Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Процесуальниіі порядок ухвалення та зміст судових постанов
|
|
Зупинимося на вивченні порядку постановлення та структури основного процесуального документа адміністративного суду — постанови, якою відповідно до ст. 158 КАС України суд остаточно вирішує спір по суті.
Як правило, постанови місцевих, апеляційних адміністративних судів та Вищого адміністративного суду України за змістом і процедурою постановлення в основному подібні.
Загальні правила постановлення судових постанов у адміністративному процесі закріплені у КАС України (ч.ч. 1-3 СТ. 160, ст. 164, ст. 167). Відповідно до цих положень процесуального законодавства постанови адміністративного суду першої інстанції постановляються за такими правилами.
1. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
3. У виняткових випадках, залежно від складності справи, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.
4. Виправлення в судовій постанові мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.
5. Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку.
5. Судова постанова проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
6. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
7. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови суду. Таку копію не пізніше, як на наступний день після ухвалення надсилають особі, що бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. Якщо копія постанови надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі.
При винесенні рішення суд має вирішити дві групи питань'.
Перша (основна) група питань належить до вирішення матеріально-правового спору між сторонами. Адміністративний суд має вирішити такі питання:
• які юридичні факти у результаті судового розгляду слід визнати встановленими і які невстановленими. Суд у даному випадку має обсудити факти, покладені в основу позову і в основу заперечень проти позову;
• яким чином у зв'язку із встановленням юридичних фактів мають бути оцінені докази. Визнати факт встановленим чи невстановленим суд може в силу його загальновідомості, на підставі встановленої в законі преюдиції або ж на підставі відповідних доказів. У нарадчій кімнаті суд має обговорити кожне питання про достовірність кожного із представлених по справі доказів і оцінити їх у сукупності;
• яка правова норма має бути застосована до встановлених юридичних фактів і відповідно до цього мають бути дані відповіді на такі питання: І) які за своїм змістом правовідносини, що виникли між сторонами; 2) чи слід визнати за позивачем право на задоволення позову чи у позові потрібно відмовити; 3) у якому розмірі слід задовольнити позов, якщо він буде задоволений.
Оцінивши подані по справі докази і визнавши встановленими чи невстановленими факти, покладені в основу позову чи в основу заперечень відповідача, суд зобов'язаний застосувати до встановлених обставин відповідну норму матеріального права. Застосування норми права дозволяє суду з'ясувати характер існуючого між сторонами правовідношення і вирішити основне питання — про задоволення позову чи про відмову у ньому.
Друга група питань пов'язана із розподілом судових витрат та із визначенням порядку і строків виконання рішення:
• у нарадчій кімнаті суд обговорює і вирішує на підставі закону питання про те, на яку сторону і у якому розмірі мають покладатись судові витрати;
• тут же має бути вирішено питання про порядок виконання судового рішення і про строки його виконання.
Безумовно, що запропонована послідовність обговорення питань у нарадчій кімнаті є умовною. Процесуальний закон не визначає порядку засідання при винесенні рішення. Однак на підставі судової практики доцільно дотримуватись таких загальних правил: 1) суд зобов'язаний обговорити та вирішити у нарадчій кімнаті усі перераховані више питання; 2) питання другої групи завжди доцільно розглядати після вирішення питань першої групи; 3) при розгляді питань першої групи доцільно, як правило, перш за все ставити на обговорення питання, пов'язані із встановленням фактів і оцінкою доказів і вже потім вирішити питання про задоволення позову чи про відмову в позові, визначити розмір задоволення позовних вимог тощо.
Отже, під час прийняття постанови суд вирішує (ст. 16! КАС України) такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Розглянувши порядок ухвалення судових постанов адміністративними судами, проаналізуємо зміст цих постанов. Зміст судової постанови — це її внутрішня структура, утворена із взаємопов'язаніа, взаємообумовлених та послідовно викладених частин і їх складовга елементів.
Традиційно постанова адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій складається із чотирьох частин (ст. 163, 207, 232 КАС України): 1) вступної; 2) описової; 3) мотивувальної; 4) резолютивної.
Отже, постанови адміністративних судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій утворені із одних і тих же чотирьох послідовно викладених частин. Однак частини постанови адміністративного суду однієї інстанції за змістом відрізняються від таких же частин постанови адміністративного суду іншої інстанції, що обумовлюється судовою інстанцією, яка розглядає та вирішує публічно-правовий спір.
У першій частині постанови адміністративного суду— вступній частині — міститься загальна інформація про те, де, коли та за участю кого саме відбувся судовий розгляд адміністративної справи. Ця частина підкреслює значення постанови адміністративного суду як акта державної влади, надає йому особливого авторитету і значення.
