Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Повноваження сторін у адміністративному процесі
Поняття "повноваження" поєднує у собі права та обов'язки того чи іншого суб'єкта правовідносин. Своєю чергою закріплені КАС України процесуальні права і обов'язки сторін є тими правовими категоріями, які дозволяють позивачеві і відповідачеві досягти юридично значушого для них результату. Права і обов'язки представляють собою також своєрідну систему стримувань та противаг, яка, по-перше, гарантує суб'єктам процесуальних правовідносин можливість вільно здійснювати певний вид поведінки, по-друге, приписує цим суб'єктам чітке дотримання визначених правил поведінки. Взаємозв'язок — "права-обов'язки" є незмінним, виключення одного із цих елементів недопустиме, оскільки здійснення суб'єктивних прав завжди забезпечується дотриманням юридичних обов'язків. Тому без відповідного обсягу повноважень жоден із учасників адміністративного процесу (у тому числі і сторони) не в змозі реалізувати свого процесуально-правового інтересу, досягти власної суб'єктивної процесуальної мети. Розпочинаючи аналіз повноважень сторін у адміністративному процесі, визначимо, що є характерним для процесуальних прав і обов'язків цих сторін. Так, суб'єктивні права сторін у адміністративному процесі можуть бути охарактеризовані такими особливостями^: а) суб'єктивні права - це можливість певної поведінки; б) ця можливість надана особі, яка володіє адміністративною процесуальною правоздатністю та адміністративною процесуальною дієздатністю; в) ця можливість надана: 1) з метою захисту законних прав, свобод та інтересів суб'єкта, який перебуває у правовідносинах із органами державної влади або органами місцевого самоврядування; 2) задля вирішення у судовому порядку публічно-правових спорів, які виникають із таких правовідносин; г) поведінка сторін адміністративного процесу реалізується в адміністративних процесуальних правовідносинах; д) поведінка сторін адміністративного процесу нормативно обмежена; порушення цих меж (міри можливої поведінки) визнається зловживанням правом; е) процесуальні права сторін існують тільки у зв'язку з наявністю відповідних юридичних обов'язків з боку іншого учасника правовідносин і без виконання цих обов'язків не можуть бути реалізовані; ж) реалізація прав гарантується державним примусом або осудом щодо носія кореспондуючого обов'язку; з) процесуальні права сторін мають юридичну природу, оскільки надаються адміністративними процесуальними нормами і гарантуються державою. Тому під правами сторін у адміністративному процесі можна розуміти надану й гарантовану процесуальним законодавством свободу обирати вид поведінки, яка впливатиме на інших учасників адміністративних процесуальних правовідносин з метою забезпечення процесуальних інтересів позивача та відповідача по конкретній адміністративній справі. Протилежністю суб'єктивним правам у адміністративному процесі виступають суб'єктивні юридичні обов'язки сторін. Відмінні особливості цих обов'язків^: а) становлять необхідну, належну поведінку; б) можуть покладатися тільки на дієздатну особу; в) покладаються в інтересах інших осіб; г) такі обов'язки реалізуються в адміністративних процесуальних правовідносинах; д) не можуть існувати поза зв'язками із суб'єктивними правами інших учасників правовідносин у адміністративному процесі; е) реалізація таких обов'язків забезпечується державним примусом або осудом; ж) мають нормативно встановлені межі; з) вони мають юридичну природу, оскільки закріплені адміністративними процесуальними нормами і гарантуються державою. Таким чином, у нашому випадку під обов'язком сторони в адміністративному процесі слід розуміти встановлену державою та забезпечену нормами права його належну поведінку, якої треба дотримуватись під час розгляду та вирішення адміністративного публічно-правового спору. Разом з тим суб'єктивні права та обов'язки мають як спільні ознаки, так і ознаки, що дозволяють їх розмежовувати. Об'єднує їх спільна адміністративно-процесуальна природа, існування в адміністративних процесуальних правовідносинах, наявність меж у поведінці (те й інше є мірою), належність особам, які мають адміністративну процесуальну правоздатність та адміністративну процесуальну дієздатність, наявність державних гарантій. Відмінності полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах їх носія, а обов'язки - в інтересах Інших осіб; б) права — це міра можливої, а не необхідної поведінки'. Отже, повноваження сторін у адміністративному процесі слід розглядати, як закріплені національний процесуальним законодавством (КАС України) їх власні правові можливості та зобов'язання діяти відповідним чином щодо інших учасників такого процесу, адміністративного суду для досягнення дозволеної законом процесуальної мети, захисту, відновлення суб '-єктивних прав, свобод та інтересів. Безпосередньо називаючи права та обов'язки сторін у судовому процесі, необхідно зазначити, що вони можуть бути класифіковані на види за різними критеріями. Так, залежно від правового статусу повноваження сторін поділяються на загальні та спеціальні. Загальні повноваження — права 1 обов'язки, які передбачаються не лише для сторін, а й поширюються на інших учасників адміністративного процесу. Цей вид повноважень закріплений, зокрема, у ст. 49 КАС України. Загальні повноваження можуть бути використані та мають дотримуватись сторонами адміністративного процесу протягом усього розгляду та перегляду адміністративної справи, включно до останньої стадії адміністративного процесу. Відповідно до цієї норми, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Таким чином за- конодавець гарантує усім учасникам адміністративної справи однакові можливості для здійснення своїх інтересів у адміністративному процесі. Крім того, у даному випадку проявляється дія принципу рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Права осіб, які беруть участь у справі, забезпечують їм можливість бути безпосереднім учасником судового розгляду справи, здійснювати процесуальні дії, спрямовані на обгрунтування їхньої процесуальної позиції, доводити обгрунтованість своїх вимог та заперечень, захищати власні суб'єктивні інтереси. Так, особи, які беруть участь у справі мають право: 1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів; 2) знайомитися з матеріалами справи; 3) заявляти клопотання 1 відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; 5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; 6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; 7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 8) знайомитися з технічним записом та журналом судового засідання і подавати письмові зауваження до них; 9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень'; 10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм КАС України. Крім того, особи, які беруть участь у справі, можуть за власний рахунок додатково замовити та отримати в суді засвідчені копії документів 1 витяги з них (ч. 2 ст. 119 КАС України). На відміну від прав, обсяг яких є досить значним, обов'язки сторін, так само як і для решти учасників адміністративного процесу, полягають у такому: 1) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами; 2) сторони зобов'язані неухильно виконувати процесуальні обов'язки; 3) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Також суд може постановити ухвалу про обов'язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники (ч. 1 ст. 120 КАС України). Спеціальні повноваження притаманні виключно сторонам адміністративного процесу. Спеціальні повноваження отримали таку назву, оскільки вони притаманні виключно сторонам адміністративного процесу і, як правило, не можуть здійснюватись іншими учасниками адміністративного процесу. Отже, крім загальних повноважень, визначених ст. 49 КАС України, сторони одночасно користуються власними повноваженнями, які закріплені у ст. 51 КАС України'. Однак повноваженнями сторін у адміністративному процесі можуть наділятись такі його учасники як процесуальні представники і треті особи. Перші здійснюють процесуальні дії в інтересах та від імені сторін, а відтак, представляючи позивача чи відповідача, тимчасово виконують за нього процесуальні дії, спрямовані на постановлення судом позитивного рішення по справі. Відповідно процесуальні представники мають користуватись повноваженнями осіб, яких представляють. Оскільки в адміністративному процесуальному законодавстві закріплено, що треті особи мають власну зацікавленість щодо предмету спору (ст. 53 КАС України), претендують на постановлення рішення суду, яким би задовольнялись їх претензії щодо такого предмету, то, відповідно, вони також визнаються носіями повноважень сторін адміністративного процесу (ст. 54 КАС України), Завдяки спеціальним правам, закріпленим у ст. 51 КАС України, сторони в адміністративному процесі, на відміну від інших учасників, вільно можуть розпоряджатись предметом адміністративного позову, захищати свої матеріальні та процесуальні інтереси у судах вищестоящих інстанцій. Однак важливим є те, що повноваження сторін, згідно з положеннями цієї статті, не е однаковими, вони поділяються залежно від процесуального статусу окремої сторони адміністративного процесу. Так, позивач має право: • змінити підставу або предмет адміністративного позову; • збільшити або зменшити розмір позовних вимог; • відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, у тому числі й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Відповідач мас право: • визнати адміністративний позов повністю або частково; • подати заперечення проти адміністративного позову. Попри наявність у сторін власних специфічних прав, вони можуть здійснювати повноваження спільні і для позивача, і для відповідача. Так, сторони можуть досягти примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі (ч. З ст. 51 КАС України). Види та склад повноважень сторін залежить також від процесуальної стадії, яка у конкретний момент часу відбувається у зв'язку із розглядом та вирішенням публічно-правового спо-РУ- Так, сторони адміністративного процесу наділені такими повноваженнями: — повноваження сторін у суді першої інстанції: 1) у зв'язку із порушенням адміністративної справи та її підготовкою до судового розгляду (ст.ст. 112-113 КАС України); 2) у зв'язку із судовим розглядом адміністративної справи та прийняттям по ній остаточного рішення (ст.ст. 49, 51, 136, 137 КАС України); — повноваження сторін у суді апеляційної інстанції (ст.ст. 185, 192, 193, 194); — повноваження сторін у суді касаційної інстанції (ст.ст. 211, 217, 218, 219 КАС України); — повноваження сторін у провадженні за винятковими обставинами (ст.ст. 236 КАС України); — повноваження сторін у провадженні за нововиявленими обставинами (ст. 246, 251 КАС України); — повноваження сторін щодо примусового виконання судових рішень (ст. 262 КАС України). За ціпьовою спрямованістю повноваження сторін адміністративного процесу поділяються на такі види: — повноваження сторін пов'язані із розвитком адміністративного процесу: повноваження щодо порушення адміністративної справи та підготовки її до судового розгляду (ст. 104, 113, 119), повноваження щодо оскарження ухвал та постанов адміністративного суду (ст.ст. 185, 211, 236 КАС України); — повноваження спрямовані на припинення адміністративного процесу: повноваження щодо укладення мирової угоди (ст.ст. 51, 113, 136, 194, 219, 262 КАС України). Наведені види повноважень сторін адміністративного процесу—далеко не всі, наприклад, свого часу Д. М. Чечотом було запропоновано таку класифікацію процесуальних прав сторін: а) права щодо порушення справи; б) права щодо відмови від позову; в) права щодо визнання позову; г) права щодо укладання мирової угоди; д) права на визначення обсягу судового захисту; е) інші процесуальні права сторін. Повноваження сторін у адміністративному процесі є невід'ємними правовими категоріями, які нерозривно пов'язані із особою позивача і відповідача. Таких осіб не можна обмежити у їх процесуальних правах чи взагалі позбавити будь-яких повноважень, закріплених КАС України. Date: 2015-07-22; view: 884; Нарушение авторских прав |