Свята та обряди східних слов’ян

Календарні свята з їхніми традиційними ігрищами, звеселяннями, пов'язані з етапами господарських робіт, включали і релігійні обряди, і ритуали, забобон і ворожіння, спрямовані на магічне забезпечення бажаного врожаю, родючості, добробуту, здоров'я.

Вже на передодні нового року, а потім повороту сонця на весну починається свято Коляди. Спочатку в будинках гасли вогні, а потім люди добували тертям новий вогонь, запалювали свічки, вогнища, славили початок нового життя сонця, ворожили про свою долю, здійснювали жертвоприношення.

Інший найбільший свято, що співпадає з природними явищами, відзначалося в березні.То був день весняного рівнодення.Слав`яни славили сонце, святкували відродження природи, настання весни. Вони спалювали опудало зими, холоду, смерті; починалася Масниця з її млинцями, що нагадують сонячний круг, проходили гуляння, катання на санях, різні потіхи.

Нове всенародне свято відзначається 23 червня і називається святом Купали. Дівчата в ці дні водили хороводи, кидали в річки вінки. Вночі спалахували купальські вогнища, через які стрибали хлопці і дівчата, що означало ритуал очищення, якому, як би допомагав священний вогонь. У купальні ночі відбувалися так звані "умикання".Молоді люди змовлялися і наречений вів наречену від домашнього вогнища.

Особливими обрядами супроводжувалися найважливіші події в житті людини - народження, весілля, смерть.

Весілля складалася з поклоніння Ладі, Роду і Триглаву, після чого волхв закликав на них благословення, і молодята обходили три рази навколо священного дерева, закликаючи в свідки богів, Чуров і берегинь того місця, де вони знаходилися.

Щоб стати членом племені, дитина повинна була пройти ініціацію. Повитуха обрізала пуповину наконечником бойової стріли у випадку з хлопчиком, або ножицями - у випадку з дівчинкою, та сповила дитину в пелюшку зі знаками роду.

Небіжчиків спалювали на вогнищах, поміщали їх в стародавні тури. Це означало, що людина спливає в підземне царство. Разом з вождем ховали одну з його дружин, в могилу воїна клали останки бойового коня, зброю, прикраси. Життя тривало, за уявленнями слов'ян, і за труною над могилою насипали високий курган і відбувалася язичницька тризна.