Методичні рекомендації. Будь-який бізнес - це конкретна діяльність, організована в межах певної організаційно-правової структури у вигляді підприємства

Будь-який бізнес - це конкретна діяльність, організована в межах певної організаційно-правової структури у вигляді підприємства. Підприємство, прагнучи зайняти свою власну ринкову нішу, формує певний потенціал, тобто виробничі, фінансові, ринкові, інтелектуальні, організаційні, інформаційні можливості, що дозволять закріпити специфічні особливості даного підприємства, створять йому положення на ринку і в остаточному підсумку визначать перспективи його розвитку.

У зв'язку з тим, що рівень реалізації поточних і потенційних можливостей безпосередньо впливає на досягнення опе­ративних, тактичних і стратегічних цілей діяльності підпри­ємства, виникає об'єктивна необхідність у його визначенні, визначенні його якості, тобто оцінці потенціалу підприємства.

Причому, основною характеристикою потенціалу в процесі такої оцінки повинна бути його цінність для досягнення зазначених цілей, що може бути визначена за допомогою відносних або вартісних показників.

Слід сказати, що концепція вартісної оцінки представляється найбільш універсальною і методично обґрунтованою, тому що враховує всі необхідні вимоги до потенціалу як об'єкту оцінки, а саме:

1) комплексність, що виявляється в сукупності взаємо­залежних елементів і синергічного ефекту від їхньої взаємодії;

2) поточні та майбутні результати, пов'язані з його реалізацією;

3) поточний стан і перспективи розвитку зовнішнього середовища.

Вихідною передумовою вартісної оцінки є те, що під­приємство як об'єкт, що характеризується певним рівнем потенціалу, може бути джерелом доходу й об'єктом ринкової угоди, тобто власник підприємства має право продати його, закласти, застрахувати і т. ін. Таким чином, підприємство виступає товаром із усіма характерними для нього власти­востями:

• корисністю для покупця, що виявляється в користуванні та відповідає задоволенню потреби в одержанні доходів. Якщо потенціал підприємства не становить цінності і, отже, підпри­ємство не приносить доход власнику, воно втрачає для нього свою корисність і підлягає продажу. В той же час, якщо хтось інший бачить нові способи його використання і реалізації сформованого потенціалу, то підприємство стає товаром;

• витратами на створення (формування). Дана влас­тивість означає, що одержання доходу, відтворення елементів потенціалу або формування альтернативного бізнесу, нового підприємства супроводжується певними витратами.

Разом з тим, підприємство як об'єкт ринкових угод характеризується і низкою специфічних особливостей, серед яких можна виділити такі:

• по-перше, це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Процеси здійснення витрат і одержання доходів роз'єднані в часі, а розмір останніх невідомий і має імовірнісний характер. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їхнього одержання виявляються меншими за витрати на придбання інвести­ційного товару, він втрачає свою інвестиційну привабливість і потенціал його знецінюється. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може одержати власник, є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця;

• по-друге, підприємство є системою, але продаватися може як система в цілому, так і окремі її підсистеми й елементи. У цьому випадку руйнується його зв'язок з конкретною орга­нізаційно-економічною формою, елементи потенціалу під­приємства стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не саме підприємство, а окремі його складові;

• по-третє, потреба в цьому товарі залежить від процесів, що відбуваються як усередині нього самого, так і в зовнішньому середовищі. Причому, з одного боку, нестабільність у суспільстві обумовлює нестійке становище підприємства, з іншого боку, нестійкість самого підприємства спричиняє подальше наро­стання нестабільності й у самім суспільстві. З цього випливає ще одна особливість підприємства як об'єкта ринкових угод - потреба в регулюванні купівлі-продажу.

В Україні ринкові угоди з такого роду товарами стали можливі завдяки активізації оцінної діяльності в 1991-1992 роках, що було пов'язано з переходом економіки країни в ринкові умови. Істотним імпульсом її розвитку з'явилося прийняття в березні 1992 року Законів України «Про прива­тизацію майна державних підприємств» і «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також інших законодавчих і нормативних документів, що вимагало оцінки будинків, споруджень, приміщень, цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств, об'єктів незавершеного будівництва і т. ін.

Надалі, у зв'язку з приватизацією великих державних підприємств, особливо з переходом до її грошової форми, з'явилася реальна потреба в оцінці бізнесу - діючих підприємств, пакетів акцій, часток, паїв у господарчих това­риствах відкритого та закритого типів, а також нематеріальних активів.

У лютому 1995 року українські оцінювачі за прикладом оцінювачів інших країн об'єдналися в суспільну професійну організацію - Українське товариство оцінювачів (УТО), основними завданнями якого стали:

• становлення професії оцінювача в Україні;

• нормативне та методологічне забезпечення діяльності з оцінки майна, майнових прав і бізнесу;

• сертифікація оцінювачів;

• встановлення міжнародних контактів.

Механізм процесу оцінки, відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року, регламентується Національним Стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Незважаючи на те, що механізм процесу оцінки має універсальний характер, цілі, для яких здійснюється така оцінка можуть істотно варіювати. Так, вищезгаданим Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», регламентуються обов'язкові випадки проведення вартісної оцінки.

Вибір величини вартості, що найбільшою мірою буде відповідати цінності об'єкта угоди, передує процесу оцінки підприємства та його потенціалу.

У даному контексті вартість - це грошовий еквівалент цінності об'єкта, який покупець готовий обміняти на право власності на цей об'єкт. Причому варто розмежовувати поняття вартість і ціна, оскільки перша - це очікувана ціна як результат прояву конкретних умов, а друга відбиває факт витрат, що відбувся, на покупку аналогічних об'єктів за минулими угодами.

Оскільки уявлення про цінність об'єкта залежить від конкретних інтересів покупця, то оцінювачу доводиться визначати різні види вартості.

У Міжнародних стандартах оцінки (8 видання 2008 рік) «Загальні поняття і принципи оцінки», «Нормах професійної оцінної діяльності оцінювача» України, Національному стандарті № 1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав» України, численній навчально-методичній літературі найчастіше зустрічаються види вартості, класи­фіковані за такими ознаками:

• за ступенем ринковості;

• за цілями оцінки;

• за характером аналога;

• за принципами бухгалтерського обліку;

• залежно від перспектив розвитку підприємства.

За ступенем ринковості розрізняють ринкову та неринкову (відмінну від ринкової) вартість.

Поняття ринкової вартості трактується по-різному, але основна ідея викладена в Міжнародних стандартах оцінки (МСО), прийнятих 39 країнами світу, що у редакції 2008 року звучить так:

«Ринкова вартість є розрахункова величина, рівна грошовій сумі, за яку передбачається перехід майна з рук у руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і добровільним продавцем після адекватного мар­кетингу; при цьому покладається, що кожна зі сторін діяла компетентно, розважливо і без примусу». (Стандарт 1 п. З Визначення).

Україна цілком прийняла ці Міжнародні стандарти й у своєму Національному стандарті № 1 «Загальні принципи оцінки майна і майнових прав», затвердженому постановою

Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 (Національний стандарт № 1), майже адекватно визначила поняття ринкової вартості: «Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна зі сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу».

У тому випадку, коли не виконується хоча б одна з умов для визначення ринкової вартості, базою оцінки виступають неринкові види вартості, до яких, відповідно з Національним Стандартом № 1, належать:

вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей;

поточна вартість - вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки;

ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи,
розсудливо і без примусу;

ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою);

вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій;

спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки;

інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;

вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;

оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

дійсна вартість майна для цілей страхування - вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування.

В основі теорії оцінки лежить низка принципів, які є основними в процесі виконання оцінних процедур.

У Міжнародних і Національних стандартах оцінки, спеціальній літературі з оцінної діяльності прийнято виділяти три групи взаємозалежних принципів оцінки:

1) засновані на уявленнях власника;

2) пов'язані з експлуатацією власності;

3) обумовлені дією ринкового середовища:

Група принципів, по в’язаних з уявленням власника про майно, включає:

• принцип корисності. Об'єкт власності має вартість тільки за умов його корисності для потенційного власника або користувача.

Під корисністю в даному випадку розуміють здатність об'єкта власності задовольняти потребу власника в даному місці та протягом даного періоду часу;

• принцип заміщення. Всі об'єкти власності, незважаючи на їхню розмаїтість, є порівняними з точки зору своєї здатності задовольняти певні потреби власника або генерувати йому доход. Тому за придбання об'єкта не сплачується сума, більша від мінімальної ціни об'єкта такої ж корисності, який продається на ринку.

