Суб єкти застосування науково-технічних засобів

Під час розслідувань кримінальних справ науково-технічні засоби безпосередньо використовує не тільки слідчий, а й спеціаліст з експертом, які вправі з дозволу слідчого бути присутніми при проведенні допитів та інших слідчих дій. Впровадження в слідчу практику досягнень науково-технічного прогресу деколи натикається на боязнь їх застосування, недовіру до нових методів. При цьому необхідно відрізняти процесуальну обережність (обґрунтовану, принципову) від випадків консерватизму і халатності

Недоліки у використанні при розслідуванні справ науково-технічних засобів можна умовно поділити на організаційні, процесуальні і тактико-технічні.

До недоліків організаційного характеру відносяться: незнання можливостей науково-технічних засобів, невміле користування ними, неправильне використання результатів їх застосування. Процесуальні недоліки можуть вражатися, наприклад, у непопережденні допитуваного про запис його показань на магнітну плівку, у невідображенні у протоколі факту використання науково-технічного засобу, умов застосування, його технічної характеристики тощо. До тактико-технічних недоліків слід віднести: невикористання науково-технічних засобів при проведенні тих слідчих дійде це було б доцільно; недотримання тактичних прийомів і технічних правил застосування цих засобів; неефективне використання даних, отриманих шляхом застосування науково-технічних засобів при проведенні інших слідчих дій та ін.

Використання науково-технічних засобів слідчим

Застосування науково-технічних засобів слідчим має велике теоретичне і практичне значення. Доцільно було б, щоб слідчий особисто використовував науково-технічні засоби під час проведення слідчих дій. Але нажаль ще не завжди можливо з ряду причин: по-перше, слідчий не завжди володіє достатніми практичними навичками поводження з науково-технічними засобами; по-друге, використання їх слідчим деколи перешкоджає вирішення завдань, що стоять перед ним. Він не в стані самостійно зафіксувати за допомогою відео зйомки свої дії і поведінку інших учасників в процесі проведення слідчої дії; по-третє, використання деяких науково-технічних засобів може забрати у слідчого багато часу на чисто технічну роботу (викреслювання масштабних планів); четверте, є ряд науково-технічних засобів, робота з якими пов язана з певним ризиком заподіяти шкоду людині (засоби для вилучення зразків крові).

У цих випадках використовувати науково-технічні засоби повинна особа, які має спеціальні знання і практичні навички.

Слідчий, яки й доручає використання науково-технічних засобів іншій особі, повинен: 1) повідомити, яка мета їх застосування і які завдання повинні бути вирішені за їх допомогою; 2) вказати, де, коли і які науково-технічні засоби необхідно застосувати; 3) впевнитись у придатності конкретних науково-технічних засобів до вирішення оставлених завдань; 4) створити умови, необхідні для застосування відповідної техніки. Крім цього слідчий повинен постійно контролювати процес використання науково-технічних засобів

Як правило науково-технічні засоби застосовуються слідчим самостійно або за допомогою спеціаліста для виявлення, фіксації і вилучення доказів. Але з метою дослідження доказів ці засоби використовує експерт.

В обов язок слідчого входить процесуальне оформлення застосування науково-технічних засобів. У протоколі повинен бути описаний весь процес застосування науково-технічних засобів і отримані результати. До протоколу огляду необхідно приєднати фототаблицю.

У кримінально-процесуальному законі немає вказівки коли слідчий зобов язаний використовувати науково-технічні засоби для всебічного, повного і об єктивного дослідження обставин справи.

Проведення огляду місця події має певну специфіку. Якщо ретельно не провести огляд, не виявити і не вилучити всі сліди і інші речові докази, о на момент повторного або додаткового огляду обстановка може змінитися, а допущені прогалини деколи не можна усунути ніякими іншими слідчими діями.

Аналогічне положення може скластися і під час проведення обшуку. Якщо обшук проведений неякісно, то не виявлені об єкти можуть бути переховані або знищені. Тому під час проведення слідчих дій слідчий зобов язаний використати науково-технічні засоби з метою виявлення, фіксації і вилучення об єктів, що мають значення для справи.

Необхідно використовувати ці засоби і тоді, коли у слідчого є підстави вважати, що предмети, що володіють важливими ознаками, які можуть бути знищені в наслідок впливу будь-яких фактів, псування або знищення слідів.

