Методика формування умінь у навчанні історії та інших суспільствознавчих дисциплін

v 3. Методика формування пізнавальних умінь

найбільш важлива робота у цьому напрямі має проводитися у 5-7-х класах, бути систематичною і послідовною. Учитель повинен чітко уявляти, яких при­йомів навчальної роботи відповідно до вікових пізнавальних можли­востей потрібно навчати школярів у конкретних класах, на яких темах і джерелах з давньої та середньовічної історії можна проводити таке навчання.

На початку кожного навчального року методисти радять учителям проводити в класах спеціальні самостійні роботи, які допомагають діагностувати рівень оволодіння основними пізнавальними прийома­ми. За їх результатами визначаються і плануються основні напрями формування в учнів нових пізнавальних умінь і удосконалення вже освоєних.

Робота над прийомом навчальної діяльності, як правило…

почи­нається з його демонстрації. Педагог називає прийом, за допомогою якого був представлений історичний факт (у його викладі чи в навчаль­ному посібнику), розкриває зміст прийому і пояснює, чому в даному випадку був використаний саме цей прийом. При навчанні школярів більш складним прийомам учитель пояснює структуру і порядок дій: розкладає прийом на операції, частина яких уже знайома і використо­вується учнями.

Наприклад, для того щоб навчити учнів 5-го класу ана­лізувати предмети побуту людей у минулому, послідовність діяльності вчителя може бути такою: вчитель пояснює, що аналіз - це виділення у визначеному тексті підручника, історичному документі, іншому дже­релі інформації окремих частин, ознак чи події явища. Аналіз дає мож­ливість виявити ознаки, тобто властивості, характерні риси явища. Істотна ознака - така важлива якість, без якого явище, предмет існу­вати не може, перестає бути собою (наприклад, наявність в олівця стрижня, у списа - наконечника). Далі учитель називає і пояснює основ­ні операції, які складають аналіз предмета і мають бути застосовувані учнями послідовно: