Особливості оцінки потенціалу підприємства для моніторингу поточних можливостей

В загальному розумінні моніторинг можна розглядати з двох позицій:

– по-перше, як спосіб дослідження реальності, що використовується в різних галузях;

– по-друге, як спосіб забезпечення сфери управління своєчасною та якісною інформацією.

Моніторинг поточних можливостей підприємства можна визначити як систему постійного спостереження за реалізацію внутрішніх бізнес-процесів і компетенцій з метою виявлення відповідності результатів, що досягаються, результатам, що очікувались (планувалися).

Таке постійне спостереження передбачає збирання, обробку, зберігання та розповсюдження зацікавленим особам інформації про наявний сукупний потенціал, окремі його елементи та рівень його реалізації.

За умов правильної організації така система дозволяє оцінити стан об’єкта в будь-який момент часу та забезпечити необхідні умови для прогнозування його розвитку.

В основі організації моніторингу є декілька базових принципів, серед яких можна виділити такі ключові:

– цілісність;

– оперативність;

– пріоритет управління;

– відповідність цілей моніторингу засобам його організації;

– націленність на проноз;

– несуперечність.

У зв’язку з тим, що основу визначення поточних можливостей підприємства становить оцінка його потенціалу, то доцільно визначити ті особливості потенціалу, які необхідно враховувати в процесі організації системи моніторингу. Так, основними особливостями за даних умов можна вважати такі:

– динамічність, яка виявляється в постійному розвитку його елементів;

– складність структури, яка має охопити всі його елементи та визначити їх ієрархію;

– комплексність, яка означає необхідність вивченя елементів потенціалу через їх взаємозв’язок і взаємодію;

– функціональність, яка виявляється в досягненні того чи іншого рівня реалізації можливостей через виконання певних функцій.

Дані особливості визначають той факт, що організація моніторингу поточних можливостей підприємства є складним процесом, який має здійснюватися з залученням програмних продуктів, побудованих на основі адекватної системи критеріїв і показників. Така система повинна забезпечити не тільки можливість порівняння поточного стану із запланованим, але й можливість визначення проблемних напрямків діяльності з метою запобігання або мінімізації можливого деструктивного розвитку подій.

Процес організації моніторингу поточних можливостей складається з таких етапів:

1. Визначення цілей та завдань (наприклад, визначення динаміки та тенденцій розвитку сукупного потенціалу через взаємодію окремих його елементів, оцінка рівня реалізації наявних можливостей, актуалізація інформації про реалізацію потенціалу підприємства та ін.).

2. Визначення процесів, які найбільш істотно впливають на формування та реалізацію поточних можливостей (наприклад, для виробничого підприємства такими процесами можуть бути планування та забезпечення виробництва, безпосередньо виробництво, збут продукції, фінансування, інформаційне забезпечення, робота з кадрами та ін.).

3. Визначення складу інформації, яка адекватно характеризує ключові процеси. Ця інформація повинна охоплювати всі елементи потенціалу, що взаємодіють в процесі реалізації визначених бізнес-процесів (техніко-технологічний, виробничий, фінансовий, маркетинговий, кадровий потенціал та ін.)

4. Побудова моделі потенціалу підприємства та на її основі – моделі моніторингу.

Моделювання являє собою процес вивчення складних систем через конструювання поведінки їх елементів. Побудова моделі потенціалу здійснюється з дотриманням таких основних вимог:

– необхідність забезпечення чіткого визначення поточних реалізованих і нералізованих можливостей збуту, виробництва, постачання, фінансування, динаміки їх реалізації з урахуванням внутрішніх взаємозв’язків;

– обов’язкова наявність критеріїв, що дозволяють вивчити якість реалізованих можливостей відповідно до ринкових вимог;

– забезпечення можливостей вивчення причин уповільнення темпів реалізації потенціалу та відставання від запланованого рівня, рівня кокурентів;

– забезпечення можливості вивчення характеру внутрішніх комунікацій;

– наявність критеріїв раціональності функціонування окремих елементів потенціалу та їх взаємодії.

