Загальний стан дитини не порушений

Флегмонозна форма – характеризується поширенням запального процесу навколо пупка і на прилеглі до нього тканини. Шкіра навколо пупка є гіперемованою і набряклою. Якщо натиснути на прилеглу до пупка ділянку, то з пупкової ранки виступає гній. Загальний стан дитини погіршується, вона стає неспокійною, підвищується температура тіла, втрачається апетит, знижується маса тіла, з’являються диспепсичні явища.

Некротична форма – приєднується некротичний процес тканин. При будь – якої патології пупкової ранки є реальна небезпека поширення інфекції на пупкові судини і розвитку пупкового сепсису.

Лікування

При катаральній формі омфаліту пупкову ранку припікають 5% розчином калію перманганату або 70* спиртом. При гнійних виділеннях з ранки її спочатку промивають 3% розчином перекису водню, а потім припікають вказаними препаратами і присипають порошком стрептоциду або ксероформу.

При флегмонозній формі застосовують антибіотики широкого спектра дії, аскорбінову кислоту, тіамін, при інтоксикації показане в/в введення глюкози, неогемодезу, альбуміну, для підвищення імуних сил в/м призначають імуноглобулін.

При некротичній формі – додатково призначають оперативне втручання – видалення некротичних тканин оперативним шляхом.

Сепсис новонароджених – це бактеріємія, яка виникає на фоні зміненої реактивності і проявляється ознаками важкої генералізованої інфекції.

Епідеміологія

Інфікування дитини може відбуватися в антенатальний (трансплацентарно), інтранатальний (при проходженні пологовими шляхами) та постнатальний періоди. Вхідними воротами є: пупкова ранка, пупкові судини, пошкоджена шкіра та слизові оболонки, травний канал, середнє вухо, очі, сечовидільні шляхи.

Етіологія

Захворювання відноситься до полімікробних, тому що збудниками можуть бути стафілококи, стрептококи, пневмококи та інш.

Сепсис може мати ранній або пізній початок.

Ранній сепсис характеризується появою симптомів захворювання в перші дні після народження, гострим, іноді блискавичним перебігом, численними вогнищами уражень, високою летальністю. Типовими ознаками є: важкий стан при народженні, гіпер – або гіпотермія, зригування, блювання, набряковий синдром, велика втрата маси тіла, блідо – сіра шкіра, мармуровість шкірних покривів, жовтяниця, піодермія, геморагічні висипання, збільшення печінки і селезінки, неврологічні симптоми, ДВЗ – синдром.

Пізній сепсис має інкубаційний період від 3 до 20 днів і такі періоди у своєму перебігу:

Період передвісників - затримка збільшення маси тіла, пізнє відпадання пупкового залишку, широка пупкова ранка,

Початковий період – погіршення загального стану, блідість, піодермія, зригування, нестійкі рідкі випорожнення, гіпотермія, субфебрилітет, зменшення маси тіла, посилення жовтяниці, омфаліт,

Період розгорнутой картини – підвищується температура тіла, але гарячка може бути короткотривалою. Характерні неспокій, млявість, адинамія. Дитина стогне. Може бути втрата свідомості, загострені риси амімічного обличчя. Постійні зригування, блювання, втрата маси тіла, розвиток дистрофії. Колір шкіри сіро – блідий з жовтяничним відтінком, геморагії, іноді піодермія. Знижений тургор шкіри, часто розвивається пневмонія, що проявляється задишкою, зміною перкуторних даних, хрипами. Постійно спостерігаються порушення гемодинаміки, живіт здутий, збільшуються печінка та селезінка, розвивається ДВЗ – синдром.

Лікування

Основні принципи:

· Організація раціонального режиму, догляду і харчування – госпіталізація у спеціалізовані відділення, моніторинг життєво важливих функцій, режим харчування залежно від важкості стану, парентеральне харчування, корекція дисбактеріозу.

· Адекватна оксигенація.

· Інфузійна терапія, яка передбачає корекцію гемодинамічних і метаболічних розладів, підтримання адекватного АТ, дезінтоксикацію, відновлення реологічних властивостей крові – призначають колоїди і кристалоїди, терапію свіжозамороженою плазмою, пресорні аміни (допамін, добутамін), кількість рідини та швидкість введення визначаються станом дитини, добовою потребою, поточними витратами.

· Антибактеріальна терапія – основні принципи: ранній початок, тривале застосування препаратів в оптимальних дозах з урахуванням чутливості збудника. Препарати вибору: амікацин, цефалоспорини, нітроміцин, аміноглікозиди, дифлукан, нізорал, метронідазол.

· Імунокоригувальна терапія – специфічні імуноглобуліни, гіперімунна плазма, бактеріофаги.

· Посиндромна і симптоматична терапія.

· Детоксикація – замінне переливання крові, гемосорбція.

· Санація первинного і метастатичних гнійних вогнищ

3.Очисні клізми

Очисні клізми застосовуються при порушеннях травлення (здуття живота, запорах), перед лікарськими клізмами, незадовго до проведення досліджень травного тракту.

