Харківський університет і його роль у культурі України, та розвитку міста і краю

Першим університетом, який створено на території України, що входила до складу Росії, був Харківський. Він був заснований у листопаді 1804 року з ініціативи видатного просвітника В.Н. Каразіна. У 1811 р. при ньому було засновано Філотехнічне товариство, а у другій половині ХІХ ст. – Харківське математичне товариство, Харківське історико-філологічне товариство, товариства дослідників природи, фізичне, хімічне, юридичне та ін. Боротьба за самовизначення української нації обумовила зростання інтересу до вивчення власного життя, побуту, історії, фольклору. Наприкінці 20-30-х рр. ХІХ ст. при Харківському університеті був створений Гурток любителів української народності, члени якого збирали і записували народні пісні, звичаї, обряди.

Неабиякого розвитку досягла у Харківському університеті математична наука. Так, її ректор у 1813-1820 рр. Тимофій Осиповський видав тритомний підручник "Курс математики". Олександр Ляпунов, професор і завідувач кафедри механіки, створив загальну теорію сталості руху механічних систем, а також написав низку робіт з теорії ймовірностей.

Вчені–педагоги й випускники університету зробили значний внесок у розвиток освіти і науки на Слобожанщині та національне відродження Україні. У Харківському університеті працювали Олександр Потебня – український філолог, філософ, етнограф; Петро Гулак - Артемовський – поет, історик, був ректором університету; Микола Сумцов – фольклорист, етнограф, літературознавець; Ілля Мечников – біолог, фізіолог, ембріолог, імунолог; Дмитро Багалій – український історик, філософ та громадський діяч, академік Української Академії Наук. Видатними вихованцями Харківського університету є історик і етнограф Микола Костомаров, історик Дмитро Яворницький, автор ґрунтовної тритомної праці "Історія запорізьких козаків", психолог Дмитро Узнадзе.