Уява. Уявлення. Фантазія.

Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Функції уяви: -моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення; -створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена - створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її - створення образів об'єктів з опорою на схеми та описи. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Уява - складник творчості. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Так само, як і мислення, уява мотивується потребами особистості. Психологи виділяють такі види уяви, як довільна - виявляється, коли в людини образи та ідеї виникають у результаті вольових зусиль або поставленої цілі. В основі цього процесу лежить вміння довільно викликати чи змінювати потрібні образи. мимовільна - творення нових образів нс спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події., репродуктивна - полягає у створенні нових для людини предметів або явищ, що нагадують ті, які людина коли-небудь бачила творча -людина створює образи предметів, яких вона ніколи не бачила, наприклад, образ снігової людини. Особливою формою творчої уяви є мрія. У мріях людина створює образи бажаного майбутнього.

Уявлення - це узагальнений та відвернений відбиток сприйнятого предмета, явища. І. М.Сєченов називав уявлення "середніми результатами почуттєвого знання про предмет". У психології уявлення визначається як образ предмета або явища, відтворення свідомості на основі минулих вражень або завдяки уяві, тобто образу раніше сприйнятого предмета або явища, а також образу, створеного творчою уявою. Уявлення - вища форма відбитка у вигляді наочно-образного знання, воно є перехідним щаблем від сприйняття до абстрактно-логічного мислення. Уявлення поділяються на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові.

Однім із проявів поглиблення або розширення уяви виступає процес фантазії. Фантазія глибше і яскравіше розкриває процес побудови образа об'єкта. Фантазії притаманні всім людям, тільки в різних формах їх прояву, і залежать від віку та ступеня розвитку особистості. Враховуючи це, можна виділити ряд окремих видів фантазій - дитячі, науково-пізнавальні, сексуальні.

21. Психологічна сутність інтелекту і мислення. Психологічна сутність інтелекту. Це здатність виявляти ті властивості об’єктів, використання яких може забезпечити ефективне розв’язання задачі, вирішення проблем. Інтелект можна характеризувати як спроможність мислити як психічний двигун мислення. Вперше зустрічається у зоопсихології, порівняльній психології. У тварин немає свідомості, а інтелект є, тобто є й мислення. В. Дружинін запропонував визначення, які висвітлюють різні аспекти і підходи до феноменології інтелекту: загальний - розумова здібність, що впливає на виконання будь-якої діяльності, виявляється в якості, швидкості й точності вирішення розумових задач, темпі й успішності навчання, продуктивності професійної діяльності й рівні соціальної адаптованості; біологічний- генетично детермінований складник загального інтелекту; інтелект поточний, вільний, флюїдний; соціальний інтелект - здатність оцінювати інших кристалізований (зв'язаний)-залежить від досвіду; академічний; вербальний та невербальний; ідеальний; математичний (формальний); поведінковий (смисловий)-виявляється вже у дітей 1-2 років до оволодіння мовою; психометричний інтелект-запропонував Айзенк.

Психологічна сутність мислення. Мислення - це вища форма психічного відображення. Мислення - це процес опосередкованого розв'язання задач, вирішення проблем, що вимагає виявлення тих властивостей умов цих задач, проблем, використання яких може забезпечити успіх. С утність мислення можна визначити так: мислення - це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності. Компонентами мислення є операції: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Процес мислення характеризується наступними особливостями:. носить опосередкований характер;. завжди протікає з опорою на наявні знання;. виходить з живого споглядання, але не зводиться до нього;. в ньому відбувається відображення зв'язків і відносин у словесній формі;. пов'язане з практичною діяльністю людини.