Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Новітня адміністративна юстиція України
Цей період становлення адміністративної юстиції України характеризується активним розвитком, по-перше, національного законодавства про адміністративну юстицію, по-друге, наукових досліджень даного правового інституту, що пов'язано, передусім, з настанням нової епохи Українського державотворення та законодавства. Незважаючи на досить сприятливі умови та плідні результати процесу становлення адміністративної юстиції в Україні, він, однак, тривав довгий час, супроводжуючись численними дискусіями та прийняттям низки нормативно-правових актів. Становлення, новітньої адміністративної юстиції України, на нашу думку, було ознаменоване, перш за все, проголошенням державного суверенітету України та створенням незалежної Української держави — України, шляхом прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України' та 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України^. Значущість зазначених нормативно-правових актів для становлення адміністративної юстиції визначається тим, що ними Україна проголошувалася незалежною, самостійною, демократичною державою; віднині на її території набирали чинності виключно Конституція і закони України; державна влада в республіці здійснювалася за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову; було розроблено основи для підготовки і прийняття Конституції, законів України. Створено було політичні, законодавчі та організаційно-правові передумови для розбудови власних органів державної влади, у тому числі й судової системи, закріплювалися вихідні засади організації адміністративних судів та здійснення адміністративного судочинства. Активне запровадження адміністративної юстиції в Україні, щоправда, спочатку концептуальних її положень, розпочалося із схвалення Верховною Радою 28 квітня 1992 року Концепції судово-правової реформи в Україні^, яку слід визнати своєрідним стратегічним планом, що передбачав поетапне здійснення цілої низки правових та організаційних заходів, спрямованих на становлення і розвиток судової влади в Україні. Головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової влади визнавалася перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення існуючих форм судочинства. Для досягнення зазначеної мети у ході реформи передбачалося виконання таких завдань: — шляхом чіткого розмежування повноважень гарантувати самостійність і незалежність судових органів від впливу органів законодавчої і виконавчої влади; — реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою і наукою; — створити систему законодавства про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади; — поступово здійснити спеціалізацію судів; — максимально наблизити суди до населення; — чітко визначити компетенцію різних ланок судової системи; — гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Отже, законодавець прагнув до належної організації не лише адміністративної юстиції, а й передбачав запровадження ефективної судової системи в цілому, здатної відтворити світові та європейські ідеї функціонування судової влади, стати дієвим засобом захисту приватних та публічних прав, свобод та інтересів. Концепцією судово-правової реформи в Україні передбачалася поступова організація судової влади, заснованої не лише на принципі територіальності, як це було за часів СРСР, а й з урахуванням принципу спеціалізації судових органів. У цьому документі досить вичерпно регламентувалися засади організації адміністративних судів, визначалося їх місце у загальній системі судових органів та перспективи розвитку адміністративної юстиції в процесі реформування судової влади в Україні. Такі реформаційні нововведення та структурні зміни судової системи мали відбуватися поетапно, на основі розвитку і зміни функцій існуючих судів з поступовим відокремленням ряду їх підрозділів у самостійні ланки судової системи із спеціальною підсудністю або в додаткові судові інстанції. Подальший розвиток національної адміністративної юстиції був пов'язаний з прийняттям Основного Закону України. Справді, нормативно-правовим актом, яким безпосередньо було запроваджено основи адміністративної юстиції в Україні, зокрема, визначено її місце у системі судової влади та загальні принципи її здійснення, безумовно, є Конституція України 1996 року. У розділі VIII "Правосуддя" Основного Закону врегульовано питання, пов'язані із здійсненням правосуддя в державі, визначено юрисдикцію і систему судів, принципи організації системи судів загальної юрисдикції. Конституцією України закріплено також принципи здійснення правосуддя суддями, особливості і порядок заміщення посад суддів. Закріплення в Основному Законі правила "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб" та поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, припинили існування невиправданих обмежень судового контролю за діяльністю адміністрації'. Про нагальність створення правової бази для повноцінного запровадження в Україні такої форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади як адміністративна юстиція зазначалось також і у Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 року "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні"^. Зазначеною Концепцією декларувалася потреба поетапного формування Вищого адміністративного суду України, апеляційних, місцевих адміністративних судів та прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, який би регулював порядок розгляду справ цими судами. Остаточним кроком у формуванні адміністративної юстиції в Україні слід вважати прийняття 7 лютого 2002 року Закону "Про судоустрій України"', яким вперше в державі за всіх часів її існування закріплено структуру та повноваження адміністративних судів, які власне і мали здійснювати правосуддя в публічно-правових справах, й таким чином втілено класичну модель адміністративної юстиції. 