Очисна клізма складається з кип'яченою, підігрітою до температури 33 - 35С води. Кількість води для проведення очисної клізми прямо залежить від ваги і віку дитини. Пропорції такі: до півроку 30 - 60 мл, дітям від 6 до 12 місяців - до 150 мл; від року до двох років - до 200 мл; 2 - 5 років - 300 мл, 5 - 9 років - 400 мл, і старше 10 років - 0, 5 л. Дітям постарше воду можна застосовувати злегка прохолодну.

Для посилення ефекту від очисної клізми маленьким дітям у віці до 1 року слід додати трохи олії у воду або не більше 1 чайної ложки гліцерину.

При проведенні очисних клізм необхідно пам'ятати: при гострому хірургічному захворюванні (апендицит, непрохідність, спайки), різних захворюваннях прямої кишки очисні клізми протипоказані.

Лікарські і живильні клізми.

При проведенні лікарських клізм використовуються спеціальні катетери, що дозволяють ввести за допомогою шприца точно відведені кількість ліки. Лікарські клізми проводяться тільки через 30 - 40 хвилин після очисної клізми, щоб забезпечити більш повне засвоєння ліки кишечником.

При безперервної блювоти робляться живильні клізми. Складаються вони з різних сольових розчинів і слабких розчинів глюкози.

Медична допомога при токсикозі з ексикозом

1.При токсикозі з ексикозом I-II ступеню виконується оральна регiдратацiя в обсязі 50-100 мл/кг маси тіла Оралiтом або Регiдроном, або Глюкосаланом, або кип'яченою водою протягом 4-6 годин. При відсутності ефекту – див. пункт 2.

2.При токсикозі з eксикозом III ступеня – внутрішньовенна iнфузiя 5% глюкози з 0.9% NaCl або розчином Рiнгера (1:1) зі швидкістю 10-20 мл/кг за годину.

3.Госпіталізація при токсикозі I-II ступеня виконується до профільного відділення, при III ступеня – до ВIТ, на ношах в положенні лежачи.

4.Виходячи із наданої інформації, у дитини можна запідозрити скарлатину. Дитину ізолювати в дома. Режим суворий ліжковий, антибіотики (цефалоспорини, аміноглікозиди), жарознижуючі, їжа термічно,хімічно і механічно щадна, рясне пиття, догляд за ротогорлом (полоскання, фарингосептики), догляд за шкірою.

Білет 17.

1.Клініка асфіксії новонародженого

Визначальними критеріями асфіксії новонародженого є дихальні розлади, що ведуть до порушення гемодинаміки, серцевої діяльності, м'язового тонусу і рефлексів.

По тяжкості проявів в акушерстві та гінекології розрізняють 3 ступені асфіксії новонароджених з оцінкою в балах за 10-бальною шкалою (методиці) Апгар протягом першої хвилини після народження: 6-7 балів – легка асфіксія, 4-5 балів – середня і 1-3 бали – важка асфіксія. Оцінка за шкалою Апгар 0 балів розцінюється як клінічна смерть. Критеріями оцінки тяжкості асфіксії новонароджених служать серцебиття, дихання, забарвлення шкіри, вираженість тонусу м'язів і рефлекторної збудливості (п'яткового рефлексу).

При легкому ступені асфіксії перший вдих Новонароджений робить на першій міну після народження, у дитини вислуховується ослаблене дихання, виявляється акроціаноз, ціаноз носогубної області, знижений м'язовий тонус.

Асфіксія новонародженого середньої тяжкості характеризується вдихом на першій Мину, ослабленими регулярними або нерегулярними диханням, слабким криком, брадикардією, зниженням м'язового тонусу і рефлексами, синюшністю шкіри обличчя, стоп та кистей, пульсація пуповини.

Тяжкої асфіксії новонароджених відповідає нерегулярне дихання або апное, відсутність крику, рідкісне серцебиття, арефлексія, атонією або виражена гіпотонія м'язів, блідість шкіри, відсутність пульсації пуповини, розвиток надниркової недостатності.

При асфіксії новонародженого легкої та середньої тяжкості проводиться аспірація вмісту з носоглотки, порожнини рота і шлунка; допоміжна вентиляція легенів масковим способом; введення в пуповинну вену 20% розчину глюкози і кокарбоксилази по вазі. Якщо при асфіксії новонародженого середньої тяжкості спонтанне дихання після проведених заходів НЕ відновилося, проводиться інтубація трахеї, аспірація вмісту з дихальних шляхів, налагоджується апаратна ШВЛ. Додатково внутрішньовенно вводиться розчин натрію гідрокарбонат.

Важка асфіксія новонароджених також вимагає проведення ШВЛ, при брадикардії або асистолії – зовнішнього масажу серця, введення глюкози, кокарбоксилази, преднізолону (гідрокортизону), адреналіну, глюконату кальцію.

