Колоїдно-осадові проби

Для оцінки функції печінки та інших патологічних станів організму широко використовуються колоїдно-осадові (коагуляційні) проби, за допомогою яких діагностують зміни у складі білків сироватки крові (диспротеїнемію).

В основі осадових проб лежить взаємодія глобулінів із речовинами-осадниками. Осадові проби неспецифічні, однак вони допомагають встановити ступінь порушення співвідношення між глобулінами та альбумінами сироватки крові.

Сулемова проба (за Грінстедом)

Принцип методу. Сулема в присутності дрібнодисперсних колоїдів (білків) утворює колоїдний розчин солей ртуті. Порушення дисперсності білкових фракцій сироватки крові призводить до осадження грубодисперсних білків.

Обладнання: мікробюретки, стаканчики (пробірки).

Реактиви: 0,1 %-ний розчин сулеми (отримують із кристалічної сулеми), 0,85%-ний розчин натрію хлориду.

Методика визначення. У пробірку вносять 0,5 мл свіжої сироватки крові і 1 мл 0,85%-ного розчину натрію хлориду, перемішують. За допомогою мікробюретки додають 0,1 %-ний розчин сулеми – на початку в помірній кількості до появи первинного помутніння, а в подальшому – по краплях (з проміжком 20 с) до стійкого помутніння. Результат реакції оцінюють за кількістю витраченого розчину (у мл).

В нормі у здорових корів і нетелей на титрування сироватки крові витрачається 1,6–2,6 мл 0,1 %-ного розчину сулеми. Зниження показника до 1,5 мл і менше спостерігається при гепатиті, гепатодистрофії та цирозі печінки. Чим більше виражені дистрофічні зміни печінки, тим менше витрачається на титрування розчину сулеми. Недоліком є те, що сулема – отруйна речовина (зберігається за списком А).

Проба з розчином міді сульфату
(за Постніковим В.С.)

Осадова проба з розчином міді сульфату показова не тільки в якісному відношенні, але й у кількісному (за кількістю витраченого розчину).

Обладнання: мікробюретки, пробірки.

Реактиви: 0,1 %-ний розчин міді сульфату на дистильованій воді, робочий розчин (у мірній колбі з дистильованою водою розчиняють 0,5 г натрію сульфату, додають 7 мл 1 %-ного розчину міді сульфату, загальний об’єм доводять дистильованою водою до 100 мл).

Хід визначення. У пробірку наливають 1 мл свіжої сироватки крові. Краплями із бюретки додають робочий розчин міді сульфату до появи помутніння, яке не зникає при перемішуванні. Для стійкого помутніння необхідно від 2,1 до 2,3 мл робочого розчину: проба вважається негативною. У тварин з порушенням білоксинтезувальної функції печінки результати оцінюються за наступним критерієм: якщо стійке помутніння сироватки крові настає при додаванні від 1,86 до 2,08 мл реактиву – проба слабопозитивна (+), від 1,76 до 1,85 мл – позитивна (++), 1,76 мл реактиву і менше – різко позитивна (+++).