Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за Л. Виготським. Трансдукція за В. Штерном. Словотворення і словесний символізм за О. Потебнею.

Функціональні еквіваленти поняття. Оскільки оволодіння поняттями належить до завершальної стадії онтогенезу значень, на більш ранніх етапах повинні існувати інші, пра-понятійні розумові засоби, близькі поняттям за функціями.

Ряд фігур (“підібраних” за зразком), між якими немає ніякого об'єктивного зв'язку називається синкретичним утворенням.

Синкретичний образ – перша стадія розвитку значень слів. Можливо, що він будується за якоюсь власною суб'єктивною ознакою, однак об'єктивно ця ознака не визначається: ряд фігур являє собою хаотичний, ніяк не структурований набір.

Друга стадія розвитку значень слів – комплекси. Їй відповідає ряд фігур, підібраних до зразка, кожна з який пов'язана з іншою за певною об'єктивною ознакою, але жодна з цих ознак не є загальною для всіх підібраних об'єктів.

Таким чином, можна виділити 4 типи комплексів (на думку Виготського, вони становлять генетичну послідовність):

-ядерний чи асоціативний– комплекс ядерної структури з постійними параметрами ознаки;

-комплекс-колекція– ядерна структура, але ознаки змінюються за параметрами;

-ланцюговий комплекс– ланцюгова структура без зміни параметрів ознак;

-дифузійний комплекс– ланцюгова структура зі зміною параметрів ознак.

Якщо відібраний набір об'єктів має загальні ознаки, то, навіть у тих випадках, коли він має для суб'єкта лише комплексну структуру, формально його вже не можна відрізнити від поняття. Тепер розбіжності комплексів і понять можна встановити лише за суб'єктивним звітом. Якщо загальна ознака об'єктівне усвідомлюєтьсявипробуваним, то використовуваний ним засіб виконання задача слід назвати псевдопоняттям, тобто поняттям за зовнішнім виглядом і комплексом за внутрішньою структурою.

Трансдукція – це мислиннєві поєднання об’єктів у псевдо понятійні комплекси за неістотною, поверхневою, суто зовнішньою схожістю між ними.

Термін “трансдукція” утворений В. Штерном за аналогією з “індукцією” і “дедукцією”, яким він протистоїть, висловлюючи відсутність останніх в допонятійному мисленні. Трансдуктивні умовиводи здійснюються на підставі схожості, відмінності або за аналогією. Відрізняє їх від індукції і дедукції відсутність спільності. Відсутність узагальнення в трансдукції є насправді не первинна, не визначальна її риса.

Асоціювання за подобою потужно представлене в людській мові, вважав О.О.Потебня, що воно є основою утворення слів, називав цей феномен словесним символізмом. Напр. слово ведмідь – звір який їсть мед- за ознакою його харчування. Цей феномен виразно постає у амслені (мова жестів). Напр. показати на зуб це може означати і зуб, і білий колір, камінь, тверде – асоціювання за подобою.