Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.

Духовність-найвищий рівень, вершина особистісного розвитку.Стрижневою функціональною структурою духовності о-сті моральність. Видатним дослідником вершинної пс Франкл так характеризував духовність- Духовне в людині це те, що протистоїть тілесному і соціальному, і навіть психічному. Духовне це автентично вільне у людині. Духовність покликна ошляхетнювати і біологічне і соціальне в утворення сфер спрямованості і мотивації в поведінці. Вернадський-духовне життя людини уявляється як найвищий вияв усього живого, що не відокремлюється від нього.Немало особистостей прагнуть автентично визначити свій власний смисл, ціннісні орієнтації, принципи життя, а не житти за авторитетними прикладами. Це в свою чергу вимагає активності людини в пізнанні самого себе, сутності свого існування, цьому сприяє релігія, мистецтво, філософія, етика.Саме наявність автентично визначенного смислу принципів. Норм свого життя є необхідною умовою, спрямовуючою та спонукальною основою екзистенційної відповідальності. Екзист. відпов-істотна складова духовності. Мораль-одна із форм суспільної свідомості яка функціонує меах дихотомії добро-зло.Нормативно-регулятивна ф-ція моралі поширюється на всі сфери суспільного життя. Принципи і норми скеровують о-сть у її життєвому просторі.Мораль це автентичний регулятор.Вона адресована до внутрішнього світу о-сті, її світогляду, переконанням. Вірі.Це особистісна саморегуляція і самоорганізація людини.Моральна регуляція о-сті здійснюється її совістю. Совість-це процес автентичного визначення субєктом добра і зла. Вона здійснює суд над поведінкою людини.(муки совісті)Душевний дискомфорт, негативний емоц стан, презирство все це може спонукати людину до самогубства. Винагорода совісті –це чиста совість.Динаміка між муками і чистою совістю являє основний психол механізм її функціонування. Франкл наголошував що совість кожної людини може помилятися. Наука поки що не може пояснити джерела, витоки моральності і совісті о-сті. Багато дослідників вершинної пс вбачають її корені у несвідомій сфері психіки, які вважть надприродними, божественними а походженням.Духовно-моральне видобувається із несвідомого інтуїцією, а раціональному пізнанню не піддається, тому що воно ірраціональне.Немає логічних аргументів альтруїстична самопожертва, д якої спонукає совість людину.Саме ірраціональність моральності і совісті за Франклом є найпереконливішим свідченням їх надприродного походження.