Прикладом моделі потенціалу, в основі якої лежить його оцінка методами майнового підходу, є модель, запропонована в роботі [37], відповідно до якої величина потенціалу підприємства визначається як алгебраїчна сума вартості його майна, витрат на заробітну плату, матеріальне заохочування, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, витрат на розробку технологій, інноваційних рішень, скоректована на коефіцієнт, що враховує вплив природного та інфраструктурного факторів, з урахуванням імовірності виникнення тих чи інших подій.

Іншим прикладом моделі потенціалу підприємства може бути модель, побудована із застосуванням доходного підходу на основі представлення потоку власного капіталу через фактори, які задіяні в його формуванні (вартісні фактори): операційний прибуток, амортизацію, суму зобов’язань і процентів за ними, процентну ставку, ставку податку на прибуток, величину інвестицій і т. ін. Причому будь-який з названих факторів може бути деталізований залежно від вимог до моніторингу (наприклад, операційний прибуток залежить від виручки від реалізації продукції, собівартості продукції, витрат на збут, адміністративних витрат, інших операційних витрат; величина інвестицій залежить від розміру капіталовкладень та величини інвестицій на поповнення оборотного капіталу і т. ін.).

Крім побудови математичних моделей та організації на їх основі моніторингу поточних можливостей, доцільним є конструювання графоаналітичних моделей. Загальний вигляд такої графоаналітичної моделі наведений на рис. 11.1, де кожний вектор відповідає оцінці певного фактору (f ₁, f ₂, f ₃, f ₄, f ₅, f ₆), що описує потенціал підприємства.

Графоаналітичні моделі мають перевагу наочності результатів і дозволяють швидко отримати інформацію щодо проблемних елементів потенціалу. Разом з тим, побудова таких моделей ускладнюється із збільшенням кількості факторів, що впливають на формування та розвиток потенціалу і знаходяться в певній залежності один від одного.

характеризує максимально можливий рівень реалізації потенціалу;

характеризує рівень реалізованого потенціалу.

Рисунок 11.1. Графоаналітична модель потенціалу підприємства

10.2. Спеціальні випадки застосування оцінки підприємства (бізнесу)

Спеціальні випадки застосування оцінки підприємства (бізнесу) стосуються незвичайних господарських ситуацій, які мають місце в ринковій економіці, і деякі з них передбачаються законодавством [26, 101].

Спеціальними випадками вважаються:

– викуп паїв (акцій) закритих компаній (товариств із обмеженою відповідальністю та закритих акціонерних товариств);

– емісія нових акцій;

– підготовка до продажу підприємств, що приватизуються;

– обґрунтування варіантів проведення санації підприємств-банкрутів;

– перевірка ціни пропозиції по акціям закритих акціонерних товариств великими професійними інвесторами.

Порядок викупу паїв закритих компаній визначається, як правило, установчими документами, а для оцінки вартості паю, що викупається, існують такі можливі варіанти:

– компенсація за пай дорівнює номінальній вартості початкового внеску;

– викуп товариством паю здійснюється за його номінальною вартістю, індексованою на рівень інфляції, який склався за період володіння паєм;

– компенсація за пай дорівнює його номінальній вартості, збільшеній на капіталізовані (не розподілені раніше) прибутки, які пропорційні величині пайового внеску;

– вартість паю дорівнює його ринковій вартості, що розраховується як пропорційна частка від загальної ринкової вартості підприємства.

Найбільш обґрунтованим для власника паю та привабливим для інвесто­рів є останній варіант. Оцінка ринкової вартості за таких умов здійснюється з використанням загальноприйнятих в оцінній практиці підходів із подальшим узгодженням отриманих за допомогою різних методів результатів.

Аналогічною є ситуація в закритих акціонерних товариствах, коли оцінюється вартість пакету акцій тих акціонерів, які виходять із складу його засновників.