Використання науково-технічних засобів спеціалістом і експертом

Однією з передумов успішного вирішення завдань правосуддя є висока якість розслідування, яка неможлива без застосування знань з різних галузей науки і техніки. Тепер спеціальні знання застосовуються у двох процесуальних формах: залучення слідчим спеціаліста для участі у проведенні слідчих дій (ст..128-1 КПК) і призначення експертизи (ст..75 КПК).

У ст. 128-1 КПК визначається загальний порядок виклика спеціаліста. Вказуються дії слідчого з приводу залучення спеціаліста (слідчий повинен впевнитись в особі спеціаліста, з ясувати його компетентність і незацікавленість в результатах справи, попередити про відповідальність за відмову або ухилення від виконання своїх обов язків

У діяльності спеціаліста і експерта є багато спільних моментів (наявність спеціальних знань, незацікавленість у результатах справи тощо). Тому виникає необхідність чітко розмежовувати функції цих учасників кримінального процесу. Розбіжності у меті і завданнях, які ставляться перед ними.

Спеціаліст у невідкладних випадках може брати участь в огляді місця події до порушення кримінальної справи. На практиці часто змішують процесуальні фігури спеціаліста й експерта. У протоколах таких слідчих дій, як слідчий огляд, обшук, освідування можна знайти посилання на участь експерта-криміналіста і судово-медичного експерта, які є експертами за посадою, а у слідчих діях вони повинні виступати як спеціалісти. Звичайно, експерт з дозволу слідчого, може брати участь у проведенні слідчих дій, але на цей момент він фігурує у справі як експерт, тобто винесена постанова про призначення експертизи, і особі, яка її проводить роз яснені права і обов язки.

Основна мета залучення спеціаліста – розширити практичні можливості слідчого у виявленні, фіксації, вилученні доказів; надання консультацій слідчому у справі, мета експертизи – отримати науково-обгрунтований висновок для вирішення певних питань при провадженні у справі. У тому випадку, коли спеціаліст проводить дослідження, воно, як правило, відноситься до не процесуальної діяльності і може бути використано як з оперативною метою, так і у розшуковій діяльності слідчого. Результат експертного дослідження закон відносить до джерел доказів, у той час як спеціаліст своєю участю у слідчій дії самостійно не встановлює факти, що мають доказове значення.

Зрізної мети участі спеціаліста й експерта у розслідуванні злочинів випливають і різні форми реалізації результатів їх діяльності, закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві. Якщо проведення експертизи – самостійна процесуальна дія, то участь спеціаліста у розслідуванні не можна уявити поза рамками певних слідчих дій.

Різні у процесуальному відношенні порядок призначення експертиз і залучення спеціаліста до розслідування. Діяльність спеціаліста визначається слідчим і знаходить відображення у протоколах слідчих дій. У зв язку з цим не виникає необхідності винесення спеціальної постанови по залучення спеціаліста до участі у слідчій дії, ознайомлення обвинуваченого з цим фактом і результатами його діяльності, що є обов язковим при призначенні експертизи.

Експерти на відміну від спеціалістів залучаються до участі у справі незалежно від того, чи володіє слідчий необхідними для проведення експертизи знаннями.

Всі науково-технічні засоби, що застосовує спеціаліст можна поділити на: а) що є у розпорядженні слідчого (прилади, інструменти, що знаходяться у слідчій валізі); б) що є лише в розпорядженні спеціалістів (ультразвукові, дефектоскопи, газоаналізатори тощо). Ті що входять в першу групу може застосовувати як слідчий, так і спеціаліст. Науково-технічні засоби другої групи поділяються на такі, що застосовуються як слідчим, так і спеціалістом і ті, що застосовуються тільки спеціалістом.

До науково-технічних засобів, що застосовуються спеціалістом, слід віднести такі, користування якими потребує не тільки спеціальних знань, але й пов язано з певним ризиком для оточуючих. Наприклад,

Засоби для вилучення слідів крові має право використовувати тільки спеціаліст у галузі медицини, зліпки з зубів повинен робити протезист. Апаратура для виявлення тайників у перешкодах за допомогою радіоактивного випромінювання повинні використовуватися тільки спеціалістом.

При використанні науково-технічних засобів експерт повинен дотримувати існуючі правила: 1) техніка, яку він використовує повинна забезпечити дослідження на високому професійному рівні. Отримані результати повинні бути достовірними, об єктивними і зрозумілими іншим спеціалістам у цій галузі. 2) Проводячи дослідження, експерт повинен турбуватися про збереженість досліджує мого об єкта. У першу чергу необхідно застосовувати такі засобі і методи, які не ведуть до зміни або руйнувань речового доказу. Якщо за їх допомогою не вдається отримати позитивного результату, застосовують інші засоби і методи, які можуть потягнути псування і знищення досліджеємого об єкта.

