Проблема інтерпретації різних навчальних текстів на уроках історії

v Проблема інтерпретації навчальних текстів на уроках історії

У попередніх пунктах цієї теми ми вже говорили, що у навчальних текстах історичні події, явища і процеси завжди певним чином інтер­претуються.

Очевидно, що історія як наука не відноситься до числа абсолютно точних, раціональних, безпристрасно об'єктивних. Хоча автори шкільних програм, підручників, учителі історії орієнтовані на те, щоб уникати як схованих, так і явних оцінних суджень... Вони не повинні бути ані апологетами, ані наклепниками. Вони також повинні утри­муватися від переносу в минуле сучасних і особистісних підходів, що було би анахронізмом. Проте природа упередженості, необ'єктивності, перекручування історичного минулого складніша і багатогранніша, ніж це може здаватися на перший погляд. Невипадково Рада Європи присвятила цьому питанню велику програму досліджень і міжнародних зустрічей, що діє вже три десятиліття.

Провідними в аналітичних доповідях і методичних рекомендаціях є два поняття з близькою семантикою: bias і prejudice.

«bias» (англ.: упередженість, необ'єктивність) застосовують до інтерпретацій історії, коли автори описують, зобра­жують реальність, порушуючи баланс підходів і виражаючи власну (упереджену) точку зору. Вона може бути наслідком позиції самого автора чи джерела. Такі упередження можуть носити навмисний характер чи допускатися несвідомо.

«prejudice» (англ.: упередження, забо­бон, пересуд) зображують, характеризують емоційний склад розуму, коли людина, висловлює думки, незалежно від реальності, очевид­ності, заперечуючи, ігноруючи або замовчуючи її. Це також може бу­ти навмисним або несвідомим. Можливо, не всі погодяться з тим, що природа упереджень (bias) криється в історичному мис­ленні, в той час як пересуди, забобони абсолютно з ним несумісні. Історичний контекст може бути розгорнутий об'єктивно, але його добір (формування) носить, звичайно, упереджений характер.

«indoctrination» (англ.: навіювання ідей, ідеологічна обробка)- це про­цес, за допомогою якого люди намагаються переконати інших, схили­ти їх до прийняття певних ідей і відносин, замовчуючи відомі факти, подаючи їх вибірково, навмисно підкреслюючи, виділяючи окремі аспекти минулого. Отже, indoctrination- це спроба впровадити чи увічнити пересуди за рахунок використання упереджених джерел.

У рамках міжнародного семінару «Інноваційні підходи до вивчен­ня та викладання історії в школі», який проходив в Україні за під­тримки Міністерства освіти і науки України спільно з Європейською асоціацією викладачів історії EUROCLIO у 2003 p., значну увагу бу­ло приділено цьому важливому питанню. Воно розглядалось з точки зору того, як застерегтись у навчальному процесі від навіювання уч­ням певних пристрастей, упереджень і пересудів, притаманних сучас­ним підручникам з історії та іншим засобам навчання.

Іншим аспектом цього питання, який обговорювався під час семі­нару, була проблема впливу на учнів різних інтерпретацій, тлумачень, трактувань історичних подій і процесів, з якими вони стикаються на сторінках преси, в кіно або на телебаченні чи в комп'ютерних іграх. Наприклад, останнім часом інформація про цікаві та яскраві події минулого, в центрі яких завжди знаходяться мужні та цікаві постаті героїв та чарівних героїнь, доходить до учнів з історичних фільмів, зокрема голівудських. Зрозуміло, що така інформація часто не має нічого спільного з історичною правдою, а є інтерпретацією, версією авторів фільму, яка підкоряється законам кінематографа як особливо­го жанру мистецтва. Історичні образи, закріплені таким шляхом у свідомості учнів, не тільки є дуже далекими від історичної реальності, але й упередженими. Накладаючись у дітей на певні історичні уявлен­ня про минуле, які вони отримали (або не отримали) на уроках історії, ця версія подій може сприйматись як об'єктивна, науково-історична.

Єдиною можливістю протистояти такому впливу є розвиток в учнів умінь аналізувати та оцінювати різні інтерпретації історичного процесу, критично ставитись до них. Така робота стає передумовою, підґрунтям розвитку критичного мислення, допомагає дітям усвідомити, що історія не завжди є об'єктивною, що не існує єдиної істини щодо минулого, надає можливість посісти власну позицію, виробити свій погляд щодо історичних фактів і свідчень.

Щоб запобігти некритичному сприйняттю учнями історичної інформації, недостатньо тільки навчити їх досліджувати джерела. Важливим є також розвиток вмінь аналізувати та критично оцінюва­ти інтерпретацію минулого, що міститься в будь-якому джерелі. Робо­та з розвитку таких умінь має бути закладена в середину історичного матеріалу в межах програми і конкретного уроку. Тому, працюючи з будь яким текстом, джерелом, вчитель повинен пояснювати і демон­струвати учням цю суб'єктивність, а учні повинні її знаходити, іден­тифікувати і розуміти.

Основними принципами щодо методики роботи над інтерпрета­ціями, які обговорювались на семінарі, є такі положення:

1) історичні інтерпретації завжди незавершені (тобто автори зосере­джують увагу тільки на тому, що їм цікаво, пропускаючи, замовчуючи інше);

2) історичні інтерпретації завжди поєднують докази і витвори автор­ської уяви (частково «знаходимо» у джерелах - частково уявляємо);

3) на інтерпретацію завжди впливає сьогодення;

4) на інтерпретацію завжди впливає власний досвід, знання та погляди, пристрасті та пересуди того, хто описує.

Разом з тим, оскільки вчителі і учні завжди працюють з інтерпре­таціями історичного процесу, насамперед у підручниках, а також, оп­рацьовуючи під час уроку ті чи інші джерела і засоби навчання, треба визначити основні підходи до відбору, які саме інтерпретації треба вивчати. Ключовим питанням при цьому буде не «правильність» тієї чи іншої інтерпретації, а те, які факти, докази і яким чином використав інтерпретатор. Наприклад, інтерпретація археологів спирається на дані розкопок, інтерпретація автора підручника - на збалансований розгляд позицій, точок зору всіх сторін, які задіяні в суспільному конфлікті; інтерпретація авторів художнього твору обумовлена розвит­ком сюжету фільму і може не відповідати реальним історичним подіям. Таким чином, працюючи з учнями, над навичками аналізу та оцін­ки інтерпретацій треба пам'ятати:

- в інтерпретації завжди комбінуються, поєднуються факт, думка автора і авторська уява, адже треба вчити учнів відрізняти ці елемен­ти один від одного;

- будь-яка інтерпретація, трактування історії має цінність тільки, якщо спирається на докази, факти;

- відмінність в інтерпретаціях, тлумаченнях, поясненнях однієї і тієї самої події, періоду, процесу тощо у різних авторів може пояснюва­тись метою викладення, призначенням певній аудиторії та (або) осо­бистістю автора;

- академічна історія є не більш об'єктивною, ніж популярна.

Безумовно головною небезпекою в такому разі стає формування в учнів певного нігілізму по відношенню до історичної науки та історичної правди взагалі. Крім того, існує вірогідність, що учні будуть надавати всім точкам зору рівного значення: як тим, які базуються на фактах, так і тим, які їм суперечать.

Вчителі, які замислюються над цими питаннями, інколи приходять до висновку, що навчати учнів аналізувати та критично осмислювати історичні інтерпретації дуже складно, оскільки незрозуміло: яким са­ме інтерпретаціям ми мусимо навчати школярів та якою є методика такого навчання. Крім того, частина вчителів має сумніви, чи здатні учні зрозуміти такі «дорослі» речі, чи не буде ознайомлення з багато-аспектністю розуміння історичного процесу заплутувати їх? Нарешті доводом «проти» є також розповсюджена думка, що розвиток кри­тичного мислення та аналізу інтерпретацій потребує багато додатко­вого часу.

Якими ж можуть бути загальні методичні підходи до організації роботи учнів над вміннями аналізувати інтерпретації історії і створю­вати власну інтерпретацію на основі фактів і джерел?

Треба зауважити насамперед на тому, що аналіз учнями інтерпре­тацій ефективний тільки за умови, коли він є органічною частиною більш широкого вивчення теми, розділу матеріалу. Іншими словами, учні потребують достатньо глибокого знання загального історичного контексту, історичних фактів і подій перед тим, як вони почнуть пра­цювати з інтерпретаціями. Наприклад, опрацювання декількох оцінок однієї події може бути завершальним моментом вивчення теми і виглядати як порівняння.

