Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика методичного і дидактичного матеріалу гри на сопілці





Поява оригінальної літератури для сопілки припадає на другу половину ХХ ст. і пов’язана з ідеєю реформування традиційного сопілкарства у професійне мистецтво. Поштовхом слугувало впровадження сопілок в самодіяльні народні оркестри, які активно формувалися вже від 20-х років ХХ ст. Етнографічні 6–7-отвірні сопілки не були пристосованими для ансамблевої гри, де необхідною умовою є уніфікований стрій, чистота інтервальних співвідношень і єдиний камертон. Першим, хто захопився ідеєю реконструкції сопілки, став організатор і керівник Мельнице-Подільського самодіяльного оркестру українських народних інструментів Василь Зуляк. Його метою було, перш за все, виготовлення сопілок єдиного строю, зразком для яких він обрав сопілку «до» з села Боришківці (Борщівський р-н, Тернопільська обл.). Наступний етап у підготовці сопілок для участі в оркестрі створення інструментів інших розмірів, що розширило діапазон і збагатило темброву характеристику сопілкової групи (мова йде про сопілку-тенор, яка звучала октавою нижче від прими). Спроби реконструкції сопілок були, вочевидь, вдалими, і 1954 року ансамбль сопілкарів Мельнице-Подільського будинку культури взяв участь у республіканському огляді художньої самодіяльності, де продемонстрував цілу сім’ю інструментів [5].

У ході дослідження були опрацьовані методичні посібники гри на сопілці, оскільки згідно програми з предмета «Музика» у загальноосвітніх школах обов’язковим елементом на уроках є навчання гри на цьому інструменті. Матеріал посібників традиційно складається з теоретичної та методичної частин, подається відповідно до вимог цієї програми. Теоретична частина включає в себе короткі відомості про інструмент і його будову, постановку сопілкаря, основні правила гри, звуковидобування, аплікатуру, дихання, методична - видобування натуральних та альтерованих звуків з відповідними прикладами - вправами, п'єсами. Матеріал впорядкований відповідно зростання аплікатурних труднощів, але таким чином, щоб бажаючий опанувати гру на сопілці самостійно зміг розпочинати навчання з вивчення видобування того звука, з якого він сам обрав. Додатковий матеріал містить в собі твори українських та зарубіжних композиторів для ансамблю сопілкарів.

Наприклад «Буквар сопілкаря» апробований впродовж 1991-1997 років у загальноосвітній середній школі №15 м. Кам’янця-Подільського Хмельницької області, в якій вже багато років учні школи на уроках музики вивчають сопілку. У цьому навчальному закладі функціонує ансамбль сопілкарів - неодноразовий лауреат оглядів-конкурсів шкільної художньої самодіяльності. Спираючись на багаторічний досвід роботи у загальноосвітній школі та досвід провідних педагогів-музикантів Я.Мазура та Р.Дверія. автори вважають, що даний посібник допоможе вчителям у навчально-виховній роботі, в ефективній реалізації вирішення освітніх та виховних завдань з музичного виховання учнів.

Автори книги переконують, що простота конструкції, невеличкий об’єм та вага інструмента, мінімальна сила вдування повітря дають можливість набувати навичок техніки гри наймолодшим школярам. Крім цього учні можуть продовжувати музикування у позаурочних формах музично-естетичної роботи школи та самостійно займатися вдома.

Технічні можливості сопілки досить великі. Маючи ніжний, мелодійний голос, сопілка спонукає співати учнів ніжно, без форсування звука. Граючи на сопілці, мелодії можна надавати різних відтінків. Її тембр нагадує людський голос, тому сопілка гармонійно звучить з голосом, особливо з дитячим. За її допомогою можна контролювати точність інтонації співу, вивчати складні місця в пісні, вправі.

Навчання гри на сопілці прискорює процес вивчення нотної грамоти та набуття навичок сольфеджіо, служить містком у переході від відносної системи до абсолютної, завдяки чому учні свідомо засвоюють відчуття висоти звука та звучання голосу. Розпочинати вивчення гри на сопілці бажано після вивчення усіх відносних ступенів (йо, ле, ві, на, зо, ра, ті) паралельно з ознайомленням із абсолютною нотацією, що полегшуватиме і прискорюватиме процес її засвоєння.

Навчаючись грі на сопілці, учні краще засвоюють музичний матеріал уроку, розвивають звуковисотний слух, ритм, музичну пам’ять, увагу, емоційність, набувають навичок ансамблевої гри, шанобливого ставлення ло національного інструмента і музичного мистецтва, вчаться розуміти музику і оцінювати її, що є головним у музичному вихованні учнів. Тим, хто опанував гру на солілці-примі, нескладно буде й опанувати гру на будь-якому її різновиді.

Різні типи сопілок (сопілка-прима, сопілка-альт. сопілка-тенор, сопілка-бас) дають змогу створювати інструментальні ансамблі сопілкарів. Такі ансамблі - надзвичайно оригінальні, їх колоритне звучання нагадує специфічне звучання хору. Сопілка прекрасно звучить в ансамблі з усіма народними інструментами. В оркестрі українських народних інструментів сопілка займає чільне місце, вона збільшує його художньо-виражальні можливості.

Date: 2015-07-17; view: 545; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию