Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Місце ендокринної системи в загальній регуляції функцій організмуДо недавнього часу вважалось, що злагоджена робота всіх органів та систем організму забезпечується двома окремими регуляторними системами — нервовою та ендокринною, де основну роль відігравав гіпофіз. Ця концепція була спростована відкриттям у супраоптичних та паравентрикулярних ядрах гіпоталамуса, секреторних нейронів, в яких відбувається синтез гормонів і гормональних речовин — нейрогормонів. З того часу головною залозою внутрішньої секреції вважається гіпоталамус, який є також невід'ємною частиною проміжного мозку. За допомогою нейрогормональних факторів — релізинг-гормонів — гіпоталамус керує роботою гіпофіза, що регулює активність периферійних залоз внутрішньої секреції. Отже, в ланцюгу гормональної регуляції гіпофізу належить проміжна ланка, а не головна, як вважали раніше.
Значення гіпоталамуса як залози внутрішньої секреції. Релізинг-гормони гіпоталамуса або гормонозвільняючі, фактори по портальних кровоносних судинах з кров'ю надходять у передню долю гіпофіза, де стимулюють чи гальмують синтез тропних гормонів, які, в свою чергу, змінюють секрецію гормонів інших залоз внутрішньої секреції. Так, адренокортикотропінзвільняючий фактор гіпоталамуса стимулює синтез адренокортикотропного гормону (АКТГ) гіпофіза, що підсилює діяльність кори надниркових залоз. Ще приклад: тиреотропінзвільняючий фактор стимулює синтез тиреотропного гормону гіпофіза, який підсилює секрецію гормонів щитовидної залози. Так само інші релізинг-гормони гіпоталамуса через тропні гормони гіпофіза змінюють роботу різних залоз внутрішньої секреції. Крім гормонозвільняючих факторів, гіпоталамус синтезує два важливих гормони, а саме антидіуретичний або вазоприсин, і окситоцин. Ці гормони по аксонах нейросекреторних клітин з гіпоталамуса надходять у задню частину гіпофіза, де й депонуються. Саме тут вони виявлені вперше, тому невірно вважати їх гормонами гіпофіза. Якщо ніжку гіпофіза, яка з'єднує його з гіпоталамусом, перерізати, то гормони з задньої долі зникають, але залишаються в гіпоталамусі. Завдяки наявності в ніжці гіпофіза портальних кровоносних судин та аксонів секреторних нейронів гіпоталамуса здійснюється тісний зв'язок з гіпофізом. Цю систему об'єднують в гіпоталамо-гіпофізарну систему, яка відіграє важливу роль в інтеграції нервової та гормональної регуляції фізіологічних процесів у організмі. Таким чином, завдяки нейросекреторним клітинам гіпоталамуса нервова та гуморальна регуляція об'єднуються в єдину систему нейрогуморальної регуляції всіх функцій в організмі. Центральна нервова система змінює роботу органів та систем, діючи на них через вегетативні й соматичні нерви та залози внутрішньої секреції. Зв'язок центральної нервової системи з ендокринними залозами здійснюється не тільки через гіпоталамо-гіпофізарну систему, а й через симпатичні та парасимпатичні нерви, що іннервують всі залози внутрішньої секреції. Відомо, що вищі центри симпатичної та, парасимпатичної нервових систем теж розташовані, в гіпоталамусі. Отже, функціональна активність ендокринних залоз знаходиться під подвійним контролем гіпоталамуса — гормональним та рефлекторним. Саме тому цей орган вважається головним центром регуляції залоз внутрішньої секреції. Таким чином, центральна нервова система, одержуючи інформацію від навколишнього та внутрішнього середовища, може забезпечити термінову адаптацію організму за рахунок нервового приводу і більш повільну — за рахунок ендокринної системи. Таке повільне пристосування пояснюється тим, що для виділення гормонів та їх транспортування кров'ю до певних органів потрібний деякий час.
Регуляція синтезу гормонів. Вміст гормонів у крові залежить від потреб організму і регулюється за принципом зворотного зв'язку, тобто зниження концентрації того чи іншого гормону зумовлює посилення його синтезу, а підвищення вмісту навпаки, його зниження. Зміна концентрації гормонів у крові сприймається ендокринними залозами за рахунок їх власних рецепторів та рецепторів кровоносних судин, а регуляція здійснюється нейрогуморальним шляхом за участю гіпоталамо-гіпофізарної системи. Класичним прикладом регуляції синтезу гормонів за принципом зворотного зв'язку є стимуляція секреції ендокринних залоз тропними гормонами гіпофіза. Якщо вміст гормонів у крові менший за необхідну кількість, хіміорецептори передають по нервових провідниках відповідну інформацію в гіпоталамус, який синтезує специфічний нейрогормон, що посилює синтез певного тропного гормону гіпофіза, який стимулює секрецію потрібного гормону. Зворотним зв'язком здійснюється також регуляція синтезу гормонів тими речовинами, вміст яких у крові залежить від цих гормонів. Наприклад, інсулін змінює вміст цукру в крові, а підвищення концентрації цукру (гіперглікемія) стимулює синтез інсуліну. Гіпоглікемія, навпаки, гальмує секрецію цього гормону. Надмірне збільшення тих чи інших гормонів в організмі може вирівнюватись їх підсиленою інактивацією за рахунок відповідних антигормонів. Слід пам'ятати, що ін'єкції гормонів з метою лікування можуть гальмувати діяльність відповідних ендокринних залоз, а тривале їх вживання призводить до атрофії цих залоз. Прямого впливу нервової системи на секреторні клітини ендокринних залоз через вегетативні нерви не встановлено. Симпатична та парасимпатична нервові системи змінюють тільки просвіт кровоносних судин цих залоз, а це також впливає на їх роботу.
|