Випуск нових акцій є важливим засобом додаткового залучення капіталу в тому випадку, коли підприємство-емітент спроможне реінвестувати кошти, отримані з фондового ринку, в проекти, ефективність яких доведена. На жаль, часто зустрічаються ситуації, коли підприємства не спроможні перспективно реінвестувати кошти через необхідність покриття своїх поточних збитків, підтримки наявних потужностей, поповнення власного оборотного капіталу, виплат за простроченими борговими зобов’язаннями.

Тому емісія нових акцій можлива за умов виконання певних вимог підприємством-емітентом, а саме:

– визначення співвідношення між балансовою та оціночною (ринковою) вартістю його власного капіталу;

– якщо оціночна вартість власного капіталу більша за балансову, дозволяється емісія на величину виявленого відхилення;

– якщо оціночна вартість власного капіталу менша за балансову, емісія не дозволяється, а балансова вартість власного капіталу зменшується на величину виявленого відхилення.

В процесі підготовки підприємств до приватизації враховують такі аспекти:

1. Ціна, за якою підприємство (або частки участі в ньому) пропонується до продажу, не повинна бути заниженою, щоб не завдати прямих майнових збитків державі (державному або місцевому бюджету) або завищеною, щоб строк експозиції підприємства не перевищував максимально можливий через відсутність покупців (інвесторів). Визначення такої ціни передбачає, перш за все, використання методів майнового підходу до оцінки.

2. Якщо відомі потенційні покупці (інвестори), то оцінка підприємства, що приватизується, здійснюється відповідно до планів розвитку, ділових можливостей і інформованості покупців (інвесторів), тобто оцінюється вже не ринкова вартість, а інвестиційна з урахуванням вимог конкретного інвестора.

3. Якщо підприємство, що приватизується, знаходиться у стані банкрутства, то до його продажу можливе здійснення комплексу заходів з проведення санації, що впливатиме на величину вартості такого підприємства.

Санація підприємств-банкротів (офіційних або фактично збанкрутілих) передбачає їх фінансове оздоровлення, спрямоване на підвищення продажної ціни. Особливістю оцінки таких підприємств є прогнозування їх оціночної вартості після виконання всього комплексу санаційних заходів, тобто прогнозування майбутньої обґрунтованої ринкової або інвестиційної вартості.

Розрізняють такі санаційні заходи, що впливають на оцінку підприємства:

– санація в режимі економії;

– санація на основі нових інвестиційних проектів з коротким строком окупності (як правило, такі проекти базуються на інноваціях);

– санація на основі продовження перспективних інвестиційних проектів, які були розпочаті раніше, але на їх завершення підприємству не вистачило часу та коштів.

Перевірка ціни пропозиції акцій закритих акціонерних товариств пов’язана з існуванням можливості завищення або заниження акціонерами ціни своїх акцій з цілями, що суперечать цілям розвитку товариства. Тому профе­сійні інвестори здійснюють власну перевірку адекватності ціни, що пропо­нується, ринковим умовам з використанням всіх можливих прийомів і методів.

Питання для обговорення

1. Що таке моніторинг поточних можливостей підприємства? Чому виникає необхідність в його проведенні?

2. Які особливості потенціалу необхідно враховувати в процесі організації системи моніторингу для о

тримання об’єктивних результатів?

3. Охарактеризуйте основні етапи процесу організації моніторингу поточних можливостей підприємства.

4. Які моделі потенціалу доцільно використовувати для оцінки поточних можливостей юридичної фірми, великого машинобудівного підприємства, торгового підприємства? Обґрунтуйте свою позицію.

5. Які існують варіанти оцінки вартості паїв закритих компаній?

6. За яких умов можлива емісія нових акцій підприємством-емітентом?

7. Назвіть особливості оцінки підприємства під час приватизації.

8. Охарактеризуйте санаційні заходи, які змінюють вартість підприємства.