Експерт може застосовувати будь-які науково-технічні засоби і прийоми і повинен вміти теоретично обґрунтувати опитані за їх допомогою результати, зробити правильні висновки і дати кваліфіковані відповіді на поставлені перед ним запитання.

2. Використання результатів оперативно-розшукової діяльності в процесі доказування

Під результатами оперативно-розшукової діяльності слід розуміти фактичні дані, отримані оперативними підрозділами при проведенні оперативно-розшукових міроприємств в у встановленому законом порядку щодо виявлення ознак злочину, осіб що вчинили злочин або готувалися до його вчинення, ухиляються від органів дізнання, слідства, суду, від органів кримінального покарання, безвісті зниклих, а також щодо подій або дій, що створюють небезпеку, зафіксовані на матеріальному носії і мають значення для вирішення завдань кримінального судочинства.

Формування результатів оперативно-розшукової діяльності відбувається в процесі проведення оперативно-розшукових міроприємств і вони реалізуються у напрям к ах (формах), які прямо вказані у ст. 10 Закону Про оперативно-розшукову діяльність, де зазначається, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються:

1. Як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій.

2. Для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі для.

3. Для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які зникли безвісти.

4. Для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб.

5. Для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів.

Використання результатів оперативно-розшукової діяльності як приводів і підстав для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій а також для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі має не тільки оперативно-розшуковий, але й кримінально-процесуальний характер.

Результати оперативно-розшукових міроприємств можуть використовуватися як приводи і підстави для порушення кримінальної і справи і в доказуванні тільки у тих випадках, коли вони відповідають таким вимогам:

- належності результатів оперативно-розшукових міроприємств до конкретної кримінальної справи;

- законності проведення відповідних оперативно-розшукових міроприємств;

- дотримання положень кримінально-процесуального законодавства, що визначають роботу з доказами, порядок і підстави порушення кримінальної справи4

- забезпечення режиму таємності.

Належність означає, що між отриманими оперативним шляхом відомостями і конкретним злочином повинен бути тісний зв язок. Тому результати оперативно-розшукової діяльності повинну бути підставою для вирішення питання про порушення кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій.

При визначенні законності здійснення оперативно-розшукових міроприємств необхідно впевнитися в тому, що вони проведені відповідно до оперативно-розшукового законодавства і у такому порядку, що їх результати відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, що регламентує порядок виявлення, перевірки і оцінки доказів, а також порядок і підстави порушення кримінальної справи, можливо ввести у кримінальний процес.

Оперативно-розшукове міроприємство відповідає вимогам закону, якщо дотримані наступні умови:

- воно передбачено Законом Про оперативно-розшукову діяльність;

- воно проведено з метою і для вирішення тих завдань, які зазначені у ст. Закону Про оперативно-розшукову діяльність;

- воно проведено уповноваженим на то оперативним органом;

- підстави його проведення відповідають вказаним у ст.. Закону Про оперативно-розшукову діяльність;

- є судове рішення на обмеження конституційних прав громадян – на таємницю листування, телеграфних і інших повідомлень, телефонних переговорів і недоторканності житла і іншого володіння особи;

- дотримані вимоги щодо наявності затвердженої відповідним керівником постанови про проведення контрольної закупки або контролюємої поставки предметів, речей і продукції, вільна реалізація яких заборонена або обмежена тощо

- дотримані умови проведення оперативно-розшукових міроприємств відносно суддів, прокурорів, слідчих.

Забезпечення режиму таємності припускає передусім, чітке визначення об єму відомостей, що представляються. Відомості що представляються повинні відповідати двом вимогам. По-перше, вони повинні мати значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності, а по-друге, забезпечувати захист відомостей, що становлять державну таємницю. Оскільки згідно з ч. 2 ст.11 Закону Про оперативно-розшукову діяльність особам, які співпрацюють з органами, що ведуть оперативно-розшукову діяльність, гарантується конфіденційність відносин, а в Законі України Про державну таємницю вказується, що інформація про форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності, про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що поводять оперативно-розшукову діяльність, про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, належить до державної таємниці.

Відповідно до п. 5 ст. 94 КПК приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором, судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Порушення кримінальної справи – це прийняття у встановленому законі порядку рішення щодо необхідності проведення розслідування або судового розгляду при наявності даних, що вказують на наявність події, що містить ознаки злочину.

