Міфологія і культи слов’ян

Світ слов’янського фольклору надзвичайно різноманітний. Існує переконання, що тексти давніх священних слов’янських пісень, міфів загинули після прийняття християнства на Русі.

У вітчизняній історичній науці, навіть те що залишилося – зокрема ВЕЛЕСОВА КНИГА, вважається деякими вченими підробкою.

Починається Велесова книга закликом схилитися перед Триглавим богом: Сварогом, Перуном і Свентовітом (бог світла). Але тут слід зазначити, що у стародавніх слов’ян не було єдиного розуміння таємниці тройці.

Так, у Києві в Трійцю включали Сварога, Дажбога і Стрибога (як бог вогню і як бог хаосу). У Новгороді Триглав розуміли по-іншому. В нього входили Сварог, Перун і Велес (бог підземного царства, багатства, мудрості).Отже, ми бачимо, що можливо у кожного племені були свої уявлення про богів.

Поступово формуються поняття про головних богів. Так на першому місці стояв Вседержитель (Род), він же батько природи і Владика світу, волею якого тримається доля всього і всіх. Далі йдуть бог світла Сварог та його син, особливо шановний на Русі Дажбог. Особливо вшановувався бог грому та блискавок Перун (син Сварога), бог війни. Дві сили йшли поруч з людиною – Білобог і Чорнобог, що уособлювали добро і зло. Великою пошаною користувалася Мати-Земля.

Основний пантеон супроводжувався низкою малих божеств: богиня водної стихії – Макош, яка разом із своїми помічницями – Долею і Недолею прядуть нитку людської долі (як античні майри), богині життя і смерті – Жива і Марена (Мармара).

Поряд з віруванням в істот (богів) обожнювалися і сили природи: місяць, зірки, вітер. Особливо велика шана віддавалася деревам. Перше місце займав дуб – символ мудрості, ясен – присвячувався Перуну, клен і липа – символ подружжя, береза – символ чистоти. Мабуть, з цих часів веде відлік поетичне народне свято Зеленої неділі, коли практично кожну оселю прикрашають зеленню як символом чистоти, сили духу, єднання з природою. Священними вважали також птахів і тварин. Зокрема, зозуля – провісниця майбутнього; голуб – символ кохання; ластівка – як доля людини; сова – як символ смерті і тьми. З тварин священними були віл і кінь, а з комах – бджола і сонечко.