Участь захисника і законного представника обвинуваченого у доказуванні

Діяльність захисника у процесі доказування – одна з основних гарантій здійснення обвинуваченим права на захист, вона сприяє всебічному, об єктивному досудовому слідству і справедливому вироку.

Діяльність захисника щодо участі у доказуванні визначається встановленою у законі метою – з ясування обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом якшують його покарання (ст. 48 КПК). Це означає, що захисник не має права робити нічого, що спричинило б погіршення положення обвинуваченого, наполягати на з ясуванні обставин, що підтверджують винуватість або обтяжують покарання.

Таким чином, якщо мета слідчого, прокурора і суду у процесі доказування - встановити об єктивну істину шляхом всебічного, повного й об єктивного дослідження всіх суттєвих обставин для справи незалежно від їх характеру, завдання захисника – сприяти у досягненні мети шляхом дослідження обставин, що спростовують або пом якшують обвинувачення.

Необхідно мати на увазі, що однобічний характер діяльності захисника не означає, що він може ігнорувати докази, зібрані у справі, відстоюючи свою версію або може опиратися на недостовірні дані.

Захисник зобов язаний негайно доводити до слідчого, прокурора, суду обставини, що свідчать на користь обвинуваченого, заявляти про порушення прав обвинуваченого, вимагати, щоб ці порушення були усунені.

Заперечуючи обвинувачення або вирішуючи питання про пом якшення покарання, захисник користується встановленими законом способами доказування.

Визначаючи свою позицію у справі захисник не має права діяти на шкоду законним інтересам обвинуваченого, але останній не має права зобов язати захисника поступати всупереч закону.

Тому не виключена колізія між позицією обвинуваченого, який наприклад, вимагає, щоб для його захисту були використані неправдиві показання свідків, із позицією захисника. Може виникнути колізія між думкою обвинуваченого і захисника відносно доказаності тих чи інших обставин.

Захисник, пов язаний з вимогами закону доказувати тільки обставини, що виправдовують обвинуваченого або пом якшують його покарання, не зв язаний з точкою зору підзахисного щодо шляхів і засобах досягнення вказаної мети. Обвинувачений вільний у виборі захисника і має право відмовитись від нього без будь-якого мотивування.

Якщо захисник не обґрунтував невинуватість свого підзахисного, це не означає, що доказана його винуватість. При вказівці на недостатність доказів, які обґрунтовують версію обвинувачення, теза не винуватий доказується шляхом посилання на недоказаність антитези винуватий, висунутої обвинуваченням.

Таким чином захисник може:

а) спростувати обвинувачення шляхом критики доказів, на яких ґрунтується обвинувачення;

б) позитивно доказувати факти, які несумісні з фактами, інкримінованими обвинуваченому;

в) вказувати недосліджені версії, що спростовують версію обвинувачення;

г) обмежитись посиланням на недостатність доказів, що лежать в основі обвинувачення

Захисник, як і обвинувачений, не несе обов язку доказування у плані представлення доказів на підтвердження обставин, що виправдовують обвинуваченого або пом якшують покарання. Так тез спростування цих обставин обвинувачення не може вважатись доказаним, захиснику достатньо лише вказати їх, а обов язок дослідити ці обставини лежить на слідчому.

Беручи участь у з ясуванні всіх обставин, що свідчать на користь обвинуваченого захисник має право: а) безпосередньо здійснювати передбачені законом дії, що дозволяють отримати уявлення щодо обвинуваченого, інкримінованих йому діяннях та доказів, зібраних у справі; б) заявляти клопотання щодо витребування і приєднання до справи доказів, представляти предмети, які можуть мати доказове значення, клопотатись перед слідчим і судом щодо встановлення обставин, що свідчать на користь обвинуваченого і просити про проведення для цього необхідних процесуальних дій; в) бути присутнім у передбачених законом випадках при проведенні слідчих і судових дій щодо збирання, фіксації і перевірки доказів; г) заявляти відводи посадовим особам; д) оскаржувати їхні дії і рішення.

Обсяг прав захисника визначається моментом вступу у справу і завданнями тієї процесуальної стадії, на якій він здійснює свою діяльність.

Законний представник це особа, під опікою або піклуванням якої знаходиться неповнолітній або особа з фізичними або психічними вадами, через які не в стані самостійно захистити свої права і законні інтереси.

Законний представник самостійний учасник процесу доказування і не пов'язаний з позицією особи, яку він представляє і захисника. Участь захисника не звільняє законного представника обвинуваченого від виконання його функцій.

На досудовому розслідуванні законний представник має право заявляти клопотання і подавати докази, бути присутнім з дозволу слідчого при проведення слідчих дій, під час ознайомлення неповнолітнього обвинуваченого з матеріалами закінченої кримінальної справи. Він має право обговорювати із захисником і неповнолітнім окремі обставини, звертати їхню увагу на докази, допомогти неповнолітньому знайомитись з матеріалами справи і заявляти клопотання. Слід пам'ятати, що законний представник – особа, зацікавлена у результатах справи, тому суду необхідно критично ставитись до його пояснень. Участь законного представника в судових дебатах закон не передбачає.