Відповідно до ст. 113 КПК досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним Кодексом. Таким чином проведення слідчих і інших процесуальних дій допускається тільки після порушення кримінальної справи.

Безпосереднє виявлення в процесі оперативно-розшукової діяльності ознак злочину розглядається як привід до порушення кримінальної справи лише тоді, коли керівник оперативного підрозділу, начальник органу дізнання або слідчий будуть впевнені у наявності достатніх даних для порушення кримінальної справи. Якщо для цього необхідно провести додаткову перевірку, то вона проводиться в рамках оперативно-розшукової діяльності, а не кримінально-процесуальної.

Заяви і повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника (ч. 5 ст. 97 КПК).

Проведення оперативно-розшукових міроприємств у сфері боротьби із злочинністю направлено на отримання первинної інформації щодо злочинів і осіб, що їх вчинили, а такої їхня перевірка; виявлення осіб, поінформованих про обставини вчиненого злочину; виявлення предметів і документів, що зберегли на собі сліди злочину, а також грошей і цінностей, отриманих злочинним шляхом; забезпечення доказів злочинної діяльності, тобто створення умов, при яких сліди вчиненого злочину відображаються на джерелах, що допускаються кримінально-процесуальним законом.

У ході оперативно-розшукових міроприємств можуть бути отримані дані щодо дій, які є підставами для проведення інших оперативно-розшукових міроприємств і наступного запобігання злочинної діяльності.

Слідчі дії – передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні дії, що проводяться органом дізнання, слідчим, прокурором для збирання і перевірки доказів. До них відносяться: допит, очна ставка, огляд, освідування виїмка, обшук, відтворення обстановки й обставин події, пред явлення для впізнання, одержання зразків для експертного дослідження.

За винятком огляду місця події, слідчі дії проводяться тільки після порушення кримінальної справи і тільки тим органом дізнання, слідчим або прокурором в провадженні яких знаходиться кримінальна справа. Без прийняття кримінальної справи до свого провадження слідчий має право на проведення слідчих дій в разі розслідування кримінальної справи групою слідчих або виконання окремого доручення (ст.ст. 119, 118 КПК).

Проведення слідчих дій можливе тільки за наявності вказаних у законі підстав і у порядку, регламентованому кримінально-процесуальним законом. Наприклад, обшук проводиться за мотивованою постановою слідчого і лише з санкції прокурора. Обшук житла або іншого володіння особи проводиться лише за рішенням судді. Підставою для проведення обшуку є достатні дані вважати, що у якомусь приміщенні або у особи знаходяться знаряддя вчинення злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом тощо. Такими достатніми даними можна вважати і результати оперативно-розшукової діяльності.

В залежності від особливостей відображення у результатах оперативно-технічних міроприємств фактичних даних, що мають значення для справи, вони можуть вводитись у кримінальний процес і використовуватися в доказуванні різними процесуальними режимами.

Аудіо- або відеозаписи, отримані в ході проведення оперативно-технічних міроприємств можуть на етапі досудового розслідування бути основою для формування речових доказів при дотримання наступних умов. Матеріальні носії повинні бути офіційно представлені органом, що проводив оперативно-розшукову діяльність. По чинному кримінально-процесуальному законодавству повинен бути складений протокол, у якому зазначаються місце і дата його складання, відомості про особу, що проводила цей оперативний захід, умови і обставини отримання, технічні характеристики апаратури. Отримані записи повинні бути оглянуті, прослухані і відповідно складений протокол огляду. Отримані дані повинні бути перевірені і оцінені, після чого слідчий постановою приєднує їх до справи. Таким чином речовим доказом стає не результати оперативно-розшукової діяльності, а результати слідчих дій.

Аудіо - або відеозаписи, отримані в ході проведення оперативно-технічних міроприємств, можуть стати основою для формування такого виду доказів, як висновок експерта. Для цього слідчий призначає, наприклад, фоноскопічну експертизу. Для цього для ідентифікаційного дослідження у обвинуваченого повинні бути одержані зразки голосу.

Результати, отримані в ході оперативно-технічних міроприємств, можуть ввійти у кримінальний процес і через такий вид доказів, як інші документи. Наприклад, це відомості про час, зміст переговорів осіб, що захопили заручників. Ці відомості повинні бути представлені у вигляді письмового документа, який виходить від органу, що проводив оперативно-розшукову діяльність з відповідними реквізитами (дата, підпис керівника, печатка). Можливий допит укладача документа або виконавця як свідка.