Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».

Християнське розуміння сутності добра відповідає стрижневому поняттю-любові до ближнього. Це випливає із перших 2 заповідей Божих. Ці заповіді показують нам засади взаємин між Богом і людьми. В НЗ людина син Божий. Всі люди діти Бога, тому між собою ми брати і сестри у Христі. Батько чекає від дітей любові одне до одного і визнання кожного самоцінністю.За Гегелем істинна сутність любові полягає у здатності відмовитися від свідомості самого себе, забуваючи ебе у іншомуЯ, однак в цьому забуванні вперше опанувати самого себе і оволодіти самим собою.Це означає що любов є вершиною альтруїстичного самозречення на користь іншого.Для того хто любить. благополуччя того кого він любить є втіхою радістю тка любов зветься арапе. Крім арапе у почутті любові виокремлюють ерос (захоплена закоханість, бажання володіти), філію (любов-дружба), строге (любов-прихильність сімейна, родинна до рідної землі культури). На жаль сьогодні більшість із нас перебуває у полоні егоїзму і себелюбства. Ми женемося за ідолами нездатні на християнську любов. А. Швейцер стверджував, що матеріальне і духовне задоволення не доповнюють один одного. Духовно-моральне задоволення самодостатнє, не потребує підсилення. Нам потрібно вчитися поєднувати егоїстично-корисливе із альтруїстичним. Таке поєднання відбувається в життєвій стратегії, яку називають розумним егоїзмом. Історичні реалії переконали, що духовний, соціальний, і матеріальний добробут спільноти, а отже і кожного її члена залежить від рівня її гуманістичності, демократизму втілення в її житті високих духовних норм і засад.Тому піклуючись про гуманізм, демократію с-тва, о-сть дбає про своє та своїх близьких.Ці істини основа огіки розумного егоїзму.Мотиваційни принципом виступає- Хочеш блага для себе, дбай про благо для всіх.Вагомим у концепції розумного егоїзму є аргументи психопрофілактики, психотерапії. Відомо що всі невротичні розлади і чимало соматичних хвороб зумовлені негативними емоціями злобою, ненавистю, тривогою.Ми не можемо бути настільки святими щоб любити своїх ворогів, але заради власного здоровя треба прощати їм і забувати про їхнє існування.Згідно з відомою психологічною закономірністю людина не лише чинить у відповідності з тм чим вона є, а й перетворюється у відповідності з тим як вона чинить. Люди хворіють, адже вони не мають під собою того міцного підґрунтя що їм дає віра.