Принцип заміщення дає можливість установити верхню межу вартості оцінюваного майна;

• принцип очікування передбачає, що вартість об'єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очіку­ються від володіння, користування, розпорядження ним.
Інвестор вкладає кошти в об'єкт сьогодні, оскільки очікує від об'єкту власності отримання потоку доходів у майбутньому.

Таким чином, очікування - встановлення поточної вартості доходів або інших вигод, які можуть бути одержані в май­бутньому від володіння власністю.

Група принципів, пов 'язаних з експлуатацією майна, складається з:

– принцип зміни вартості - означає, що вартість об'єкта оцінки, як правило, змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, що підвищують або знижують ступінь корисність такого об'єкта. Наприклад, розвиток транспортної інфраструктури підвищує вартість майнових комплексів підприємств, розташованих у даній територіальній зоні; звільнення висококваліфікованих фахівців, що спроможні інноваційно мислити, скорочує інтелектуальний потенціал підприємства як об'єкта оцінки та зменшує його вартість.

Узагальнюючим для всіх груп принципів, розглянутих вище, є принцип найбільш ефективного використання, який полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміють таке ви­користання майна, що забезпечує створення максимальної вартості об'єкта оцінки. При цьому вивчаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними.

Питання для обговорення

1. В чому полягає суть процеск оцінки потенціалу підприємства? Які системи вимірювання зазвичай для цього застосовуються?

2. Чому вартісна оцінка підприємства об’єктивно характеризує рівень розвитку його потенціалу?

3. Які властивості та особливості підприємства як товару?

4. Які причини обумовили активізацію оцінної діяльності в Україні?

5. З яких етапів складається процес оцінки вартості об'єкта власності? Чи регламентується цей процес нормативно-правовими актами? Чому?

6. Назвіть випадки, за умов яких оцінка вартості є обов'язковою згідно з законодавством України?

7. Чому доцільно оцінювати вартість бізнесу позичальника в процесі визначення його кредитоспроможності?

8. Як можуть вплинути результати оцінки вартості підприємства на прийняття рішень щодо підвищення ефек­тивності поточного управління?

9. Що таке вартість? Чому вона має велику кількість модифікацій?

10. За яких умов можливе визначення ринкової вартості об'єкта оцінки?

11. Що таке споживча вартість? Чи може вона дорівню­вати ринковій?

12. Що таке інвестиційна вартість? Чому вона відрізняється від ринкової?

13. Чим відрізняються вартість відтворення та вартість заміщення?

14. Які умови визначення вартості в користуванні? Які види вартості можна вважати вартістю в користуванні? Чому?

15. Охарактеризуйте принципи, що пов'язані з уявленням власника про об'єкт оцінки.

16. Як впливають принципи внеску та граничної про­дуктивності на визначення вартості об'єкта?

Тести

1. Міра того, скільки покупець буде готовий заплатити за оцінювану власність - це:

а) ціна;

б) вартість;

в) витрати;

г) собівартість.

2. Вартісна оцінка підприємства в цілому проводиться з метою:

а) визначення розміру виручки від реалізації незадіяних у виробничому процесі основних фондів;

б) визначення ступеня усталеності іміджу підприємства;

в) визначення вартості устаткування підприємства, що є об'єктом лізингу;

г) одержання кредиту під заставу частини нерухомості підприємства.

3. Термін «ліквідність підприємства» пов'язаний із:

а) можливістю швидко і вчасно розрахуватися по бор­гових зобов'язаннях;

б) гнучкістю підприємства та здатністю до зміни вироб­ничих факторів в умовах нестабільності зовнішнього середовища;

в) низьким рівнем дебіторської і кредиторської за­боргованості;

г) можливістю швидкого продажу активів за рішенням власника.

4. Властивості підприємства як товару:

а) корисність;

б) цілісність;

в) нестаціонарність;

г) усі перераховані вище.

5. Що з нижче перерахованого не відповідає визначенню ліквідаційної вартості?

а) вартість, розрахована на основі реалізації активів підприємства по частинах;

б) різниця між виручкою від продажу активів під­приємства по окремості та його зобов'язаннями;

в) вартість, що враховує індивідуальні вимоги кон­кретного інвестора;

г) вартість, розрахована для підприємства, що знахо­диться в стані банкрутства.

6. Яка вартість з перерахованих нижче є оціненим грошовим еквівалентом, який може бути отриманий від продажу об'єкта при наявності достатнього періоду часу для адекватного маркетингу за умов зацікавленості в здійсненні угоди покупця та продавця?

