Нехтування похибками.

Під час оцінювання окремих складових похибок серед них можуть траплятися як більші, так і менші, а навіть і дуже малі, які практично не змінюють оцінки сумарної похибки. У такому разі такими похибками необхідно знехтувати. Прийняті рішення, що „цією похибкою можна знехтувати” або що „порівняно з іншою ця похибка є малою” не має однозначного теоретичного обґрунтування. Ці питання, а також тісно пов’язане з ними питання заокруглення похибок, залежать від вирішення іншого, загальнішого питання — як „точно необхідно оцінювати похибки вимірювань”. У практиці вимірювань метрологічні характеристики ЗВТ, умови вимірювань, властивості об’єкта досліджень та інші фактори вимірювань можуть бути описані не абсолютно точно, а лише наближено. Тому, використовуючи апріорну та експериментальну наближену інформацію, неможливо не тільки абсолютно точно встановити значення вимірюваної ФВ, але й також неможливо точно оцінити характеристики похибок чи непевності результату вимірювання. Тобто оцінки похибок результатів знаходять наближено, з похибками, і власне це мають на увазі, коли говорять про „похибку від похибки”. Щоб підкреслити наявність залишкової невизначеності похибки вимірювання, говорять не про „визначення” характеристик похибки, а про „оцінювання” її характеристик.

Умови нехтування малою похибкою. У метрологічній практиці прийнято, що при лабораторних вимірюваннях для науково-технічних досліджень непевність оцінювання похибки проводиться по взаємній вазі похибок , яка може досягати (параметр нехтування )від її значення. При високоточних вимірюваннях (наприклад, при дослідженні еталонів) допустиму непевність оцінки похибки зменшують до 5% () і навіть менше, а при технічних вимірюваннях вона може досягати 20% ().

На основі цього можна встановити умову нехтування малою похибкою порівняно з більшою , за якої сумарна похибка наближено дорівнює більшій

.

Очевидно, що для різних характерів похибок і різних вимірювань ця умова буде різною.