Пологова травма – це порушення цілісності та розлад функції тканин і органів новонародженого, що виникають під час пологів. В середньому, біля 2 % дітей отримують під час пологів ті чи інші ушкодження, хоча справжня їх частота не встановлена, оскільки в різних регіонах вона залежить від соціальноекономічних, медичних, біологічних, економічних факторів. Перинатальна гіпоксія і асфіксія часто супроводжують пологові травми, але можуть бути однією з патогенетичних ланок їх виникнення.

Внутрішньочерепна травма(нервової системи)

Параліч n. facialis зустрічається при ураженні накладеними вихідними акушерськими щипцями периферичної ділянки нерва та його гілок.

Симптоми бувають виражені по різному. Можна виявити розширення очної щілини – лагофтальм, або “заяче око”, повіки не заплющуються повністю, при спробі заплющення очне яблуко зміщується вверх і видно білкову оболонку під райдужкою – феномен Белла. На стороні ураження куточок рота опущений, нерухомий, припухлий, носогубна складка відсутня, сльозотеча, асиметрія рота при крику.

Лікування не завжди необхідне. Периферичні парези травматичного генезу мають тенденцію до швидкого відновлення навіть без лікування. При більш глибоких ураженнях в період новонародженості призначають аплікації озокериту, парафіну та інші теплові процедури, ін’єкції вітамінів групи В.

Паралічі плечового сплетення (plexus brachialis) – результат надмірного витягування чи прямого тиску на нервове сплетення (акушерська допомога, патологічне положення плода в пологах з розігнутою голівкою). В залежності від того, які гілки сплетення уражені, розрізняють верхній, нижній і тотальний типи акушерського параліча.

Верхній тип параліча (Дюшена-Ерба) виникає в результаті ураження верхнього первинного пучка плечового сплетення чи шийних корінців, що починаються з сегментів СV-СVI спинного мозку. Частіше буває справа, може бути двобічним і поєднуватись з ураженням спинного мозку.

Клініка досить типова – порушується функція проксимального відділу верхньої кінцівки. Рука приведена до тулуба, розігнута у всіх суглобах, ротована всередину в плечі, пронована у передпліччі, кисть зігнута в долоні, голова нахилена до хворого плеча, плече опущене. Спонтанні рухи відсутні в плечовому та ліктьовому суглобах, рухи в долоні і пальцях збережені, але обмежені. Рука не бере участі в рефлексі Моро, при піднятті дитини в горизонтальному положенні вона звисає. Рефлекс Бабкіна (долонно-ротовий) викликається.

Лікування:

-Грудне вигодовування 7 разів на добу.

-Укладка голівки на ватно-марлевому бублику.

-Фенобарбітал 0,005 ґ 3 р.

-Полісорб 3 ч.л. + 60 мл 5% р-ну глюкози по 20,0ґ 3 р./добу.

-Вітамін Е 5 к.ґ 3 р.

-Розчин глюкози 5% 7-,0 мл + Лазікс 0,5 мл + Панангін 1,0 мл + Дексон 0,3 мл + Рибоксин 1,0 мл вводити в/в

-УВЧ на ліве плече

На фоні проведеного лікування через 10 днів стан дитини покращився, функція лівої ручки почала відновлюватися. На другому етапі лікування призначено:

-Вітамін В1 по 0,5 мл в/м через день

-Вітамін В6 по 0,5 мл в/м через день

-АТФ по 0,5 мл в/м через день

-Масаж загальний з акцентом на ліву ручку

-Озокерит на ліву ручку

Через 20 днів функція лівої ручки відновилася, дитина стала спокійнішою, зник тремор, ністагм, крик став голосний, вираз обличчя спокійний. Дитина виписана додому під нагляд невролога поліклініки з із рекомендаціями з догляду і виголовування.

У випадку важкого параліча рука відділена від тулуба глибокою і повздовжньою складкою (симптом “лялькової ручки” Новіка)

3.Промивання ротової порожнини

Гумовий балончик, стерильні марлеві серветки, 2% р-н гідрокарбонату натрію (або слабко-рожевий р-н перманганату калію, 100% р-н цукрового сиропу), гумові рукавички.

Вимий руки, одягни гумові рукавички.

Візьми гумовий балончик, витисни повітря та набери 2% р-н гідрокарбонату натрію (або слабо-рожевий р-н перманганату калію).

Послідовно декілька разів оброби слизову оболонку ротової порожнини.

Увага!

Туалет слизової оболонки ротової порожнини здоровим дітям не проводять тому, що слизові оболонки сухі та легко травмуються.

Лікувальний розчин зрошує слизову оболонку і витікає в підставлений лоток.

Дітям, старшим 5 років слизову оболонку порожнини рота в випадку стоматиту зрошують аерозольними

Слизову оболонку можна обробити іншим методом. Візьми стерильну марлеву серветку на вказівний палець правої руки, змочи лікувальним розчином. Зафіксуй кінці марлевої серветки в долоні.

Промокуючими рухами обережно оброби слизову оболонку порожнини рота в місцях уражень.

Після виконання маніпуляції в лікувальному закладі зроби відмітку в листку призначень. засобами, такими як «Інгаліпт», «Каметон»,

«Камфомен».