Учнів треба навчити опрацьовувати широкий спектр історичних інтерпретацій, включаючи академічну історію, історичну белетристику, фонди музеїв, фільми, дані народного фольклору тощо. Тому звернен­ня учителя на початку уроку, під час мотивації пізнавальної діяль­ності, до інтерпретації минулого, добре відомої їм з художньої літера­тури чи з фільму зацікавлює учнів, зосереджує увагу на вивченні теми.

Залучення учнів до створення ними власних інтерпретацій історії може бути дуже корисним шляхом розуміння ними загальних підходів до того, як і чому з'являються історичні інтерпретації. Прикладом мо­жуть бути такі завдання:

1) Рекламна кампанія.

Ви є фахівцем туристичного бізнесу. Ваша компанія намагається створити новий туристський маршрут по старовинному українському місту Умань. Для того щоб забезпечити приток туристів, вам треба розробити рекламну листівку, яка розрахована на людей, яких ба­жаєте зацікавити.

Перед тим як починати працювати над текстом листівки:

а) ознайомтесь з основними подіями історії міста та описом пам'яток;

б) вирішіть, на кого розрахована ваша листівка: на молодь, на батьків, які відвідують місто разом з дітьми; на людей середнього віку, які подорожують наодинці, тощо.

Вирішіть також, який образ міста ви будете створювати: спокій­ний? Таємничий? Запрошуючий? Збуджуючий? Романтичний? Чи якийсь інший?

Оберіть з запропонованих вам фотографій історичних пам'яток міста тільки 2 фотографії, які ви можете вмістити в текст.

Використовуйте слова, що відображають ваші почуття, коли уяв­ляєте собі таку подорож, але будьте лаконічними і зрозумілими, па­м'ятайте, що рекламна листівка складається з декількох речень.

2) Створюємо музейну експозицію.

Ви - працівник місцевого історичного музею. Вашим завданням є підготувати фотографії, що відображають історію вашого міста на­прикінці XIX ст. Вони будуть вміщені в загальноукраїнське видання, тому вам доручили відібрати тільки 5 фотографій. Але вони повинні відобразити всі сторони суспільного життя. Ви повинні також придумати текст, який буде супроводжувати ваші фотографії.

Аналіз різних інтерпретацій подій може бути основою для написання учнями творчих робіт.

Учні можуть виконувати творчі роботи з аналізу інтерпретацій мину­лого як есе, тобто короткої письмової роботи, яка висвітлює власну по­зицію учня відносно спірного дискусійного питання. Але бажано допо­могти учням навчитись структурувати письмові роботи такого типу.

План есе

Завдання

Аналізуючи завдання, визначте:

найбільш важливі слова у цьому твердженні

ключову історичну ідею

історичний зміст (контекст подій)

Вступна частина

Сутність протиріччя, яке визначено в завданні полягає в тому, що....

Аргументи, які можуть допомогти мені погодитись:

Аргументи, які свідчать проти такої точки зору:

Висновки

Яку з точок зору я вважаю більш обґрунтованою або до якої я схиляюсь і чому?

висновки, до яких поступово за допомогою вчителя мають прийти учні в резуль­таті такої роботи на уроках:

ü у сучасному світі нам часто трапляються інтерпретації минулого в засобах масової інформації, в фільмах, театральних виставах, акаде­мічних дослідженнях, шкільних посібниках, романах, музеях, картинах, народній творчості;

ü нема ніякої ієрархії «правдивості» інтерпретацій (будь-яка з них не є більш правдивою, тільки тому, наприклад, що це праця історика-фахівця) і кожна з них має право на існування;

ü інтерпретації минулого відрізняються одна від одної з багатьох при­чин: мети, доступності для автора доказів і фактів, призначення для пев­ної аудиторії читачів, відповідно до поглядів і симпатій автора, соціаль­ному «замовленню» певної країни, епохи, соціальної групи тощо;

ü інтерпретації мають історичну цінність тільки залежно від того, наскільки вони аргументовані;

ü кваліфіковано аналізувати інтерпретацію можна тільки за умови знання історичного контексту подій, яких вона стосується, та розуміння понять (слів), що автор використовує у своєму тексті.