а) ринкова вартість;

б) повна вартість заміщення;

в) залишкова ліквідаційна вартість;

г) страхова вартість.

7. Яка вартість з перерахованих нижче є вартістю відтворення нової точної копії об'єкта власності на базі нинішніх цін з використанням таких самих чи подібних матеріалів?

а) повна вартість заміщення;

б) обґрунтована ринкова вартість;

в) скрапова вартість;

г) повна вартість відновлення.

8. Яке з нижче перерахованих визначень є синонімом поняття вартість в обміні?

а) споживча вартість;

б) вартість для конкретного інвестора;

в) ліквідаційна вартість;

г) ринкова вартість.

9. Яке з нижче перерахованих визначень є синонімом поняття «вартість у користуванні»?

а) нормативна вартість;

б) споживча вартість;

в) внутрішня вартість;

г) ринкова вартість.

10. Що з нижчепереліченого не входить у визначення інвестиційної вартості?

а) вартість для конкретного користувача;

б) суб'єктивна вартість;

в) найбільш імовірна ціна за даними ринку;

г) вартість при визначених цілях інвестування.

11. Вартість будівництва споруди в поточних цінах на дату оцінки з корисністю, рівній корисності оцінюваної споруди, із уживанням сучасних матеріалів, сучасних стандартів, проекту, планування - це:

а) вартість в обміні;

б) вартість заміщення;

в) вартість відновлення;

г) залишкова вартість.

12. Що найбільш точно характеризує правильні дії оціню­вача при визначенні остаточної вартості об'єкта різними методами?

а) усереднення показників вартості, отриманих за допо­могою різних методів;

б) прийняття максимального значення як остаточної величини вартості;

в) прийняття до уваги ступеня вірогідності та доречності використання кожного з методів;

г) прийняття мінімального значення як остаточної величини вартості.

13. Підприємство в оцінній діяльності виступає як:

а) об'єкт різних угод;

б) суб'єкт різних угод;

в) товар;

г) усе перераховане.

14. Вартість підприємства як сформованого єдиного цілого це:

а) інвестиційна вартість;

б) вартість діючого підприємства;

в) утилізаційна вартість;

г) ліквідаційна вартість.

15. Об'єкт оцінки - підприємство харчової промисловості. Воно знаходиться у важкому фінансовому стані у зв'язку з відсутністю попиту на продукцію. У регіоні його розташування росте число підприємств переробної промисловості, створю­ються нові робочі місця, підвищується життєвий рівень. За таких умов вартість об'єкта оцінки:

а) росте;

б) падає;

в) не змінюється;

г) залежить тільки від внутрішніх перетворень.

16. Незважаючи на те, що минулі показники та фактичний стан підприємства є важливими в оцінній діяльності, саме майбутнє створює бізнесу додаткову вартість. Дане твер­дження є відбиттям принципу:

а) альтернативності;

б) заміщення;

в) очікування;

г) майбутньої продуктивності.

17. При наявності декількох подібних чи відповідних об'єктів той, який має найменшу ціну, користується найбільшим попитом - загальна суть принципу.

а) заміщення;

б) відповідності;

в) прогресії і регресії;

г) корисності.

18. До принципів, пов'язаних із експлуатацією власності, відносять принцип:

а) зміни вартості;

б) збалансованості;

в) відповідності;

г) корисності.

Ключові терміни і поняття

­ властивості підприємства як товару;

­ особливості підприємства як товару;

­ Українське товариство оцінювачів;

­ Національний стандарт № 1;

­ Міжнародні стандарти оцінки;

­ вартість;

­ ринкова вартість;

­ поточна вартість;

­ ліквідаційна вартість;

­ вартість заміщення;

­ вартість відтворення;

­ залишкова вартість заміщення (відтворення);

­ вартість ліквідації;

­ спеціальна вартість;

­ інвестиційна вартість;

­ вартість у використанні;

­ оціночна вартість;

­ дійсна вартість майна для цілей страхування;

­ принцип корисності;

­ принцип зпміщення;

­ принцип очікування;

­ принцип факторів виробництва;

­ принцип залишкової продуктивності;

­ принцип внеску;

­ принцип збалансованості (пропорційності);

­ принцип попиту та пропозиції (відповідності);

­ принцип конкуренції;

­ принцип зміни вартості;

­ принцип найбільш ефективного використання.

Date: 2015-07-17; view: 716; Нарушение авторских прав