Так, у вступній частіші постанови адміністративного суду першої інстанції міститься інформація: про дату, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмет адміністративного позову.
Дотримання вказаної форми вступної частини постанови має суттєве значення. Точне зазначення часу винесення постанови необхідне для визначення моменту вступу постанови у законну силу.
Як вже зазначалося зміст ст.ст. 207 та 232 КАС України свідчить, що вступна частина постанови адміністративного суду апеляційної та касаційної інстанцій містить у собі ті ж дані, що і вступна частина постанови адміністративного суду першої інстанції.
Вступна частина постанови адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій починається зі слів "Іменем України " та закінчується словом "встановив ".
Наступна частина постанови адміністративного суду — описова частина — є однією із найголовніших складових частин цього процесуального документа, оскільки містить у собі виклад основних, головних обставин публічно-правового спору, з приводу якого власне і виник спір у суді. Дану частину постанови часто називають історичною, бо вона містить дані про виникнення матеріального правовідношення і спору, позиції сторін, третіх осіб, прокурора'.
У цій частині постанови суд має викласти: хто, з якими вимогами звернувся, до кого ці вимоги заявлено, чим та як ця вимога обґрунтовувалась заявником, які заперечення надійшли, яка була позиція прокурора, представників державних органш, органів місцевого самоврядування. Якщо позовні вимоги змінились або, якщо позов був визнаний відповідачем, це також має бути зазначено в описовій частині рішення. Усі ці дані містяться у рішенні після слів "встановив" і закінчуються фразою приблизно такого змісту: "дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, шо позов слід задовольнити (слід задовольнити частково, не підлягає задоволенню) на таких підставах"'.
Однак описова частина постанови адміністративного суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій дещо відрізняються одна від одної.
Описова частина постанови адміністративного суду першої інстанції містить у собі короткий зміст позовних вимог і позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші докази, досліджені судом (ч. 2 ст. 163 КАС України).
Натомість у описовій частині постанови адміністративного суду апеляційної інстанції має бути зазначено (ч. 2 ст. 207 КАС України): короткий зміст позовних вимог і постанови суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини.
Описова частина постанови суду касаційної інстанції (ч. 2 ст. 232 КАС України) містить: короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій; короткий зміст вимог касаційної скарги; узагальнення доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальнений виклад позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справі.
Мотивувальна частина постанови адміністративного суду першої інстанції (ч. З ст. 163 КАС України) викладається із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови і положення закону, яким він керувався.
У мотивувальній частині постанови адміністративного суду апеляційної інстанції (ч. З ст. 207 КАС України) міститься інформація про: встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Мотивувальна частина постанови адміністративного суду касаг^ігіної інстанції описує мотиви, з яких суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався (ч. З ст. 232 КАС України).
Отже, мотивувальна частина постанови адміністративного суду — це її аналітична частина, яка містить фактичне і правове обґрунтування висновків суду по справі. У мотивувальній частині має міститись вказівка, по-перше, на матеріальний закон, на підставі якого вирішено спір, та, по-друге, на процесуальні норми, якими керувався суд при винесенні такого рішення'.
Закінчується мотивувальна частина постанови адміністративного суду приблизно так: "На підставі викладеного вище, враховуючи положення (наводяться норми матеріального права) та керуючись статтями (вказуються норми процесуального права), суд ухвалив:..."
Резолютивна частина постанови адміністративного суду — остаточний висновок суду про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково. Резолютивна частина постанови суду має бути викладена таким чином, щоб не було незрозумілих висновків і спорів під час його виконання. Виходячи із того, що постанова суду є актом правосуддя, який остаточно вирішує справу, у резолютивній частині слід вказувати вичерпні висновки, зроблені із встановлених у мотивувальній частині фактичних обставин публічно-правового споруд.
У резолютивній частині постанови адміністративного су ду першої інстанції (ст. 163 КАС України) міститься інформація про:
висновок суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат;
— ІНШИХ правових наслідків ухваленого рішення;
— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Статтею 207 КАС України закріплено, що у резолютивній частині постанови адміністративного суду апеляційної інстанції зазначається:
— висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги і позовних вимог;
— розподіл судових витрат;
— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Резолютивна частина постанови адміністративного суду касаційної інстанції (ст. 232 КАС України) містить у собі:
— висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог;
— розподіл судових витрат;
— строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.
Date: 2015-07-22; view: 457; Нарушение авторских прав