Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Українська наука і культура початку ХІХ ст
На початку ХІХ ст. починається розклад феодально-кріпосницького ладу і формування капіталістичних відносин. Незважаючи на жорстокі утиски, в Україні починає активізуватися культурний процес, який охоплює майже все розмаїття соціального життя. Кращі представники повели активну боротьбу за утвердження національного та народного в літературному та мистецькому процесах. Вони збагачували демократичну культуру ук- раїнського народу, активно викривали узурпаторську політику колоні- ального гноблення, яку проводив царський уряд. У зв’язку з капіталізацією суспільства, а отже, потребою в кадрах, царський уряд був змушений надати можливість здобувати освіту май- же всім соціальним верствам, не тільки дворянству, чиновникам та ду- ховенству, а й міщанам та селянам. Майже загальна неписьменність гальмувала розвиток капіталістич- них відносин. Аналіз кількості шкіл і дітей, що в них навчалися, був невтішний. Так, у 1856 р. навчалися лише 67 тис. чоловік, налічувалося лише 10 гімназій; проміжну ланку між середньою школою та університетом становили ліцеї, їх було лише два — Одеський і Ніжинський. Києво-Могилянська академія була перетворена на духовну. Що- правда, тут поряд із богословськими дисциплінами читалися курси математики, природознавства, фізики, географії, історії, астрономії, давніх і нових мов, це давало можливість частині випускників продов- жувати освіту в університетах та інших вищих навчальних закладах. Але з 1814 р. з програм духовних академій були вилучені світські науки, що негативно позначилося на підготовці слухачів, а також істотно зменши- лась їхня кількість. Вимоги часу диктували і вимоги до підготовки кадрів, а потреба в них щоденно зростала. В Україні в 1805 р. завдяки клопотанням відо- мого вченого, освітнього і громадського діяча В. Каразіна відкривається перший університет у Харкові. У період з 1805 по 1851 р. його за- кінчили близько 3 тис. чоловік, з яких близько 500 пішли на викладаць- ку роботу, а 66 одержали професорське звання, зокрема лікар Ф. Іно- земцев, математик М. Остроградський, філолог О. Потебня та ін. У 1834 р. відкривається Київський університет св. Володимира. При ньому працювали музей старожитностей, фізичний, мінералогічний, зоо- логічний кабінети, було створено ботанічний сад, збудовано університетсь- ку обсерваторію та анатомічний театр. Було закладено підвалини україн- ської історичної школи, школи фольклористики та мовознавства. У першій половині ХІХ ст. відбувається становлення нової україн- ської літератури, яка формувалася на розумінні національних особливо- стей українського народу, на реалістичних засадах і народності. Започатковану Г. Сковородою традицію використання живої україн- ської мови в літературному процесі закріпив І. Котляревський, який у своїх творах вивів її на рівень літературної норми. Почесне місце по- сідають поет-байкар П. Гулак-Артемовський та прозаїк Г. Квітка-Ос- нов’яненко, які писали як українською, так і російською мовами. Ос- танній одним із перших увів у свої твори сатиру, щоправда, дещо із сен- тиментальним присмаком; його повісті “Сватання на Гончарівці”, “Шельменко-денщик”, “Конотопська відьма”, “Пан Халявський” пев- ною мірою заідеалізовані, але досить виразно передають життя і харак- тер українського села. Вони стали популярними серед українського народу. Талановитий байкар Є. Гребінка критично висвітлював негативні сторони кріпосницького ладу. Він поділяв прогресивні погляди інтелі- генції свого часу, допомагав талановитим митцям, вихідцям із народу, зокрема, він узяв участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва та сприяв у виданні “Кобзаря” 1840 р. Т. Шевченко став основоположником революційно-демократичного напрямку та критичного реалізму в новій українській літературі. Його внесок в українську літературу визначив її провідне місце в літературах слов’янських народів. Постала потреба в інформації, що зумовило створення періодичних видань. Виходили газети і журнали “Украинский вестник” (1816– 1819), “Харьковский Демокрит” (1816), “Харьковские известия” (1817– 1924) та ін. У Києві виходив журнал “Києвлянин” (1840–1841 і з 1850). У ньому крім літературних творів публікувалися статті з історії України та інші історичні розвідки. Побачили світ альманахи “Моло- дик” (1843–1844), “Ластівка” (1841), “Сніп” (1841), “Южный рус- ский сборник” (1848). Ці та інші літературні альманахи і збірники активізували літературне життя в Україні. О. Павловський укладає граматику української мови і видає її в 1818 р. у Петербурзі; вона стала поштовхом до наукових студій в ук- раїнському мовознавстві. Найбільший внесок у його розвиток зробили М. Максимович та І. Срезневський. Театральне мистецтво завжди було популярним у народі. Традиція театралізації свят і обрядів простежується здавна, але це були або лю- бительські, або шкільні театри, а з кінця ХVІІІ ст. в Україні почина- ють формуватися перші професійні трупи, а при великих маєтках — кріпосні театри. Найвідомішими з них були трупи Т. Широя, М. Рєп- ніна, Д. Трощинського. Професійну російську трупу започатковано в 1805 р. у Києві. У Полтаві в 1810 р. починає працювати перша україн- ська трупа, душею якої був І. Котляревський. Г. Квітка-Основ’яненко у 1812 р. формує українську трупу в Харкові. Великий внесок у роз- виток театрального мистецтва України зробив М. Щепкін. Популяр- ними у глядачів були п’єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’янен- ка, М. Гоголя, О. Грибоєдова. Видатним художником став Т. Шевченко, який одержав грунтовну фахову підготовку в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв, у май- стерні К. Брюллова. Він заклав підвалини професійного реалістичного мистецтва, виконав велику кількість мистецьких творів у живописі та графіці, став першим українським художником, якого Академія мистецтв вшанувала званням академіка. Наукові студії пробудили наукову думку, завдяки чому було сформо- вано громадські товариства, які об’єднали навколо себе цвіт української інтелігенції — Кирило-Мефодіївське братство, яке виробило першу по- літичну українську програму — федерацію слов’янських народів, грома- ди Києва, Одеси, Полтави, Чернігова. Наприкінці ХІХ ст. відбувається могутній рух за об’єднання ук- раїнців Заходу і Сходу. Цьому активно сприяють митці Центральної України та Галичини. Нове покоління українців об’єднується в гуртки, братства і грома- ди, які пропагували українську ідею і несли її в маси через “Просвіти”, недільні школи, мистецькі гуртки. Поряд із цим наприкінці ХІХ ст. середнє покоління і молодь виходять на рівень політичної свідомості — рівень створення партійних організацій. В Україні працювали партії всіх напрямків: крайні ліві, крайні праві, центристи з об’єднаними програ- мами. У більшості з них провідним гаслом було зробити Україну само- стійною, соборною і незалежною державою. Таким чином, незважаючи на великі втрати, яких зазнала Україна, вона змогла і зуміла при таких обмеженнях і мінімальних можливостях сформувати свідому частину суспільства, яка стала каталізатором і про- відником революційних ідей, ідей боротьби за свободу і незалежність України.
Date: 2015-07-22; view: 390; Нарушение авторских прав |