Зв'язок народного та професійного мистецтва другої половини хvііі – середини ХІХ ст

У другій половині ХVІІІ ст. в Україні формувалися основи української

національної школи у професійній музиці. Визначні вчені, письменники,

критикуючи існуючий соціальний лад, заклали основи матеріалістичного світогляду у вітчизняному мистецтві. Це письменник В. Капніст, худож-

ники Д. Левицький, В. Боровиковський, А. Лосенко, композитори

М. Березовський, Д. Бортнянський, філософ, поет і музикант Г. Ско-

ворода та ін. Народнопісенна і народнотанцювальна музика стає не-

від’ємною частиною перших відкритих театральних вистав, репертуа-

ру міських оркестрів; високого рівня досягає розвиток міських побу-

тових жанрів — канта і сольної пісні з інструментальним супроводом.

Під впливом народної пісні, її образів, мелодики формується творчий

доробок вітчизняних композиторів у різних жанрах — від малих форм

камерної музики до великих музично-драматичних та симфонічних

творів.

У першій половині ХІХ ст. розвивається реалістичне мистецтво —

народне за змістом, прогресивне за ідейною спрямованістю. Зміцню-

ються зв’язки між європейською, російською та українською культу-

рами. Для цього процесу характерним є ставлення до народної твор-

чості як до мистецтва, що має величезну естетичну і пізнавальну

цінність, усвідомлення ідейної змістовності й краси народної пісні, яка

відбиває життя й світогляд народу.

Друга половина ХVІІІ — середина ХІХ ст. характеризуються

збагаченням народної музичної творчості, зрослим інтересом до неї по-

етів, письменників, композиторів, музикантів, інтенсивним музичним

життям, появою нових жанрів і форм професійної музики, розвитком

музичної освіти, музичного театру. У 30–40-х роках робиться чимало

спроб гармонізації та аранжування народних пісень і танців для співу

або для виконання на інструменті. У п’єсах помітне місце посідає

музичний супровід. Побут, звичаї народу, його музична спадщина діста-

ли відбиття у творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка,

П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Т. Шевченка.

Велику роль в історії української музичної культури відіграли

російські митці О. Аляб’єв, М. Глінка, О. Даргомижський, О. Сєров.

Cкладними були умови національно-культурного розвитку в Закар-

патті, Галичині, Буковині, які наприкінці ХVІІІ ст. були загарбані

Австрією, але українська культура жила і розвивалася. На початку 30–

40-х років вихованці Львівської духовної семінарії на чолі з М. Шаш-

кевичем починають збирати народні пісні, випускають збірку пісень,

заборонену цензурою. Нова збірка М. Шашкевича, Я. Головацького

та І. Вагилевича “Русалка Дністрова” вийшла друком у 1837 р. Пози-

тивну роль відігравав аматорський музичний драматичний театр (1848–

1850), де працювали місцеві музиканти і композитори.

Отже, починаючи з другої половини ХVІІІ до середини ХІХ ст.

помітно зростало значення української музичної культури, сформувала-

ся національна українська музична школа. Народна пісня висвітлювала

антикріпосницьку боротьбу селян і національно-визвольний рух в усіх

жанрах фольклору.

Праця авторів та упорядників збірок, записів і гармонізації народ-

них пісень мала величезне значення для формування української про-

фесійної музики.