1, нарешті, своєрідним завершальним етапом формування інституту національної адміністративної юстиції стало прийняття 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства України' (далі — КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства. Разом з тим необхідно підкреслити, що до прийняття цілого ряду нормативно-правових актів, а саме: Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року. Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року та КАС України повноцінний інститут адміністративної юстиції ще не був сформований, і так само як за радянських часів адміністративне судочинство здійснювалося загальними та спеціалізованими (а саме — господарськими) судами за правилами цивільного та господарського процесів. Варто мати також на увазі, що завершення розробки і прийняття правової бази діяльності адміністративних судів не означало початку їх реального функціонування. Хоча створення повноцінної системи адміністративних судів планувалося завершити протягом трьох років з моменту прийняття Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року, ці суди у визначений строк так і не розпочали роботу, тому їх функції було передано загальним судам. Прийняття згаданих процесуальних нормативно-правових актів і втрата чинності Цивільного процесуального кодексу УРСР від 18 липня 1963 року обумовили певні особливості у правовому регулюванні здійснення загальними судами правосуддя у справах адміністративної юрисдикції, які полягали у такому: а) як уже зазначалось, діяльність загальних місцевих та апеляційних судів щодо розгляду публічно-правових спорів включно до І січня 2005 року регулювалася частиною Б. "Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин" Цивільного процесуального кодексу УРСР від 18 липня 1963 року, поки не набрав чинності Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року. Відповідно до п. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року, заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, подані до набрання чинності цим Кодексом за правилами, встановленими главами 29-32 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, розглядаються в порядку, встановленому КАС України; б) із набранням 1 вересня 2005 року чинності КАС України відповідно до п. 5 Розділу УП "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу розгляд та вирішення адміністративних справ за правилами зазначеного Кодексу продовжували здійснювати загальні місі/еві та апеляційні суди. Передбачалося, що здійснення загальними судами правосуддя у адміністративних справах триватиме до початку діяльності відповідних адміністративних судів. Здійснення господарськими судами правосуддя у справах адміністративної юрисдикції було започатковане прийняттям 4 червня 1991 року Закону УРСР "Про арбітражний суд"' та Арбітражного процесуального кодексу України^ від 6 листопада 1991 року. Згідно з цими нормативно-правовими актами передбачалося, що юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушень. У наш час господарський^ судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Підсумовуючи аналіз новітньої доби адміністративної юстиції України, зазначимо, що цей період умовно можна поділити на два етапи: — перший етап почався з 1990 року і тривав до 2002 року. Характерними ознаками адміністративної юстиції цього періоду є факт розгляду та вирішення публічно-правових спорів загальними та господарськими судами у порядку, відповідно, цивільного та господарського процесів; — другий етап' розпочався у 2002 році, з моменту створення адміністративних судів, відтоді розгляд та вирішення спорів публічно-правового характеру поступово починає здійснюватися цими спеціально створеними судовими органами. Однак, відповідно до перехідних положень КАС України до початку діяльності окружних (місцевих) адміністративних судів підсудні йому справи вирішуються: а) місцевими загальними судами; б) відповідними господарськими судами. Отже, можемо констатувати, що інститут адміністративної юстиції і в українському законодавстві, і у вітчизняній науці активно розвивається: визначено систему та статус адміністративних судів, закріплено правила здійснення адміністративного правосуддя. Проте, навіть попри ці досить прогресивні заходи, спрямовані на остаточне формування адміністративної юстиції в Україні, цей процес, починаючи з 1990 року, все ще триває. Адміністративно-правова наука збагатилася численними науковими доробками, в яких досліджуються сутність та принципи адміністративної юстиції, актуальні питання її становлення в Україні; здійснено спроби розкрити процесуальну природу адміністративної юстиції та особливості її співвідношення з процесуальними категоріями адміністративного права. Продовжується аналіз проблем розвитку національного законодавства про адміністративну юстицію.
Date: 2015-07-22; view: 558; Нарушение авторских прав |