Трудова активність: поняття і показники

Трудова активність – прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (економічної) активності.

Трудова активність може бути потенційною, яка відповідає прагненням особи працювати за винагороду; і реалізованою, коли особа вже є зайнятою. Потенційна трудова активність становить основу формування робочої сили, а реалізована — її зайнятості.

Головним статистичним виміром трудової активності є її рівень (t), що розраовується як відношення чисельного трудоактивного населення (L) до його загльної кількості (S): t= .

Чинники трудової активності:

Соціально-демографічні: стать, вік, сімейний стан, наявність малолітніх дітей, утриманців і членів сім’ї, які потребують систематичного догляду, стан здоров’я.

Демоекономічні: рівень освіти і професійно-кваліфікаційної підготовки, рівень доходів і їх співвідношення з можливим заробітком, наявність інших (крім заробітньої платні) джерел життєдіяльності.

Соціопсихологічні: мобільність (професійна, галузева, територіальна), ставлення до легальної і нелегальної трудової діяльності, готовність до зміни при необхідності первинних умов своєї трудової діяльності, настанови на рівень інтенсивності праці (орієнтація на часткову, повну або вторинну зайнятість).

Економічні: потреба в робочій силі, рівень оплати праці і його співвідношення з прожитковим мінімумом, можливість працевлаштування після перекваліфікації.

Date: 2015-07-17; view: 508; Нарушение авторских прав