зображенням перших руських святих – князів Бориса і Гліба. У ХV – ХVІ ст., поряд із зображенням задушевності, доброти і терпимості, в іконописі передається динаміка руху. З ХVІ ст. простежується тяжіння художників до створення навколо персонажів побутової аури. Загалом зображення святих все більше нагадували реальних людей.

У період, що розглядається, продовжувалася традиція монументального живопису. Мистецтво фресок відомо за розписами церкви св. Онуфрія у Лаврові на Львівщині (ХV ст.), Вірменської церкви у Львові (кінець ХІV – початок ХV ст.), де вони виконані у стилі київського художнього мистецтва ХІІ – ХІІІ ст., сполученим із молдавськими, сербськими та іншими зразками.

У виконанні фресок простежувалися західноєвропейські гуманістичні тенденції. Вважається, що розписи церкви св. Миколи в с. Горяни на Закарпатті (ХІV ст.) були здійснені італійськими майстрами. Зміст створених ними зображень яскраво передає внутрішній світ образів, показує їх реалістичними. Вітчизняні художники також виявляли високу здатність до втілення новітніх зразків західноєвропейського мистецтва. Про високий рівень майстерності наших живописців та близькість їм ідей гуманізму свідчить їхня діяльність у Польщі. Відомо, що в ХІV ст. українські художники працювали у Вислиці. Впродовж ХV ст. – у Кракові, Любліні, Сандомирі. Зокрема, розписи в Любліні виконувалися на замовлення короля Ягайла групою художників, яку очолював майстер Андрій (вірогідно з Волині). Створені в Польщі на основі гуманістичного підходу фрески передавали образи реальних людей.

У ХV – ХVІ ст. в українських землях з’являються нові форми внутрішнього оздоблення культових споруд. Орнаментальні елементи ікон, вівтарів, іконостасів постають з геометричних, рослинних, тваринних візерунків, інколи людських голів.

У книжковій мініатюрі з ХІV ст. використовувався звіриний та плетений орнамент, який прийшов на зміну раніше поширеним геометричним та рослинним узорам. До середини ХVІ ст. візерунки рослинного характеру знов набули популярності.