Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину

Доказування цих обставин дає суду можливість відповісти на питання, чи вчинив підсудний інкриміноване діяння і чи він винуватий.

Стосовно до кримінального закону законодавець зобов язує встановити обставини, що визначають суб єкт і суб єктивну сторону злочину.

Обов'язкові ознаки суб'єкта злочину – осудність і досягнення певного віку. Ці фактичні обставини повинні бути встановлені у кримінальній справі відразу. Разом з тим у теорії кримінального права виділяють склади злочинів із спеціальним суб'єктом.

Правильне і повне встановлення фактів, що складають суб'єктивну сторону вчиненого обвинуваченим діяння – умова правильного вирішення справи. У випадках навмисного вчинення злочину необхідно встановити зміст умислу, чи охоплюються ним усі фактичні ознаки події, які утворюють елементи складу даного злочину.

У справах про злочини, які вчинені з необережності, підлягають доказуванню обставини, що дають можливість відповісти на питання: чи повинен і чи міг обвинувачений передбачити наслідки своїх дій, чи дійсно обвинувачений, передбачаючи можливість настання наслідків, легковажно розраховував їх попередити.

Ознаками, що характеризують суб'єктивну сторону злочину є мотив і мета вчинення злочину. Мотив злочину, як і мета, завжди входить до предмету доказування, оскільки без встановлення мотиву вчинення злочину неможливо правильно вирішити питання про ступінь суспільної небезпеки злочину, індивідуалізації покарання. Якщо отримані дані свідчать про відсутність в обвинуваченого будь-яких причин, що спонукали вчиненню злочину, то в такому випадку виникає версія щодо його осудності або слід визнати, що злочин розслідуваний неповно.